Справа № 307/163/23
Провадження № 2/307/21/23
02 травня 2023 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Олексій Я.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межі між земельними ділянками,
Представник позивача Боднарчук І.О. в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межі між земельними ділянками. В позовній заяві зазначила, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає, та є власником приватного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 є власником сусідньої земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 . Обидва домоволодіння побудовані на земельній ділянці, яка ще у 1959 році була виділена Тересвянською селищною радою депутатів, батькам сторін, а саме батьками дружини позивача, ОСОБА_5 та відповідача, у розмірі 0,25 га під будівництво та обслуговування житлового будинку. Житловий будинок належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Тересвянською селищною радою депутатів трудящих від 15 серпня 1959 року за реєстраційним номером № 150, на підставі рішення виконкому Тересвянської селищної ради депутатів трудящих від 09 серпня 1959 року за реєстраційним номером 57. Після одруження доньки, батьками було прийнято рішення про надання їй частини земельної ділянки для будівництва приватного будинку. Відтак, за згодою батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , рішенням № 29 Тересвянською селищною радою депутатів трудящих від 04 березня 1972 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку» та на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності, 01 вересня 1972 року, отримали земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва, та побудували на ній житловий будинок, у якому позивач проживає і на сьогоднішній день. Натомість, відповідач ОСОБА_4 залишився проживати у будинку, який був побудований батьками, та який він успадкував у 2008 році, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті матері. Спочатку, земельною ділянкою, на якій знаходилися два домоволодіння користувалися спільно, також був загальний двір. Однак, за спільною згодою, у 1995 році, сторонами спільно були встановлені межові знаки у формі металевої огорожі, яка розділяла загальний двір біля гаража позивача, та подвір'я відповідача. Металева огорожа була облаштована сторонами спільно та виконувала роль своєрідної межі з 1995 року. Проте, у травні 2021 року, без попереднього погодження з позивачем, відповідач самочинно, без будь-яких законних підстав, змінив межу між земельними ділянками сторін, а саме переставив металеву огорожу вглиб земельної ділянки позивача на відстань близько 50 см., тим самим незаконно збільшив площу своєї ділянки, та зменшив площу земельної ділянки позивача. Внаслідок неправомірних дій відповідача, площу земельної ділянки позивача ОСОБА_3 було незаконно зменшено, а також обмежено доступ позивача до його городу. Для захисту своїх прав, позивач 14 травня 2021 року, в день проведення незаконних дій відповідачем, звернувся до поліції. Також, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо врегулювання земельного спору з сусідом, та узгодження спільної межі між земельними ділянками позивача та відповідача. Для розгляду даного питання, на місце спільної межі виїхала узгоджувальна комісія. Відповідно до протоколу № 1 засідання узгоджувальної комісії від 18 травня 2021 року на місці за визначеною адресою було встановлено, що у зв'язку з тим, що металева огорожа між двома дворогосподарствами позивача і відповідача була зміщена однією із сторін, без узгодження іншої сторони, то комісія дійшла висновку, що сталою слід рахувати межу, яку встановлено у 1995 році у формі металевої огорожі за спільною згодою землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому землекористувачу ОСОБА_4 слід відновити металеву огорожу на попереднє місце розташування (за фактичним використанням земельної ділянки з 1995 року до 14 травня 2021 року) для забезпечення проходу ОСОБА_3 між будівлею його гаражу та металевою огорожею, що розділяє земельні ділянки, відновивши таким чином доступ ОСОБА_3 до його проходу. Однак, після прийняття даного рішення погоджувальною комісією, воно не було затверджено черговою сесією Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. В подальшому, оскільки ситуація не змінилася, ОСОБА_3 повторно звернувся до Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо врегулювання земельного спору з сусідом, шляхом поділу земельної ділянки на дві рівні частини. У відповідь на своє звернення, ОСОБА_3 було повідомлено, що при виїзді на місце земельного спору, узгоджувальною комісією Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, встановити межу між розподіленими земельними ділянками за житловим будинком АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не має можливості. Таким чином, незважаючи на рекомендації викладені у рішенні погоджувальної комісії щодо відновлення меж земельної ділянки, які існували з 1995 року, відповідач відмовляється здійснити вищевказане встановлення та погодження меж, що унеможливлює виготовлення відповідної технічної документації. Вважає, що відповідач незаконними діями змістив межу земельної ділянки позивача та самовільно захопив частину земельної ділянки і створює перешкоди в користуванні та в подальшій приватизації. Відповідач порушив межові знаки між земельними ділянками, які перебувають у їх користуванні, та вчиняє дії, що призводять до зменшення розміру земельної ділянки позивача.
Разом з тим зазначає, що згідно паспорту серії НОМЕР_1 виданого Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області 25 травня 200 року, позивач значиться як ОСОБА_3 . Водночас, у правовстановлюючих документах на право власності на будинок та право користування будинком, помилково вказано прізвище позивача ОСОБА_7 . Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2022 року встановлено факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення виконкому Тересвянської селищної Ради депутатів трудящих № 29 від 04 березня 1972 року та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 01 вересня 1972 року, посвідченого Державним нотаріусом Тячівської нотаріальної контори 02 вересня 1972 року та зареєстрованого за №3655.
Враховуючи викладене, просить суд постановити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_8 земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за фактичним використанням земельної ділянки, шляхом перенесення межі по всій довжині земельної ділянки на 0,9 метра в напрямку будинку відповідача до місця її первісного розташування та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
17 січня 2023 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачам термін для подання відзиву на позовну заяву.
09 березня 2023 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , надіслано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, виходячи з наступних підстав. Позивач вказує на те, що відповідач ОСОБА_4 самовільно переніс огорожу між їхніми земельними ділянками в бік позивача. Однак, даний факт не підтверджується жодними доказами, а лише ґрунтується на припущеннях. Жодних протиправних дій, які б порушували цивільні права позивача, відповідачем не здійснено. Крім того, позивачем додано до позовної заяви протокол № 1 засідання узгоджувальної комісії від 18 травня 2021 року, у якому зазначено, що ОСОБА_4 нібито порушив встановлені спільно сторонами за взаємною згодою в 1995 році межові знаки у формі металевої огорожі. З приводу даного твердження, вважає, що дана інформація не підтверджується жодними доказами. Натомість, сам протокол узгоджувальної комісії не затверджений рішенням сесії Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, а тому вважає його недопустимим доказом порушення неіснуючого права на землю позивача. Вважає, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги є безпідставними, та не підтверджуються жодними доказами, які б вказували на порушення будь-якого цивільного права позивача.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити.
Представник Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Тересвянської селищної ради депутатів трудящих № 29 від 04 березня 1972 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виділено земельну ділянку, площею 0,07 га. під будівництво одного одноквартирного двоповерхового будинку в АДРЕСА_1 , за типовим проектом 30-ІІ-3к-І (а.с. 14).
01 вересня 1972 року між виконкомом Тересвянської селищної ради депутатів трудящих та ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно, площею 700 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 ., який посвідчений державним нотаріусом Тячівської нотаріальної контори Тиводар О.І., 02 вересня 1972 року, зареєстрований у реєстрі за № 3655 ( а.с.15).
Згідно рішення № 142 виконавчого комітету Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 02 липня 2021 року, встановлено, що будинку, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_3 внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку із присвоєнням домоволодінню нової поштової адреси (а.с.10).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №266428947 від 19 липня 2021 року, встановлено, що власником житлового будинку загальною площею 127 кв.м., житловою площею 61.8 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2411296621244), розташованого за адресою АДРЕСА_3 , в цілій частині є ОСОБА_8 , на підставі рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів про поштову адресу об'єкта нерухомості серія та номер:142, виданого 02 липня 2021 року, видавник: Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, технічного паспорту, серія та номер бн. виданий 14 липня 2021 року, видавник ФОП ОСОБА_10 , договору про передачу земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва житлового будинку, серія та номер: 3655, виданий 01 вересня 1972 року, видавник: Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області (а.с.9).
Із заяви ОСОБА_8 від 17 травня 2021 року вбачається, що позивач просить селищного голову Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області Грабаря І.І. направити узгоджувальну комісію для погодження меж на ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Згідно протоколу № 1 засідання узгоджувальної комісії від 18 травня 2021 року, встановлено, що за заявою ОСОБА_8 щодо узгодження спільної межі між земельними ділянками ОСОБА_8 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та суміжного землекористувача ОСОБА_4 , розташованої за адресою АДРЕСА_2 , було вивчено перелік документів та здійснено виїзд узгоджувальною комісією на місце спірної межі. За результатами виїзду узгоджувальною комісією вирішено затвердити раніше встановлену межу, яка проходить по металевій огорожі між сумісними землекористувачами ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у відповідності до поданих документів, інших технічних матеріалів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та пояснень сторін. Даний протокол Узгоджувальної комісії затвердити рішенням чергової сесії Тересвянської селищної ради. Відомості про затвердження протоколу у суду відсутні (а.с.12).
З повідомлення № 05-41/66 в.о. селищного голови Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області Н.Зизень від 06 вересня 2021 року, встановлено, що ОСОБА_8 повідомлено про розгляд його заяви від 30 липня 2021 року, та повідомлено, що за результатами виїзду узгоджувальної комісії, встановити межу між розподіленими земельними ділянками за житловим будинком АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 рада можливості не має. Роз'яснено ОСОБА_11 , що для вирішення даного спору, необхідно звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.13).
Із заяви від 22 червня 2021 року адресованої голові Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, відомо, що відповідач ОСОБА_4 просить призупинити затвердження будівельної документації ОСОБА_8 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до з'ясування земельних відносин (а.с. 20).
З свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 14 серпня 2008 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3258, вбачається, що спадкоємцем цілої частини майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є син ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 (а.с. 21).
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2022 року, заяву ОСОБА_3 , де заінтересовані особи Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_10 ради про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, задоволено частково, Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення виконкому Тересвянської селищної Ради депутатів трудящих № 29 від 04 березня 1972 року та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 01 вересня 1972 року, посвідченого Державним нотаріусом Тячівської нотаріальної контори 02 вересня 1972 року та зареєстрованого за №3655. В іншій частині заяви - відмовлено (а.с. 24-29).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З набранням чинності новим Земельним Кодексом України, 2001р.. запроваджено Державний земельний кадастр (див. глава 34 Кодексу), де, зокрема, в ст.202 цього Кодексу встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», яким визначено порядок внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникли до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Там же, згідно ст.28-1 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.
Згідно з ст. 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) - у разі встановлення(відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних ділянок їх власниками.
Згідно з ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її із земель державної чи комунальної власності власність чи користування або уповноваженої нею особи.
Там же, в ч.9 передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 8, 10 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння ій кадастрового номера.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, позивач, має набуте до 2004 року право користування земельною ділянкою на підставі рішення виконкому Тересвянської селищної ради депутатів трудящих № 29 від 04 березня 1972 року та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на правах особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 01 вересня 1972 року.
Проте, як встановлено в судовому засіданні позивач технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виготовляв, земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та право постійного користування відповідно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрував.
Главою 17 Земельного кодексу України урегульовано питання щодо добросусідства.
Так за положеннями ст. 103 цього Кодексу власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст. 106 цього Кодексу спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об'єктах не встановлюються. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані дотримуватися меж земельних ділянок.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право особи порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Пояснення представника позивача про те, що відповідачем було змінено межу між земельними ділянками сторін нічим об'єктивно, як того вимагає ЦПК України, не підтверджено.
Клопотань про надання інших доказів, зокрема про призначення судових експертиз від сторін не надходило.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази встановлення меж земельної ділянки переданої у користування позивачу ОСОБА_3 .
Статтею 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.
Здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідача, а тому на підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред'явлено позов.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, чи дійсно порушуються його права, як користувача земельної ділянки, а тому у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки відновлення межі між земельними ділянками слід відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 263, 265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межі між земельними ділянками - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа - Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90564, смт. Тересва, вул. Народна, 83, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349610.
Повний текст рішення суду складено 10 травня 2023 року.
Суддя: М.Д.Стецюк