Справа № 756/16275/21
Провадження № 2/756/571/23
20 квітня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 . 16.07.2019 відбулося залиття належної позивачам квартири. За результатами обстеження факту залиття квартири позивачів було складено Акт № 370 про залиття від 06.08.2019, яким встановлено, що причиною залиття стало побутове залиття (виток з фільтра на воду) з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку. Власником квартири, з якої відбулося залиття є відповідачка ОСОБА_4 . З метою встановлення розміру завданих збитків та вартості ремонтно-відновлювальних робіт позивачка ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_5 для проведення дослідження квартири АДРЕСА_3 . Оцінювач, заздалегідь майже за тиждень до запланованого 03.03.2021 проведення огляду пошкодженої квартири направив 24.02.2021 на адресу мешканця квартири АДРЕСА_2 рекомендований лист з пропозицією прибути для участі у огляді квартири АДРЕСА_3 . Однак мешканець квартири АДРЕСА_2 не виявила бажання бути присутньою під час визначення заподіяної шкоди. Відповідно до звіту за № 38/21 від 15.03.2021, складеного ФОП ОСОБА_5 визначено розмір майнової шкоди, завданої позивачам. Так, загальний розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 складає 64388,00 грн. За складання звіту позивачка ОСОБА_1 сплатила 3000,00грн. З огляду на те, що залиття квартири сталося з вини відповідача ОСОБА_4 , яка відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду, позивачі просять стягнути з відповідачки солідарно на користь позивача ОСОБА_1 - 40194,00грн., що складається з: 32194,00грн. - сума завданих збитків, 5000,00грн. - моральної шкоди, 3000,00грн. - витрат з оплати проведеної експертизи та на користь позивача ОСОБА_2 - 37194,00грн., що складається з 32194,00грн. - суми завданих збитків, 5000,00грн. - моральної шкоди. Також позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь сплачений ними судовий збір.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2021 відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.09.2022 замінено відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_3 .
02.12.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Чепенко О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень серед іншого зазначає, що Акт № 370 від 06.08.2019 про залиття є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складений із порушеннями вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76(далі - Правила), оскільки не містить доказів про причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та наслідками у вигляді залиття квартири, зокрема не було зафіксовано сам факт залиття, характер, висновок щодо встановлення причин залиття, відсутнє підтвердження, що залиття відбулося з вини відповідача, оскільки огляд квартири відповідача комісією не проводився, відповідач не був присутнім при складанні акту. Акт було складено значно пізніше самого залиття на 22 дня. Не доведено, що пошкодження оздоблення квартири відбулося саме внаслідок залиття та саме з вини відповідача, а не власників квартири, що знаходиться поверхом вище, обстеження якої також не проводилось. Зазначається, що у звіті відсутні необхідні дані, передбачені Правилами. Звіт про оцінку збитків було складено через 1 рік та 8 місяців після залиття квартири позивачів, а тому визначена вартість відновлювального ремонту не може вважатися обгрунтованою, з огляду на кількість часу, що минула з часу залиття. На підтвердження понесеної позивачами майнової шкоди, внаслідок дій відповідача, надано не висновок експертного дослідження або будівельно-технічної експертизи, а лише кошторисний розрахунок оцінювача. Обсяг пошкоджень, зазначених в Акті оцінювача значно відрізняється від їх обсягу, зазначених в акті, складеному комісією. Крім того, відповідач не повідомлявся та не викликався для проведення незалежної оцінки оцінювачем. Позивачами не надано належних доказів, що підтверджують те, що позивачі є належними власниками квартири АДРЕСА_1 , оскільки Договір купівлі-продажу даної квартири оформлений на ОСОБА_6 , згідно довідки, виданої КП КМР «КМ БТІ», право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано: 1/3 - за ОСОБА_6 , 1/3 за ОСОБА_7 . Щодо моральної шкоди відповідач вказує, що оскільки не встановлено, що пошкодження у квартирі позивачів є наслідком неправомірних дій відповідача і позивачами до суду не надано відповідних доказів цього, а тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою суду від 07.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
20.04.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах.
Учасники судового процесу у судове засідання не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятина» 31.01.1996 за № 507-А/243, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних долях ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Згідно із інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 02.07.2021 КВ-2021 №25082, відповідно до даних реєстрових книг Бюро, 2/3 частини кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: - 1/3 ч. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятина» 31.01.1996 за № 507-А/243, та зареєстрованого в Бюро 23.02.1996 за реєстровим №1483; - 1/3 ч. ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Сибіга С.Е. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.08.2004 №3798, та зареєстрованого в Бюро 15.10.2004 за реєстровим №1483.
Відповідно до копії паспорта позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , 11.08.2004 між нею та ОСОБА_2 . Оболонським ЗАГС був зареєстрований шлюб, та після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 20.09.2022, у період з 30.08.2013 по 25.09.2020 квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належала на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .
16.07.2019 відбулося затоплення квартири АДРЕСА_1 .
06.08.2019 комісією у складі: головного інженера ОД-503 ОСОБА_13, інженера з експлуатації та ремонту ОСОБА_11 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_12 , у присутності мешканців квартири АДРЕСА_1 , було складено Акт 370 про залиття, затверджений начальником дільниці 503 ОСОБА_14, відповідно до якого 16 липня 2019 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок залиття пошкоджено оздоблення квартири АДРЕСА_3 , а саме: Коридор: стеля - 2,1 м.кв. шпалери, стіни - 2,4 м.кв. шпалери; Кухня: стеля - 1,8 м.кв. водоемульсійне фарбування + фігурна ліпка, багет - 1,6 м.п. відновлення, вікно- 1,0 м.кв. відновлення відкосу; Кімната: стіни - 1,7 м.кв. шпалери, вікно - 0,8 м.кв. відновлення відкосу, підлога- 3 м.кв. паркет; Кімната: стеля - 2,1 м.кв. шпалери + водоемульсійне фарбування, стіни - 1,8 м.кв. шпалери. Причиною залиття комісія встановила побутове залиття з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 (виток з фільтра на воду). Комісією в акті зроблено висновки і надано рекомендації, що для ліквідації залиття необхідно виконати наступні ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_3 : Коридор: стеля - 10,7 м.кв. шпалери, стіни 14,8м.кв. шпалери; Кухня: стеля- 7,1 м.кв. водоемульсійне фарбування + фігурна ліпка, багет - 1,6 м.п. відновлення, вікно - 0,8 м.кв. відновлення відкосу; Кімната : стіни - 37,2 м.кв.шпалери, підлога- 3,0 м.кв. паркет; Кімната: стеля - 7,5 м.кв. шпалери + водоемульсійне фарбування, стіни - 22,4 м.кв. шпалери (а.с.74, том 1).
24.02.2021 між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 130/21 на проведення робіт з незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку майна (а.с. 78-80 том 1).
15.03.2021 ФОП ОСОБА_5 на підставі договору № 130/21 від 24 лютого 2021 року було надано звіт № 38/21 про оцінку збитків, відповідно до якого, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику в результаті пошкодження оздоблення його квартири АДРЕСА_1 після залиття, яке трапилось 16.07.2019, станом на момент складання звіту становить 64388,00 грн. (а.с. 81-110, том 1).
15.03.2021 між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_5 було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, а саме: оцінки вартості матеріального збитку, завданого після залиття квартири АДРЕСА_1 . Загальна сума виконаних робіт становить 3 000,00 грн. зазначено, що роботи та оплата виконані в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають (а.с.77, том 1).
