Справа № 755/5939/23
Провадження №: 1-кп/755/1145/23
про призначення судового розгляду
"09" травня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040000687 від 19.02.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва з Дніпровської окружної прокуратури м. Києва надійшов вищевказаний обвинувальний акт.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував відносно призначення справи до судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, ознайомившись з матеріалами, які надійшли до суду, суд дійшов такого висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва. Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені № 12023100040000687 від 19.02.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження. Обмежень, передбачених положеннями ч. 2 ст. 27 КПК України, не встановлено. У судове засідання викликати прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, потерпілого та обвинуваченого. У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив та подав письмове клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор в клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Крім того, ОСОБА_3 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення може виїхати за межи України та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Слід врахувати, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та слідчим неодноразово здійснювався виклик обвинуваченого, однак останній не з'являвся, місце свого перебування не повідомляв, у зв'язку з чим останнього було оголошено в розшук та досудове розслідування зупинялось;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, буде незаконно впливати на свідків, потерпілого в даному кримінальному провадженні, з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні. Вагомою частиною доказової бази у вказаному кримінальному провадженні являються показання свідків, місце мешкання та роботи яких останньому відомі, що суттєво збільшує вищевказаний ризик;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до суду для участі в судових засіданнях;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не працевлаштований та обвинувачується у вчиненні майнового злочину. Крім цього, ОСОБА_3 раніше був судимий та має не зняту і не погашену судимість,
В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема, з наступних підстав.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що ОСОБА_3 , не будучи позбавленим можливості вільного пересування та вибору місця проживання, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду і поза межами м. Києва. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого прокурора або суду. Вказаний запобіжний захід було застосовано відносно обвинуваченого, однак він виявився неефективним, оскільки останній ухилявся від органу досудового розслідування.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовий зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави, пов'язана з тим, що у обвинуваченого відсутній постійний заробіток.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він не працює, забезпечує свої життєві потреби внаслідок злочинної діяльності та, перебуваючи на свободі, може впливати на свідків, які ще не допитані у суді. Крім цього, у органу досудового розслідування на даний час відсутні достовірні відомості щодо місця тимчасового проживання на території міста Києва, оскільки обвинувачений зареєстрований у м. Житомир, а місце його фактичного проживання встановлено лише зі слів останнього, обвинуваченим не надані органу досудового розслідування жодних підтверджуючих документів, що свідчили б про наявність у останнього постійного місця проживання на території м. Києва, а тому в органу досудового розслідування на даний час відсутні об'єктивні переконання у тому, що обвинувачений буде належним чином виконувати обов'язки покладені на нього рішенням суду про застосування саме цього запобіжного заходу.
Отже, враховуючи те, що на даний час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та не має сталих соціальних зв'язків, є всі підстави вважати, що, знаходячись на волі, останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків, ухилятися від слідства та суду чи іншим шляхом перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що він від органу досудового розслідування не переховувався, вину визнає, має на утриманні маму та трьох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт за місцем реємстрації.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12023100040000687 обґрунтованість підозри ОСОБА_3 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, ґрунтується на: протоколах допиту свідків від 19.02.2023 року; протоколах огляду місць події від 19.02.2023 року; протоколі перегляду цифрового запису від 20.02.2023 року; протоколі особистого обшуку від 19.02.2023 року; протоколах допиту підозрюваного від 19.02.2023 року, 20.02.2023 року; протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.02.2023 року; повідомленні про підозру від 20.02.2023 року; постановах про визнання та приєднання речових доказів від 20.02.2023 року; протоколі про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 20.02.2023 року. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки ним ймовірно вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, Крім того, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та слідчим неодноразово здійснювався виклик обвинуваченого, однак останній не з'являвся, місце свого перебування не повідомляв, у зв'язку з чим останнього було оголошено в розшук та досудове розслідування зупинялось. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на потерпілого та свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами є досить реальним.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше судимий, має не зняту і не погашену судимість, і, тому має схильність до вчинення нових злочинів. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого. Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Обвинувачений раніше судимий, офіційно не працює, не одружений, має не зняту і не погашену судимість, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду, впливати на потерпілого та свідків. Крім того, суд враховує, що на досудовому розслідуванні до ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, однак ОСОБА_3 не виконував свої обов'язки і був оголошений у розшук, у подальшому запобіжний захід було змінено на тримання під вартою. Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Клопотання обвинуваченого про застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу є необгрунтованим. Суд вважає, що обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить в повній мірі належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040000687 від 19.02.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду на 11 травня 2023 року на 12 годину 00 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, 3.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 07 липня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 53 680 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала судді в частинні застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 10 травня 2023 року о 12 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1