Справа №:755/2133/23
"10" травня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Гончарука В.П.
при секретарі - Гриценку О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6517106, винесену 08 лютого 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 08 лютого 2023 року щодо нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 6517106 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП у сумі 680,00 грн, за порушення ним пункту 17.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Позивач стверджує, що оскаржувана ним постанова є незаконною, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови інспектором поліції всупереч вимогам статей 245, 280 КУпАП не було належним чином з'ясовано факту вчинення адміністративного правопорушення та наявність вини у вчиненні такого адміністративного правопорушення, так як доказів вчинення правопорушення інспектором поліції не надано. Крім того, працівниками поліції було порушено процедуру складання оскаржуваної постанови.
Крім того, оскаржувана постанова, на думку позивача, винесена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки постанова, що оскаржується, не містить належного опису обставин, установлених при розгляді справи, містить суперечливу інформацію щодо розгляду справи, а також не містить інформації щодо технічного засобу, яким здійснено відеозапис правопорушення.
Позивач стверджує, що не порушував Правил дорожнього руху, подія та склад адміністративного правопорушення відсутні, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ЕАС № 6517106 є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
21 березня 2023 року відповідач Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, подав відзив на позов, в якому з приводу задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на таке.
Представник відповідача зазначає, що 08 лютого 2023 року, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання м. Києва, по вул. Гетьмана безпосередньо стали свідками вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме здійснював рух в смузі для маршрутних транспортних засобів позначені дорожньою розміткою 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України. У відповідності до ст. 35 ЗУ « Про Національну поліцію» прийнято рішення зупинити транспортний засіб Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 . На місці зупинки транспортного засобу поліцейський представився та повідомив причину зупинки транспортного засобу та пред'явити документи передбаченого п. 2.1 ПДР України . Згідно нагрудного відереєстратора № 470431 позивач повідомляє, що хотів на перехресті здійснити поворот праворуч, тобто не заперечує що здійснював рух по смузі для маршрутних транспортних, однак останньому було повідомлено, що на даній ділянці дороги наявний знак 4.1 «рух тільки прямо» і крайня права смуга призначена для маршрутних транспортних засобів. Після того, як поліцейський повідомив позивачу про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач попросив надати докази про адміністративне правопорушення.
Позивачу було роз'яснено, що доказом може бути не лише відео фіксація, а й пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поряд з тим колега відповідача є безпосередньо свідком вчинення правопорушення позивачем, а отже вина особи на момент розгляду справи є доведеною в повному обсязі. Дану подію зафіксовано на портативний відеореєстратор № 472339, яким здійснювалося відповідачем під час розгляду справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2023 року інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Дивничем О.О. винесено постанову серії ЕАС № 6517106, відповідно до якої на 6517106 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.
В оскаржуваній постанові відповідачем зазначено, що 08 лютого 2021 року о 13:35 год. в м. Києві, по вул. Гетьмана, 42, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.11, чим порушив пункт 17.1. Правил дорожнього руху України - на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Частина третя статті 122 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до пункту 5.8 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України дорожній знак «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» - дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів».
Пунктом 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» визначено, що смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Пунктом 17.1 Правил дорожнього руху України визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
За змістом частини третьої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці рухутягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За положеннями частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Нормами частин першої - другої статті 7, статті 245 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи (частина третя статті 77 КАС України).
Верховний Суд у своїй Постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року № 37801/97 зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Виходячи з наведеного вище, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом. Також саме на посадову особу (суб'єкт владних повноважень), яка вирішує питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається обов'язок по доказуванню наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях особи, що притягається до відповідальності, і обов'язок по збиранню та фіксуванню доказів на підтвердження події та складу правопорушення.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, в КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред'явленого йому обвинувачення, адже в силу частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи сукупність викладених обставин та недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення задоволено, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 252, 268, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Скасувати постанову від 08 лютого 2023 року серії ЕАС № 6517106 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: