08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/16531/21
адміністративне провадження № К/990/14476/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Донецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора від 13 вересня 2021 року № 368 про неуспішне проходження прокурором Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 21 жовтня .2021 року № 2617-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області з 22 жовтня 2021 року;
- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року по день постановлення судом рішення у справі;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 368 про неуспішне проходження прокурором Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Донецької обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року № 2617-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97 154 грн 64 коп. (дев'яносто сім тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 64 коп.) з вирахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.
22 квітня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення з органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неспішне проходження атестації прокурором, прийнятого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап атестації).
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судового рішення позивач зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 31 березня 2021 року у справі № 580/2357/20 щодо застосування приписів пункту 17 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у спорах, предметом яких є питання законності рішень кадрових комісій, що стосується атестації прокурорів, та від 27 квітня 2021 року у справі № 640/419/20, від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а та від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/449/20 щодо застосування приписів пункту 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 та положень пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233.
Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині, Судом установлено, що заявником зроблено лише посилання на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Іншою підставою оскарження судового рішення, заявник указав про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 600/6322/21 (провадження № К/990/13618/22, № К/990/16921/22) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Проте, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у взаємозв'язку із вказаними вище підставами.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім цього, касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якої скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:
- пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ - щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і прийняття рішень за результатами іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком № 221 у взаємозв'язку з пунктом 7 розділу І, пунктом 2 розділу V цього Порядку;
- пункту 16 розділу другого «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-ІХ - в контексті правової оцінки ї тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв'язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу);
- пункту 17 розділу другого «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-ІХ - в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації .прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача;
- пункту 7 розділу І Порядку № 221 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування п. 7 розділу І Порядку №221 про можливість призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд відхиляє такі посилання скаржника, оскільки Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 лютого 2023 року у справі №200/15948/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 560/17141/21 та від 16 березня 2023 року у справі № 160/23476/21 викладено правову позицію щодо питання застосування вказаних скаржником норм права.
З огляду на викладене, Суд вважає необгрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції та переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Донецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко