09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1749/20-а
адміністративне провадження № К/990/13978/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центрального міжрегіональне управління ДПС) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі № 120/1749/20-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЛНВ ЛІМІТЕД" до Центрального міжрегіональне управління ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 05.10.2022 позов ТОВ "ЛНВ ЛІМІТЕД" (далі також Товариство) задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №0002960501 від 26.12.2019.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.01.2023 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 залишив без змін.
19.04.2023 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані вище судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1,200.2 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК), пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290) та порушення норм процесуального права (статей 9, 72, 77, 242 КАС) без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 (справа № 826/8114/15), від 31.01.2020 (справа № 520/10953/18), від 17.03.2020 (справа № 820/5934/15), від 24.04.2018 (справа № 808/1077/17), від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 24.04.2020 (справа № 815/2927/17).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 (справа № 826/8114/15), від 31.01.2020 (справа № 520/10953/18), від 17.03.2020 (справа № 820/5934/15), якщо їх узагальнити:
- платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних податкових преференцій. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;
- у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів;
- підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника. Слід відзначити, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.
У постанові від 24.04.2018 (справа № 808/1077/17) Верховний Суд виснував, що у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкових зобов'язань, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з висновком Верховного Суду у постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 24.04.2020 (справа №815/2927/17), від 17.03.2020 (справа № 820/5934/15) обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Офісом великих платників податків ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість показників по взаємовідносинах з фермерським господарством (ФГ) "Ількон-2016" за червень, липень, жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2019 № №620/28-10-05-01-03/39195903.
За результатами перевірки Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002960501, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 11 723 538 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 861 769 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ "ЛНВ ЛІМІТЕД", та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зробили висновок, що поставки позивачу сільськогосподарської продукції ФГ "Ількон 2016" за договором від 15.08.2018 за №16/02ФЛ за результатом оцінки первинних документів підтверджуються на предмет їх реальності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі 120/3426/19-а при дослідженні питання реальності господарських операцій з придбання ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" сільськогосподарської продукції у ФГ "Ількон-2016" в лютому - травні 2018 року у справі № 120/3426/19-а.
Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, фактично стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі щодо реальності господарських операцій позивача з ФГ "Ількон 2016".
Тобто, доводи Центрального міжрегіональне управління ДПС знаходяться у площині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої, третьої статті 353 КАС, яка відповідачем, однак, у касаційній скарзі не вказана.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене вище, відповідачем не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи наведене вище, касаційна скарга Центрального міжрегіональне управління ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі № 120/1749/20-а.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ.А. Усенко