ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2023Справа № 910/10222/22
За позовомОСОБА_1
доПублічного акціонерного товариства "Укpнaфта"
пропро стягнення 294090,37 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачане з'явилися;
від відповідачаМихалевич М.М. ;
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" 353099,83 грн, з яких 226011,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 53447,53 грн інфляційних втрат та 3% річних на суму 73640,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання по виплаті позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" частини чистого прибутку за 2020 рік, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача частину чистого прибутку за 2020 рік, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 у справі №910/10222/22 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 353099,83 грн відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 353099,83 грн залишено без руху.
21.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про поновлення строку на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2022 та заява про зміну ціни позову, в якій позивач просив стягнути з відповідача 226011,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 58753,87 грн інфляційних втрат та 3% річних на суму 9325,00 грн, а всього на суму 294090,37 грн.
Заява позивача про зміну ціни позову прийнята судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10222/22; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.12.2022.
19.12.2022 від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі, про продовження строку підготовчого провадження та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/21173/21.
20.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" хоч формально і містять приписи щодо обов'язку таких товариств, як відповідач, здійснити виплати частини чистого прибутку, окрім державного бюджету, ще й "іншим учасникам товариства", насправді не врегульовують питання реалізації таких виплат, оскільки не містять положень, зокрема, про дату переліку осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про орган, уповноважений на прийняття рішення про встановлення цієї дати, про спосіб, порядок та умови виплати частини чистого прибутку таким учасникам, тощо.
Також відповідач зауважив, що з метою отримання роз'яснення щодо порядку та умов виконання ст.21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" звертався до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У відповідь комісія листом від 28.07.2021 №26/07/16550 повідомила, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку (про дату, на яку має бути складений перелік осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про орган уповноважений на прийняття рішення про встановлення цієї дати, про спосіб виплати частини чистого прибутку, про порядок, умови та фактично строки виплати частини чистого прибутку тощо) не врегульовано законодавством і компетенція врегулювання зазначеного питання у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутня.
Водночас, відповідач звертався також і до Професійної асоціації корпоративного управління за отриманням експертних рекомендацій з реалізації ст.21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік". У відповідь на зазначене звернення було отримано лист від 10.08.2021 №013-10/08, де вказано, що на думку асоціації ст.21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" аналогічно абз.8 ч.5 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суперечать Конституції України, що сам Закон України "Про державний бюджет України на 2021 рік" взагалі не є нормативно-правовим актом, що регулює питання діяльності акціонерних товариств чи питання управління об'єктами державної власності, що Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" не може встановлюватися обов'язок господарського товариства відраховуючи частину чистого прибутку на користь приватних акціонерів без відповідного рішення органу управління товариства.
Крім того, як стверджує відповідач, загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в передбаченому Законом України "Про акціонерні товариства" порядку, рішення про виплату дивідендів як частини чистого прибутку та їх розмір не приймалось, а отже підстав для стягнення відповідних коштів у судовому порядку не виникає.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач розраховує до стягнення суму частини чистого прибутку без врахування сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% та військового збору у розмірі 1,5%, які відповідач зобов'язаний буде сплатити як податковий агент, у випадку, якщо позов все таки буде задоволено.
У підготовчому засіданні 21.12.2022 суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив відповідача до 12.01.2023, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 25.01.2023, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.01.2023.
05.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
Також до відповіді на відзив позивачем долучено клопотання про витребування у відповідача доказів.
У підготовчому засіданні 25.01.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки розгляд справи №910/21173/21 жодним чином не перешкоджає розгляду справи №910/10222/22, хоча правовідносини сторін у вказаних справах і є подібними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 виправлено в ухвалах Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та 21.12.2022 у справі №910/10222/22 допущені описки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/10222/22 на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.02.2023.
Оскільки питання про продовження строку підготовчого засідання вже вирішено судом 25.01.2023, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яке надійшло до суду 13.02.2023.
Також 13.02.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених позивачем судових витрат, які долучено судом до матеріалів справи.
21.02.2023 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.04.2023.
28.02.2023 від позивача надійшли заява про виправлення помилок, заключне слово та заява про уточнення тексту позовної заяви.
10.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи та про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
14.03.2023 від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи документів, заперечення проти залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2023.
18.04.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
21.04.2023 від позивача надійшла заява про доповнення ухвал суду від 05.04.2023.
Представник позивача в судове засідання 04.05.2023 не з'явився, в заявах по суті спору позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.
В судовому засіданні 04.05.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
Відкрите акціонерне товариство "Укpнaфта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93. Зазначене товариство є правонаступником Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта".
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-Товариство), організаційно-правовою формою цього товариства є акціонерне товариство за типом - публічне акціонерне товариство.
Акціонерами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень статуту та вимог чинного законодавства України.
Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" становить 13557127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій.
Власником 27114256 акцій відповідача, що дорівнює 50% плюс 1 акція є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%).
Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна" на 08.08.2018, 27.05.2021 та довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна" про надання інформації №2289 від 19.09.2022, кількість акцій - 3190 шт.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", скликані відповідно до рішення наглядової ради означеного товариства від 25.03.2021.
За результатами цих загальних зборів, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства" прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл прибутку Товариства, вирішили розподілити прибуток Товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Звертаючись до суду з позовом, що розглядається, позивач посилається на те, що в силу вимог абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у відповідача виник обов'язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.4 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз.2 ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
На суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) до державного бюджету контролюючими органами нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Таким чином, вказаним законом передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
Відповідач не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.
Таким чином, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.
Як вже вказувалось судом, 18.05.2021 загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по питанню №13 порядку денного прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Згідно п.12 ч.2 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Таким чином, суд зазначає, що саме загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" прийнято рішення про розподілення прибутку відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а отже судом відхиляються твердження відповідача про те, що загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 18.05.2021 рішення про виплату дивідендів та їх розмір не приймалось, а оскільки дивіденди за своєю суттю є частиною чистого прибутку, то підстав для стягнення відповідних коштів на підставі рішення суду не виникає.
В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 року у справі №640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльність Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3268749760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), щодо відмови в поверненні (381852502,87 грн) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, відповідачем самостійно визначено заборгованість перед державою у розмірі 1921167072,00 грн.
З огляду на викладене вище позивач, як акціонер Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме на 226025,86 грн, виходячи із суми коштів в розмірі 1921167072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз.2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" (1921167072,00 грн/27114256 акцій)*3190).
В той же час, позивач просить суд стягнути з відповідача 226011,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік.
Відповідно до абз.2 ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.
Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01 липня 2021 року матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на те, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку не врегульовано законодавством, не може бути підставою для невиконання вимог Закону України та порушення прав позивача.
Щодо посилання відповідача на звернення за роз'ясненнями до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Професійної асоціації корпоративного управління, суд відзначає наступне.
Так, у листі №26/07/16550 від 28.07.2021 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вказано про те, що оскільки ПАТ "Укрнафта" не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди товариством не нараховуються, прибуток має розподілятися відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
В листі від 10.08.2021 за №03-10/08 Професійної асоціації корпоративного управління, також вказано про те, що оскільки норми абз.1-3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" є чинними, вони є такими, що підлягають виконанню.
Тобто, з даних листів не вбачається беззаперечний висновок про те, що невідомо, як здійснювати виплати, які передбачені "іншим акціонерам" в порядку виконання прямої норми абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Відповідно до ч.11 ст.11 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
При цьому, як встановлено вище, обов'язок відповідача щодо сплати позивачу заявленої суми прямо витікає із акту законодавства, а саме - абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
За таких обставин порушене корпоративне право позивача підлягає захисту в порядку ст.14 Європейської Конвенції з прав людини, яка була ратифікована Україною 17.07.1997.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь позивача частини чистого прибутку у розмірі 226011,50 грн, тобто в межах розміру, який заявлений позивачем до стягнення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 9325,00 грн та інфляційних втрати у розмірі 58753,87 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3% річних.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 9325,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 58753,87 грн.
Відповідно до ст.168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього кодексу.
Згідно ст.168.1.2 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.
Таким чином, обов'язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку доходу покладається саме на емітента-відповідача.
Тобто, саме відповідач, а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати відповідні податки.
Водночас, на суд не може бути покладено функцій податкового агенту (в частині нарахування податків), суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.
Схожий за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.
Відповідно до п.1 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що відповідач, в разі добровільного виконання рішення суду, не очікуючи відкриття виконавчого провадження, може утримати і перерахувати податки і збори з джерел виплати.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на поштові відправлення у загальному розмірі 196,50 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Аналізуючи заявлені позивачем витрати на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 вищевказаної норми процесуального права, суд дійшов висновку, що диспозиція цього пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".
Водночас, враховуючи положення ст.42 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, в т.ч. направлення копії позовної заяви відповідачу, фактично є процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки для її розгляду в розумінні п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати, понесені в зв'язку з вчиненням таких дій, можна віднести до судових витрат.
Характер необхідних мають витрати позивача, які пов'язані з направленням на адресу відповідача та суду копії позовної заяви з доданими до неї документами та відповіді на відзив на адресу суду (витрати, які позивач визначив самостійно, у відповідних заявах), розмір яких складає 85,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Зазначені витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
В інший частині суд відмовляє позивачу у відшкодуванні поштових витрат, оскільки критеріям витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, ці витрати не відповідають. З цих же підстав не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і витрати з оплати послуги банку за переказ збору.
Решта витрат позивача, про які зазначено позивачем в попередньому розрахунку, наведеному у позовній заяві (послуги адвоката, інші витрати), не підлягають розподілу, оскільки документально такі витрати позивачем не підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) частину чистого прибутку у розмірі 226011 (двісті двадцять шість тисяч одинадцять) грн 50 коп., 3% річних у сумі 9325 (дев'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 58753 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят три) грн 87 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 36 коп. та 85 (вісімдесят п'ять) грн 00 коп. витрат на оплату поштових відправлень.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.05.2023
Суддя Ю.М. Смирнова