09 травня 2023 року
м. Київ
справа №420/9685/22
адміністративне провадження № К/990/14912/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №420/9685/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 15 березня 2021 по 01 листопада 2021 року включно заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за вказаний період з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, у задоволені позову відмовлено.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 25 квітня 2023 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Спір у цій справі стосується зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу з 15 березня 2021 по 01 листопада 2021 року включно заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі №240/1984/21, від 16 лютого 2023 року у справі №160/4820/21, щодо застосування положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", який полягає у тому, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505, яка була чинною у спірному періоді. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ. При цьому положеннями пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи суперечить вимогам Закону №113-ІХ.
Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та сформовану Верховним Судом сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач у спірний період не мав статусу прокурора, який успішно пройшов атестацію, тому відповідно не мав статусу прокурора окружної прокуратури та на нього не поширювалося положення частини третьої статті 81 Закону №1697-VII щодо розмірів посадових окладів атестованих прокурорів.
У касаційній скарзі заявник, зокрема, зазначає про необхідність відступлення від такого висновку Верховного Суду, що застосовано судом апеляційної інстанції у цій справі, проте у касаційній скарзі відсутні доводи на спростування мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновком судів попередніх інстанції. Заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проходження прокурорами атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв'язку з обґрунтуванням доводів відступу від правового висновку, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на сформовану Верховним Судом сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Крім того, відсутні постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Аналізуючи оскаржувані судові рішення, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №420/9685/22 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №420/9685/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська