про відмову у відкритті касаційного провадження
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 240/4912/22
адміністративне провадження № К/990/14028/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (колегія у складі суддів Мацького Є.М., Сушка О.О., Залімського І.Г.)
у справі № 240/4912/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановленої ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ);
- зобов'язати ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити щомісячну грошову доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановленої ст. 39 Закону № 796-ХІІ з 15.08.2021.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2023 відмовив у задоволенні позову.
Позивач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.03.2023 скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 15.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ;
- зобов'язав ГУ ПФ України у Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 15.08.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Житомирській області на користь ОСОБА_2 відшкодування судового збору у сумі 2 481,00 грн.
12.04.2023 відповідач подав касаційну скаргу, що 19.04.2023 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2023.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на наявність підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, застосованій судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, з огляду на ч. 5 ст. 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 виклала висновок у зразковій справі № 240/4937/18 з питання нарахування та виплати із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015. Такий висновок зводиться до того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції розглянув цю справу як типову та вирішив спір відповідно до висновків, викладених у зразковій справі.
Відповідач не зазначає у касаційній скарзі підстав, передбачених ч. 5 ст. 291 КАС України, для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи.
Обґрунтування ГУ ПФ України в Житомирській області підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, зводиться до заперечення наявності у позивача як непрацюючого пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення права на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
Таке обґрунтування не дає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Великої Палати.
За відсутністю підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 не може бути предметом касаційного оскарження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, ГУ ПФ України в Житомирській області слід відмовити у відкритті касаційного оскарження.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 240/4912/22.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко