09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 817/954/15
касаційне провадження № К/9901/4063/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 (суддя - Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У квітні 2015 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, Інспекція, податковий орган), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило: визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення камеральної або документальної позапланової невиїзної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акт від 09.10.2014 №629; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції форми «Ш» від 21.10.2014 №0006821503, №0006831503.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Рівненський окружний адміністративний суду постановою від 05.05.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 позов задовольнив повністю, визнав протиправними дії податкового органу щодо проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акт від 09.10.2014 №629; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0006821503, №0006831503.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках) у контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки позивача не було правових підстав для встановлення дотримання строків сплати узгодженого грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, відтак, прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте без належних для цього правових підстав.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.10.2017 залишив касаційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору та надав строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання ухвали.
В подальшому справу було передано до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статей 76, 79 ПК України. Скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність у податкового органу повноважень проводити камеральну перевірку з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань та визначати суми таких зобов'язань. Доводить, що відповідач мав право проводити камеральну перевірку з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань. Зазначає про неврахування судами несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності. Вказує, що акт перевірки не є актом індивідуальної, а є лише носієм інформації, яка використовується контролюючим органом під час реалізації свої повноважень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що податковим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20 статті 20 Податкового кодексу України було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності від 09.10.2014 №629 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що платник в порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Розділу ХІІІ Податкового кодексу України затримало сплату узгодженої суми грошового зобов'язання нарахованого згідно з новою звітною податковою декларацією з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 18.02.2014 №9007579668, уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 26.06.2014 №9036433060, а саме: на 40 днів по строку сплати 30.07.2014 фактично погашено 08.09.2014 на суму 17522,56 грн; на 9 днів по строку сплати 30.08.2014 фактично погашено 08.09.2014 на суму 544,78 грн; на 23 дня по строку сплати 30.08.2014 фактично погашено 22.09.2014 на суму 2000,00 грн; на 26 днів по строку сплати 30.08.2014 фактично погашено 25.09.2014 на суму 30000,00 грн; на 30 днів по строку сплати 30.08.2014 фактично погашено 29.09.2014 на суму 22000,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.10.2014: №0006821503, яким платнику на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 54554,78 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5455,48 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб; №0006831503, яким позивачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 40 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 27343,49 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5468,70 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.
Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України)
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки контролюючим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.
Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Натомість до 01.01.2017 (до внесення змін до статті 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).
Невиконання податковим органом порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок на виконання вимог положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція узгоджується х висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.
Податковий орган доводить суду, що під час даної камеральної перевірки використовувались лише дані податкової звітності, що відповідає вимогам підпункту 75.1.1 статті 75 ПК України, та свідчить про правомірність проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання. Натомість, актом перевірки також встановлено дату фактичної сплати, суму та кількість днів затримки сплати. Вказані факти встановлені без зазначення переліку досліджуваних документів, при тому, що такі відомості не можуть зазначатись в податкових деклараціях. Висновки акту перевірки свідчать про використання контролюючим органом і інших документів, крім даних податкової звітності, що є порушенням порядку проведення перевірки, оскільки у такому разі платник податків мав право бути повідомленим і присутнім під час проведення перевірки з реалізацією всіх гарантованих йому прав.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки, тому прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень є протиправними.
Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01.01.2017 не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, відтак акт перевірки у розумінні положень статті 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надали їм правову оцінку на підставі норм закону, які підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова