Справа № 752/14278/20
Провадження № 2/752/712/23
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 квітня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом державного підприємства «Наш дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
27.07.2020 року ДП «Наш дім» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 у розмірі 16 493,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ДП «Наш дім» є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 і надає житлово-комунальні та інші послуги у ньому та здійснює його утримання.
Позивач посилається на те, що станом на момент звернення до суду у ДП «Наш дім» відсутня інформація про кількість зареєстрованих осіб у кімнаті № 6 вказаного гуртожитку.
За даними позивача в цій кімнаті постійно проживає відповідач ОСОБА_1 , яка і є споживачем комунальних послуг.
Посилаючись на положення ст.68 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування жилими приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, позивач зазначає, що відповідач, як наймач квартири та споживач комунальних послуг, належним чином не виконала свої зобов'язання по оплаті за спожиті комунальні послуги, внаслідок чого у нього станом на 31.04.2020 виникла заборгованість в розмірі 16493,53 гривні, яку вона просить стягнути в судовому порядку.
Також просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102, 00 гривні.
03.08.2020 ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
На момент розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Представник позивача - адвокат Шох С.М. заявив клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 19 серпня 2021 року витребувано у відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб: інформацію про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням прізвища, імені та по батькові, а також дати і місця народження; інформацію про тату та причини зняття з реєстрації (а.с. 47).
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.64).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що державне підприємство «Наш дім», яке створене наказом Міністерства промислової політики України № 443 від 28.12.1999, з правами юридичної особи, зареєстровано 17.01.2000 № 1 070 120 0000 027345, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності підприємства є комплексне обслуговування об'єктів, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (а.с. 6, 20-23).
Згідно з розділом 1 Акту приймання - передачі житлових будинків з балансу заводу «Радар» на баланс ДП «Наш дім» передано будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, гуртожиток за вказаною вище адресою знаходиться на утриманні та обслуговуванні ДП «Наш дім».
Статтею 2 Статуту ДП «Наш дім» передбачено, що підприємство створене з метою виробничої та підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального обслуговування населення, експлуатації, ремонту, санітарному та технічному обслуговуванню житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій. У п. 5.2. Статуту зазначено, що обов?язками підприємства є забезпечення санітарного та технічного обслуговування будинків приміщень будинків, інших споруд та прибудинкової території; залучення підприємств, організацій та відомств для виконання робіт по ремонту, технічному обслуговуванню об'єктів житлового фонду; надавання мешканцям комунальних та інших платних послуг (а.с. 10-17).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих / знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні № 87689813 від 04.01.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 з 25.11.2003 по 16.11.2020 року був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 21.03.2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 65).
Інформацію про форму власності кімнати № 6 у цьому гуртожитку матеріали справи не містять.
Користування жилими приміщеннями в гуртожитках, що перебувають у власності, у процесі реалізації прав та виконання обов'язків їх власників здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України, Законів України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та інших актів законодавства.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, балансоутримувач та управитель (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, учасниками правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами укладених договорів. Водночас відповідно до пункту 1, 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІУ встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13)
Згідно зі ст. 130 ЖК України, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера, відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Крім того, положеннями п.15 Примірного положення визначено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання, відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
При зверненні до суду позивач надав довідку-розрахунок № 462 (а.с. 18-19) і просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 16 493,53 гривень, яка склалася станом на 31.04.2020 р., посилаючись на те, що зазначені послуги надавались саме Державним підприємством.
Однак, суду не надано доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував право вимоги до відповідача, як то договори з надавачами послуг, акти виконаних робіт, відомості про понесені підприємством витрати на утримання будинку та прибудинкової території.
Долучений до матеріалів справи розрахунок нарахованих до сплати платежів за житлово-комунальні послуги не може підтверджувати факт їх надання, крім того, останній не дає змоги встановити підстави проведених нарахувань та їх обґрунтованість.
Враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається при зверненні до суду.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд,-
позов Державного підприємства «Наш дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою сторони. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційноного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк