09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 260/4674/22
адміністративне провадження № К/990/14477/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №260/4674/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (про відмову у перетині державного кордону України, громадянину України який досяг 16-річного віку), від 17 вересня 2022 року та від 13 жовтня 2022 року, якими відмовлено ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 17 вересня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 13 жовтня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 22 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення висновків Верховного Суду, викладених постанові від 09 березня 2023 року у справі №600/2520/22-а.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
Так, у справі №600/2520/22-а посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення щодо позивача про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, який досяг 16-річного віку. Спірним у зазначеній справі було те, чи є факт зняття з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до змісту якого, виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підставою для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Натомість у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є здобувачем фахової вищої освіти, оскільки є студентом Університету ім. Шафарика (м. Кошіце, Словаччина) та не підлягає призову на військову службу по мобілізації, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідності до ст. 23 Закону № 3543-XII, станом на 17 вересня 2022 року та 13 жовтня 2022 року (під час спроби перетину державного кордону) не підлягав призову на військову службу під час мобілізації та констатували не зазначення відповідачем в оскаржуваних рішеннях підстав відмови в перетинанні державного кордону України громадянину України, які визначено у формі, зазначеній наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 14 грудня 2010 року №967.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про те, що зазначені справи є неподібними. Тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, є безпідставними.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №260/4674/22 повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська