09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 320/6121/21
адміністративне провадження № К/990/7940/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» на ухвалу Київської окружного адміністративного суду від 04.10.2022 (суддя Балаклицький А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 (судді: Губська Л.В. (головуючий), Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі №320/6121/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» до Київської митниці Держмитcлужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитcлужби (ділі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 28.09.2020 №UA100320/2020/000208/2, від 28.09.2020 №UA100320/2020/000210/2, від 12.10.2020 №UA100320/2020/000227/2, від 12.10.2020 №UA100320/2020/000230/2 та від 12.10.2020 №UA100320/2020/000229/2.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 відкрито провадження у цій справі.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими твердження позивача про те, що строк звернення до суду в межах спірних правовідносин починає перебіг не з дня прийняття оскаржуваних рішень, а після розгляду митним органом поданих декларантом додаткових документів та отримання останнім відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, оскільки у цій справі оскаржуються не дії (рішення) щодо розгляду додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів.
Крім того, суди зауважили, що надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно з чинним законодавством, не відстрочує шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про прийняті рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київської окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено момент обчислення початку строку звернення до суду. На переконання скаржника, він дізнався про порушення своїх прав не з дня прийняття оскаржуваних рішень, а лише після розгляду відповідачем поданих позивачем додаткових документів та отримання останнім відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, а тому строк звернення до суду має рахуватися саме з дня отримання ним відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів.
Також позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав йому можливості реалізувати своє право звернутись із заявою про поновлення строку звернення до суду або вказати інші підстави для поновлення строку, чим передчасно дійшов висновку щодо відсутності поважності підстав пропуску звернення до суду та про залишення позову без розгляду.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
7. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 28.09.2020 №UA100320/2020/000208/2, від 28.09.2020 №UA100320/2020/000210/2, від 12.10.2020 №UA100320/2020/000227/2, від 12.10.2020 №UA100320/2020/000230/2 та від 12.10.2020 №UA100320/2020/000229/2.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій зауважили, що передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг з дня прийняття оскаржуваних рішень митного органу.
Так, строк звернення до суду щодо рішень від 28.09.2020 №UA100320/2020/000208/2 та від 28.09.2020 №UA100320/2020/000210/2 сплив 29.03.2021, а щодо рішень від 12.10.2020 №UA100320/2020/000227/2, від 12.10.2020 №UA100320/2020/000230/2 та від 12.10.2020 №UA100320/2020/000229/2 - 12.04.2021.
При цьому з позовною заявою позивач звернувся до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку лише 17.05.2021, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.
Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до положень частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тобто позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку.
Як вбачається з позовної заяви Товариство фактично не заявляло про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Судами першої та апеляційної інстанцій у рішеннях також зазначено, що позивач вважає, що ним не пропущений строк для подання позовної заяви, а тому заяву про поновлення пропущеного строку позивач не подавав.
При цьому суд першої інстанції, після відкриття провадження у цій справі, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не надав позивачу можливості скористатися правом на поданням заяви про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням норм процесуального права.
Слід зазначити, що суд першої інстанції, визнав неповажними зазначені позивачем у позовній заяві причини недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, при цьому як вже зазначено вище позивач не клопотав (не заявляв) про поновлення строку та вважав, що строк ним не пропущений, а отже і не наводив жодних причин (підстав) для поновлення строку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що обрахунок шестимісячного строку звернення до суду у цій справі має розпочинатись з дати прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, а не з дати отримання позивачем відмови (листів) у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів, і такий висновок є правильним (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 380/8425/21, від 27.05.2021 у справі № 826/13159/17), проте незрозумілим залишається те, чому суд першої інстанції доводи позивача відносно того з якого моменту має обраховуватись строк на звернення до суду розцінив саме як обґрунтування для поновлення строку звернення та дійшов висновку, що такі є неповажними.
Також колегія суддів вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції відносно того, що позивач по-іншому, аніж суд першої інстанції, тлумачить початок перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах, а тому у суду першої інстанції не було підстав надавати позивачеві строк для наведення «інших поважних причин» пропуску цього строку.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального прав, а саме положень частин першої та третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на не надання можливості скаржнику звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Тобто суд першої інстанції після відкриття провадження у цій справі, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, мав залишити позов без руху та надати право позивачу звернутись до суду з заявою про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, а не відразу застосовувати приписи частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишати позов без розгляду.
Судом апеляційної інстанції вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправлено.
Вищезазначене свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9. Таким чином, не надавши можливості позивачу скористатися правом на подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої та апеляційної інстанцій, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову Товариства без розгляду.
10. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Київської окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» задовольнити.
Ухвалу Київської окружного адміністративного суду від 04.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №320/6121/21 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова