Справа № 755/5324/23
Провадження №: 3/755/2928/23
"09" травня 2023 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Управління патрульної служби МВС України у м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера за віком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, -
ОСОБА_1 06 квітня 2023 року, о 14-52 годині, в м. Києві на прилеглій території по вул. Березняківська, 30-Б, керуючи транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до наїзду на припаркований автомобіль «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки.
Крім того, в дослідженому судом протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №024705 від 06.04.2023 року, зазначено, що 06 квітня 2023 року, о 14-52 годині, в м. Києві на прилеглій території по вул. Березняківська, 30-Б, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнав повністю, а також підтвердив обставини, викладені у протоколі, пояснивши, що не відчув зіткнення. Просив оголосити йому усне зауваження, так як вчинене правопорушення є малозначним, він повністю визнає свою вину, пошкодження на автомобілі потерпілого не значне, а на його автомобілі зовсім відсутнє, потерпілому шкода відшкодована та автомобіль відремонтований. Він має тяжке онкологічне захворювання, є пенсіонером та має фінансові труднощі
Просив закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП відносно нього, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не відчув зіткнення, а тому умисел на залишення місця ДТП у нього відсутній.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.
Протоколи про адміністративне правопорушення, серії ААД №024704 від 06 квітня 2023 року складено правомочною на те посадовою особою, у відповідності до положень ч.1 ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.
За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, що передбачене ст.124 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу, а саме: даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №024704 від 06 квітня 2023 року (а.с.1); схемою місця дорожньо-транспортної пригоди; рапортом; письмовими поясненнями учасників ДТП.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Комплексний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження - метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу. Стягнення у такому випадку не накладається та будь-яких юридичних наслідків для порушника не наступає. При цьому останній повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому.
Усне зауваження може бути зроблене лише за малозначне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.
Враховуючи викладене, а також дискреційні повноваження суду, що виходять із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення, вирішуючи справу відповідно до оцінки усіх обставин справи (у тому числі обставин, що пом'якшують відповідальність) й особи порушника, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам, державі або суспільству, суд приходить до висновку про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та можливість звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення не накладається, суд не вирішує питання про стягнення судового збору.
Крім того, в дослідженому судом протоколі про адміністративне правопорушення від 06.04.2023 року, серії ААД №024705, зазначено, що 06 квітня 2023 року, о 14-52 годині, в м. Києві на прилеглій території по вул. Березняківська, 30-Б, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зокрема, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , судом встановлено, що 06 квітня 2023 року, о 14-52 годині, в м. Києві на прилеглій території по вул. Березняківська, 30-Б, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до наїзду на припаркований автомобіль «Субаро», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Однак, він не відчув даного зіткнення, а тому умислу на залишення місця ДТП у нього не було.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП відсутні, зокрема умисел на залишення місця ДТП, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП, долучені до нього письмові докази, пояснення ОСОБА_1 , за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №024705, від 06.043.2023 року, не підтверджені у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення п. 2.10 Правил Дорожнього руху водієм ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.33, 36, 124, 122-4, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - закрити.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Києва Ю.В. Іваніна