09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 480/8048/20
адміністративне провадження № К/990/14906/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/8048/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа Профспілка "Справедливість" управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернуласьдо суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 19 жовтня 2020 року №53 "Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №480/8048/20 скасовано і прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 19 жовтня 2020 року №53 "Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення" у вигляді попередження про неповну службову відповідальність. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.
Постановою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 лютого 2023 року справі №140/8162/20, від 16 квітня 2020 року у справі №804/4069/17, від 01 листопада 2022 року у справі №380/3045/21, від 26 травня 2022 року у справі №500/426/19, від 08 вересня 2022 року у справі №340/5243/20, від 22 липня 2022 року у справі №580/2689/20; від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, від 26 травня 2022 року у справі №300/3980/20, від 10 листопада 2021 у справі №540/4057/20, від 26 травня 2022 року у справі №300/3980/20, від 26 січня 2021 року у справі №420/2949/19 щодо застосування положень пункту 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII у поєднанні з вимогами частини другої статті 77 КАС України; у постанові від 29 вересня 2022 у справі №420/450/20 щодо застосування норм, які визначають правову процедуру встановлення обставин вчинення дисциплінарного проступку.
У цьому випадку скаржнику у касаційній скарзі необхідно чітко вказати:
норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Однак скаржник не наводить висновок щодо застосування відповідної норми права зроблений постановах Верховного Суду у поєднанні із індивідуальними обставинами цієї справи, а лише формально посилається на неврахування судами таких висновків та не обґрунтовує подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Верховний Суд зауважує, що формальне посилання на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, без належного обґрунтування такої невідповідності не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також скаржник посилається на пункт 3 та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вимог Закону України «Про охорону праці», частини другої статті 20, частини другої статті 51 та частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України у співвідношенні до статті 24 та частини третьої та частини шостої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядку затвердження програм навчання та інструктажів з питань пожежної безпеки, організації та контролю за їх виконанням, який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 05.12.2019 №1021 - в контексті визначення особи (голову суду чи керівника апарату суду), на яку покладено обов'язки щодо забезпечення безпеки суду.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також, у разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також, не зазначив єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші доводи скаржника зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/8048/20 повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена
СуддяО.А. Губська