Справа №:755/1666/23
"10" травня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Гончарука В.П.
при секретарі - Гриценку О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Позивач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (далі - АТ «СК «Інго») звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму частини виплаченого страхового відшкодування в розмірі 202502,54 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 січня 2020 року автомобілем марки «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , було спричинено Дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), в результаті якої застрахований в АТ «СК «ІНГО» автомобіль «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі Генерального договору страхування від 07 червня 2007 року № 47-07, під керуванням водія ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.
Позивач зазначає, що згідно довідки Національної поліції України та постанови Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1090/20, ДТП мала місце з вини водія ОСОБА_1 .
За умовами Договору страхування було складено страховий акт від 17 лютого 2020 року № 2361159 і сплачено страхове відшкодування у розмірі 301502,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач зазначає, що автомобіль «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов'язкового страхування власників транспортних засобів № АМ/9736620, яке сплатило відповідно до ліміту відповідальності суму у розмірі 100 000,00 грн.
Позивач зазначає, що оскільки розмір заподіяних відповідачем збитків перевищує ліміт відповідальності страховика винуватця ДТП, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою сумою, яку має відшкодувати відповідач, становить 202502,54 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач в порядку статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1194 ЦК України, набув права зворотної вимоги до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить прохальна частини позову, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до статей 280-283 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
07 червня 2007 року між ЗАТ «АСК «Інго Україна» та ТОВ «Перша лізингова компанія» укладено Генеральний договір страхування № 47-07, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3020015584810754 вбачається, що 14 січня 2020 року сталася ДТП за участю автомобіля марки «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
З постанови Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року встановлено, що 14 січня 2020 року приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Брест-Литовське шосе,8 м. Києві не врахував дорожньої обстановки і не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено» державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України. Винним в дорожньо-транспортній пригоді даною постановою визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно Звіту № 0013 про оцінку автомобіля «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 27 січня 2020 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 395918,13 грн.
Із страхового акту АТ «СК «Інго Україна» від 17 лютого 2020 року № 2361159 вбачається, що страхувальнику ТОВ «Перша Лізингова компанія» нараховано розмір страхового відшкодування в сумі 301502,54 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 04 березня 2020 року № 2938 АТ «СК «Інго» сплатило ТОВ «Перша лізингова компанія» 301502,54 грн, призначення платежу: 2300444, оплата страхового відшкодування, а/м «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , без ПДВ.
Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що автомобіль марки «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, належить на праві власності ТОВ «перша лізингова компанія».
Судом встановлено, що автомобіль «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 , забезпечено відповідно до страхового полісу № АМ/009736620 у ПАТ «НАСК Оранта», ліміту відповідальності - 100000,00 грн, франшизи - 1000,00 грн.
ПАТ «НАСК Оранта» відшкодовано позивачу шкоду в межах страхового ліміту в сумі 99000,00 грн.
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода заподіяна майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд вважає, що право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених статтею 993 ЦК України, а також статтею 27 Закону України «Про страхування» є суброгаційним, а відповідний обов'язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення статті 1166 ЦК України є деліктним зобов'язанням.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні, із збереженням самого зобов'язання, на підставі договору страхування, а також статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами статті 1191 ЦК України.
З наведеного слідує, що до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору від 07 червня 2007 року № 47-07 перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статті 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи те, що позивач виплатив суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 301502,54 грн, до нього в порядку та на умовах передбачених статтями 512, 514, 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», перейшло суброгаційне право вимоги до відповідача в межах різниці між виплаченим страховим відшкодуванням АТ «СК «Інго» та відшкодованою сумою ПАТ «НАСК Оранта».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди АТ «СК «Інго» і виплатою страхового відшкодування ПАТ «НАСК Оранта» у розмірі 202502,54 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602, р/рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ «ОТП Банк») суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 202502,54 грн (двісті дві тисячі п'ятсот дві 54 коп.) та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: