08 травня 2023 року
м. Київ
справа №280/2179/20
адміністративне провадження № К/9901/36317/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 (головуючий суддя: Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 (головуючий суддя: Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі №280/2179/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 12 протоколу №31 від 28.02.2020 засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов'язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано пункт 11 протоколу засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31 від 28.02.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язано відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу 02.09.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці до акта МСЕК серії АВ №0280964.
За інформацією, зазначеною у довідці Мелітопольсько-Веселівського ОРВК з 14.08.1985 по 08.11.1986, позивач проходив військову службу на території Афганістану, на території якого в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року велись бойові дії.
Відповідно до відомостей, зазначених у Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015, травми хребта і правого локтьового суглобу у 1975 році, гіпертонічна хвороба І ступеня - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
У зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, позивач через Запорізький ОВК звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Проте, 04.11.2019 Запорізький ОВК повернув документи позивача без реалізації, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав документ, що свідчить про причини та обставини отриманого поранення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №280/5662/19 позов ОСОБА_1 до Запорізького ОВК задоволено частково:
визнано протиправними дії Запорізького ОВК щодо ненаправлення висновку та документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII;
зобов'язано Запорізький ОВК у 15-денний строк з дня набрання рішення у даній справі законної сили направити висновок та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.
Згодом на виконання зазначеного судового рішення у справі №280/5662/19, військовим комісаріатом подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . До висновку додано: копію заяви; копію паспорту позивача від 12.06.1999; копію ідентифікаційного коду; копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК; копію свідоцтва про хворобу; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності; копію витягу з наказу про виключення зі списків особового складу; копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/5662/19.
За результатами розгляду питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, комісією Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.02.2020 №31, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку №975.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 разом із Свідоцтвом про хворобу №5 від 01.02.1991, є належними документами, що містять інформацію про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Окремо позивач зазначив, що судовим рішенням у справі №280/5662/19 надавалася правова оцінка обставинам та причинам поранення позивача. Вважає обставини, встановлені у справі №280/5662/19, преюдиційними.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що позивачем не подано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, каліцтва). Просить врахувати при вирішенні справи правову позицію Верховного Суду, вкладену у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядок № 975 не визначає який саме документ повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, тому це можуть бути різні документи, за умови якщо їх зміст в повній мірі відображає причини та обставини отримання військовослужбовцем поранення.
Такий висновок підкріплений правовою позицією Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 (К/9901/58778/18).
Суди зазначили, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав не вперше (справи №280/5662/19 та №280/1413/19). У справі № 280/1413/19 апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що подані позивачем до Міноборони України документи, а саме: витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 та виписка з акта огляду МСЕК Серії АВ №0280964, не свідчать про причини та обставини отримання порання (травми, каліцтва).
Одночасно апеляційний суд у справі №280/1413/19 констатував, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з відповідною заявою та надати МО України для розгляду Свідоцтво про хворобу №5 від 01.02.1991 з метою вирішення питання відносно призначення та виплати зазначеної допомоги.
Суди у цій справі констатували, що на відміну від попередніх разів, позивач звертаючись до Міноборони України за призначенням ОГД, окрім іншого, також подав Свідоцтво про хворобу №5 від 01.02.1991.
Проте, за висновками судів попередніх інстанцій у цій справі, при розгляді питання призначення і виплати позивачу ОГД, відповідач не надав належної оцінки відомостям, зазначеним у Свідоцтві про хворобу №5 від 01.02.1991.
Суди попередніх інстанцій у цій справі оцінили інформацію, зазначену у витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3206 від 31.08.2015 разом із свідоцтвом про хворобу №5 від 01.02.1991, та дійшли одноголосного висновку, що такі документи у комплексі містять виклад обставин отримання травми позивачем, і зокрема свідчать про те, що така травма не пов'язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Додатково суди зазначили, що за інформацією, зазначеною у Свідоцтві про хворобу №5 від 01.02.1991, травма правого локтьового суглобу отримана позивачем у 1975 році під час змагань з вільної боротьби, у зв'язку із чим останній перебував на лікуванні у в/ч НОМЕР_1 .
За наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем у спірному випадку подано достатні документи, що про причини та обставини отримання травми.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Наполягає, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а отже відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги.
Стверджує, що судами обох інстанцій не врахована правова позиція Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладена в постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 (К/9901/58778/18) з питань застосування норм права у аналогічних правовідносинах.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, проте подав клопотання про закриття касаційного провадження, обґрунтовані ним, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час вирішення питання про призначення ОГД; далі - Закон №2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 4 частини другої статті 16, Закону №2011-ХІІ (тут й надалі на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з частиною 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У відповідності до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Отже обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Фактично спір між сторонами зводиться до того, чи є подані позивачем документи достатніми для розгляду питання про призначення йому ОГД в розумінні норм Порядку №975.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі №822/3005/17, від 11.12.2018 у справі №740/1538/17, від 29.01.2019 у справі №293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок:
«….документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування».
У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
Зазначена правова позиція є актуальною та застосовується Верховним Судом.
В контексті обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3206 від 31.08.2015 та свідоцтво про хворобу № 5 від 01.02.1991 не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що поданих позивачем документів достатньо для призначення одноразової грошової допомоги.
Одночасно колегія суддів відхиляє доводи позивача про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження, з огляду на те, що доводи касаційної скарги є мотивованими та такими, що можуть бути перевірені тільки під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
IX. СУДОВИЙ ЗБІР
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №280/2179/20 скасувати, і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа