Справа № 755/2337/23
"10" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Позивач, Київський міського центру зайнятості, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 994,62 грн. на користь Київського міського центру зайнятості, та понесені судові витрати в сумі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості 28.05.2020 звернувся громадянин ОСОБА_1 з заявами про надання статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Відповідач для отримання статусу безробітного у вказаній заяві, зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку, не є підприємцем, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства. Також, Відповідач повідомив, що ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.
При опрацюванні даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ДРЗДСС) виявлено, що під час перебування на обліку, Відповідач перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська психоневрологічна лікарня №2».
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства України, з 27.08.2020 Відповідач, під час перебування на обліку у якості безробітного, належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Дніпровську районну філію КМЦЗ.
24 лютого 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
За приписами ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості 28.05.2020 звернувся громадянин ОСОБА_1 з заявами про надання статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Відповідач для отримання статусу безробітного у вказаній заяві, зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку, не є підприємцем, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства. Також, Відповідач повідомив, що ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.
При опрацюванні даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ДРЗДСС) виявлено, що під час перебування на обліку, Відповідач перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська психоневрологічна лікарня №2».
Керуючись вищезазначеними нормами законодавства, 04.11.2020 року Київським міським центром зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 2520.
Згідно висновків Акту встановлено: « ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська психоневрологічна лікарня №2» з 27.08.2020 року (витяг з наказу від 27.08.2020 року №180-к)».
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства України, з 27.08.2020 року відповідач, під час перебування на обліку у якості безробітного, належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Дніпровську районну філію КМЦЗ.
Наказом Дніпровської районної філії КМЦЗ № НТ201112 від 12.11.2020 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю.
Наказом Дніпровської районної філії КМЦЗ № 65 від 24.11.2020 року прийнято рішення щодо повернення відповідачем нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення.
Згідно довідки-розрахунку № 385 від 23.11.2020 року (розмір нарахованого та виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття з 05.06.2020 року по 25.09.2020 року становить 994,62 грн.
Київський міський центр зайнятості надіслав відповідачу повідомлення від 25.11.2020 про необхідність повернути в добровільному порядку нараховане та виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Однак відповідач кошти в добровільному порядку не повернув.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено встановлення статусу безробітного, а саме безробітним може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Пунктом 8 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач в період перебування на обліку в Київському міському центрі зайнятості, також перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська психоневрологічна лікарня №2», а тому не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. (ст. 1215 Цивільного кодексу України)
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів є обґрунтованим та таким підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки обставини встановлені ст. 1215 ЦК України, якою передбачено повернення безпідставно отриманої допомоги за відсутності недобросовісності з боку набувача, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1166, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти у розмірі 994,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 травня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач - Київський міський центр зайнятості (адреса: 01033, м. Київ. вул.Жилянська, буд. 47-Б,, код ЄДРПОУ 03491091);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя: