Справа №:755/5715/23
Провадження №: 2-з/755/87/23
про повернення заяви
"05" травня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 02.05.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
У поданій заяві заявниця просить суд: вжити заходи забезпечення позову (до подання позовної заяви) шляхом накладення арешту та заборонити будь-яким особам здійснювати відчуження: домоволодіння, заг. площа 365,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1632934632224); земельної ділянки, заг. площа 0,19 га (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1739400232224); - квартири, загальною площею 161,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 850378080000).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявниця зазначає, що планує звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Посилається на те, що спільне сумісне нерухоме майно незаконно вибуло з її володіння, є підстави вважати, що воно може бути повторно відчужено на користь третіх осіб, оскільки вже було тричі відчужено, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).
Суддею встановлено, що у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Галагана В.І. перебувала цивільна справа №:755/5427/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яку ухвалою суду від 26.04.2023 судом було передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області, за територіальною виключною підсудністю.
Разом з цим, судом встановлено, що у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А. В. перебувала заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, у задоволенні якої ухвалою суду від 01.05.2023 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд виходив з того, що за даними, які містяться в Єдиному державному реєстру судових рішень, 19.10.2022 Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення у цивільній справі № 755/10537/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2023, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, поділ кредитних зобов'язань. Відповідно до заяви про забезпечення позову, позовні вимоги заявниці, з якими вона має намір звернутись у позовній заяві до Дніпровського районного суду міста Києва, є тотожними позовним вимогам ОСОБА_1 , зазначеним у цивільній справі № 755/10537/21, що і стало підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
З-поміж наведеного, судом встановлено також, що 22.06.2021 у межах цивільної справи № 755/10058/21 було задоволено повністю заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1632934632224); земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 3222482004:02:011:0112 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1739400232224); квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 850378080000), які були скасовані ухвалою суду від 26.04.2023 за заявою ОСОБА_6 , з огляду на ухвалення рішення у цивільній справі № 755/10537/21, залишеного в силі постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2023.
Із поданої заявницею заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, що надійшла до суду 02.05.2023, убачається, що її вимоги, зміст та обґрунтування, а також докази, що додані до неї, є абсолютно тотожними тим, що вже були розглянуті Дніпровським районним судом м. Києва, різним складом суду, у розрізі окреслених в заяві спірних правовідносин, щодо яких судами були ухвалені відповідні судові рішення. Крім того, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебували також заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, які були вирішені у межах розгляду вказаних заяв судом у справах № 755/5427/23, № 755/5546/23, а інші підстави або нові обставини у поданій заяві заявницею не зазначені. Також остання не повідомила суд про наявність будь-яких судових рішень у розрізі спірних правовідносин між сторонами, суб'єктний склад яких є тотожний, що свідчить про навмисне введення заявницею суду в оману щодо фактичних обставин у справі, направлене на зловживання заявницею процесуальними правами та ухвалення судом за результатами поданої заяви незаконного рішення на свою користь, за відсутності усіх відомостей про обставини у справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
За вимог п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Судом встановлено, що заявниця повторно подала заяву для вирішення питання, яке вже вирішувалось судом у межах розгляду справи № 755/5427/23, № 755/5546/23, за відсутності інших підстав або нових обставин. Крім того, остання не вказала про те, що наявне рішення у цивільній справі № 755/10537/21, позовні вимоги у якій є тотожними позовним вимогам у цій заяві, про забезпечення яких до подачі позову, заявниця просить суд, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, шляхом подання аналогічних заяв, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Виходячи з вищенаведеного, суддя дійшов висновку, що звертаючись повторно до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявниця звернулася до суду для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, чим допустила зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12 44, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви - повернути заявниці.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: