Справа №:755/5105/23
Провадження №: 1-кс/755/1293/23
"08" травня 2023 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102040000056 та додані до нього матеріали, -
05.05.2023 року прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102040000056 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві перебуває кримінальне провадження №42023102040000056 від 23.02.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України, за фактом замаху на можливе протиправне заволодіння майном ОСОБА_4 шахрайським шляхом.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за цим фактом внесені на підставі звернення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про можливі протиправні дії з сторони невстановлених осіб, щодо незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 .
Згідно інформації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до органу приватизації районної адміністрації 17.11.2022 року із заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на вказану квартиру звернулася ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності.
У цій заяві ОСОБА_5 вказала адресу свого проживання: АДРЕСА_2 . Однак, згідно довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району» за цією адресою зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №75-355 від 27.09 2011 року.
Згідно звернення №103/45/1385 від 28.11.2022 року працівниками ЖЕД-407 було здійснено обстеження житла, а саме квартири АДРЕСА_1 , на факт проживання в ній власниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, в присутності сусідів, квартиру ніхто не відчинив. Крім того, сусіди повідомили, що у квартирі на цей час ніхто не проживає, а саму ОСОБА_4 ніхто не бачив близько 1,5 місяці.
У подальшому було встановлено, що на ОСОБА_5 , від імені ОСОБА_4 , було видано дві довіреності одним нотаріусом, однак різними датами та підписувалися різними уповноваженими особами.
Відтак, у органу досудового розслідування наявні сумніви в тому, що довіреності видавалися за вільним волевиявленням ОСОБА_4 та підписувалися іншими особами за її згоди.
Також встановлено, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 04.11.2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 04.11.2022 року під №395, 396 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 .
Місцезнаходження самої ОСОБА_4 на цей час не встановлено.
Допитані в якості свідків особи - мешканці будинку АДРЕСА_3 , повідомили, що ОСОБА_4 тривалий час зловживала алкогольними напоями з невідомими людьми, які проживали у її квартирі, відбирали у неї особисті речі та були випадки, коли ОСОБА_4 ночувала на вулиці, оскільки невідомі чоловіки не пускали до власної квартири. Також сусіди повідомили, що з вересня 2022 року ОСОБА_4 за місцем реєстрації та проживання ніхто не бачив, вхідні двері пошкодженні та відсутні замки.
У зв'язку з вказаним вище у органу досудового розслідування є обґрунтовані припущення, що ОСОБА_4 не добровільно видала вказані довіреності та заповіт, а невстановлені на цей час особи намагаються заволодіти квартирою зниклої шляхом обману.
Відтак, під час проведення досудового розслідування наявні усі підстави вважати, що квартира АДРЕСА_1 , є предметом злочинного посягання.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищеперераховане майно є об?єктом протиправних дій, а також є речовим доказом, прокурор просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вказане майно шляхом заборони відчуження.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання був належним чином повідомлений, надіслав на адресу суду заяву, в якій клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, з підстав, викладених у ньому.
Власник майна, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до статті 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що 23.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (кримінальне провадження №42023102040000056).
Клопотання подано прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 . У ньому зазначено підстави, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт майна та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого від 24.02.2023 року квартиру АДРЕСА_1 ,було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102040000056 від 23.02.2023 року.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч.2 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів, оскільки в матеріалах справи є дані, підтверджуючі можливість його відчуження.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст.98, 167, 170-175, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102040000056 - задовольнити.
Накласти арешт на об?єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження.
Копію ухвали направити прокурору для виконання та для відома власнику майна.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1