Оплата вище вказаних робіт також підтверджується копією розрахункової квитанції серія ББАП № 788787 (а.с. 76, том 1).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд виходить із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Даний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт залиття квартири АДРЕСА_1 , підтверджується актом 370 про залиття від 06 серпня 2019 року. Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 , стало побутове залиття з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 (виток з фільтра на воду), власником якої є відповідач ОСОБА_3 . Наведені обставини підтверджуються висновком акта 370 про залиття від 06.08.2019.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_1 , хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що залиття квартири АДРЕСА_1 , сталося з вини власника квартири АДРЕСА_5 , а саме ОСОБА_3 .
Одночасно слід зазначити, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 , передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).У додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць ,рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що акт 370 про залиття від 06.08.2019 є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказаний акт у загальному відповідає вимогам, встановленим вищезазначеними Правилами, в ньому наведені: дата та місце складання; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Зазначені у ньому дані відповідачем не спростовані, акт було складено в присутності спеціалістів та підписаний. Обов'язкового складення акта безпосередньо у момент залиття Правила, не вимагають.
Доводи про те, що відповідач не був присутній та не підписував акт не впливає на його правильність, оскільки зворотного відповідач не довів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15, у якій зазначено, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотного останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.
Вирішуючи питання щодо розміру завданої шкоди, суд приймає до уваги звіт № 38/21 про оцінку збитків від 15.03.2021, складений ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику в результаті пошкодження оздоблення його квартири АДРЕСА_1 після залиття, яке трапилось 16.07.2019, станом на момент складання звіту становить 64388,00 грн.
Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо даного звіту, оскільки за весь час розгляду справи стороною відповідача не надано жодного доказу на спростування оцінки розміру завданої шкоди, з моменту залиття по час розгляду справи відповідач до власників квартири АДРЕСА_3 з будь-якими заявами щодо проведення повторних оглядів з метою оспорювання причин залиття або їх наслідків не звертався, з будь-якими клопотаннями про витребування доказів або призначення експертизи зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири та розміру збитків, представник відповідача до суду не звертався. Свою вину у завданій шкоді відповідачем не спростовано.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, встановивши, що матеріалами справи доведено завдану шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири АДРЕСА_1 , суд приходить висновку, що завдана шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.
Однак, позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в якій сталося залиття, а у інформаційній довідці Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 02.07.2021 КВ-2021 №25082, було допущено помилку у прізвищі співвласника вказаної квартири, а тому недоведено, що позивач ОСОБА_2 є стороною правовідносин, з приводу яких виник даний спір та права якої порушені.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири, а отже має право на відшкодування завданих їй збитків відповідно до розміру своєї частки у спільній власності.
Отже, з огляду на викладене, вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню у розмірі 21462,67 грн., що становить 1/3 частини від розміру завданих збитків, визначених відповідно до звіту № 38/21 про оцінку збитків від 15.03.2021.
Щодо стягнення з відповідача завданої позивачеві ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди, зазначений у позовній заяві, вимогам розумності та справедливості не відповідає.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 , що внаслідок залиття квартири, належної їй, вона зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили її звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від нього додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.
При визначенні розміру моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , то суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які вона зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Однак, виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем ОСОБА_1 моральна шкода в розмірі 5 000 грн. є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної шкоди у сумі 2 000 грн. У решті заявлених вимог, слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що сукупністю всіх зібраних доказів позивачем ОСОБА_1 доведено наявність та розмір завданої їй моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн в результаті залиття належної їй квартири, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні від 18.04.2023 було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.
Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ №1423 від 23.12.2022 строком до 30.04.2023.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 30.04.2023, позивач звернувся до суду 25.10.2021, тобто в період дії карантину.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, а тому трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений оскільки на час подання позовної заяви в жовтні 2021 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ), матеріальну шкоду у розмірі 21462 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят дві) гривні 67 копійок, витрати на проведення незалежної експертної оцінки у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 39 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 );
2. Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 )
3. Відповідач: ОСОБА_3 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складення повного рішення -28.04.2023.
Суддя М.М. Ткач