Справа №:755/4998/23
"10" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Сич В.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мельника М.М.
перекладача Рожкова О.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення з України та про заборону в'їзду в Україну,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення з України та про заборону в'їзду в Україну. Свої вимоги мотивував тим, що 10 січня 2023 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області Манько В.В. прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Нігерії ОСОБА_1 в країну походження або до третьої країни та зобов'язано його покинути територію України у термін до 20 січня 2023 року. 20 березня 2023 року начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області Семиногом Ігорем прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Нігерії ОСОБА_1 строком на 3 роки. Позивач вважає, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, представником відповідача не надано суду належних доказів ухилення позивача від сплати штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, що було підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Нігерії ОСОБА_1 строком на 3 роки. У зв'язку з чим просить визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 10 січня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни та рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 481 від 20 березня 2023 року про заборону в'їзду в Україну.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю. Додатково пояснив, про наявність обставин, що перешкоджають поверненню позивача до країни походження.
Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиву до позову.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянином Нігерії (а.с. 37).
10 січня 2023 року заступником начальника відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Угро О.С. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні (а.с. 39).
10 січня 2023 року постановою заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петрова Д.В. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. в дохід держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с.40).
10 січня 2023 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області Манько В.В. прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Нігерії ОСОБА_1 в країну походження або до третьої країни та зобов'язано його покинути територію України у термін до 20 січня 2023 року (а.с. 41).
20 березня 2023 року начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області Семиногом Ігорем прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Нігерії ОСОБА_1 строком на 3 роки (а.с.44).
Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 10 січня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни та рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 481 від 20 березня 2023 року про заборону в'їзду в Україну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю, оскільки позивач для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту України до компетентних органів у встановленому законом порядку не звертався. Отже, позивачем було порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Іноземці, які перебувають в Україні на рівних правах з громадянами України зобов'язані поважати та дотримуватися українського законодавства.
На підтвердження відзиву представник відповідача надав суду належним чином завірені матеріали прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_1 , від 10 січня 2023 року та належним чином завірені матеріали прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_1 від 20 березня 2023 року (а.с. 36 зв.-45).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно частини 3 статті 3 вказаного Закону зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Статтею 4 Закону чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Іноземці в'їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.
Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання з здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.
Так, згідно ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Крім того, зі змісту письмових поясненнь позивача вбачається, що після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав з території України. З метою продовження строку перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання та дозволу на імміграцію не звертався. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався. Усвідомлював, що цим самим порушує міграційне законодавство України (а.с.38 зв.).
Також позивачем не надано суду доказів подачі письмових та або електронних звернень відповідачу для продовження строку перебування в Україні не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.
Тому, за встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України.
Щодо визнання протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 481 від 20 березня 2023 року про заборону в'їзду в Україну, суд вважає таке.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що представником відповідача не надано суду належних доказів ухилення позивача від сплати штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Зі змісту рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 481 від 20 березня 2023 року про заборону в'їзду в Україну вбачається, що підставою для заборони позивач в'їзду на територію України є невиконання постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Однак позивачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 481 від 20 березня 2023 року про заборону в'їзду в Україну.
За встановлених обставин позовні вимоги громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення з України та про про заборону в'їзду в Україну задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 129 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, ст.ст. 2, 5, 6, 30, 72-77, 139, 241, 246, 255, 288, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовних вимог громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення з України та про про заборону в'їзду в Україну відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 10 травня 2023 року.
Суддя Н.Є.Арапіна