ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2023Справа № 910/8647/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області
про визнання протиправним та скасування наказу
Представники:
від позивача: Колибаба І.О. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 295/5 від 01.02.2022 "Про задоволення скарги".
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства щодо розгляду та задоволення скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області на дії державного реєстратора.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.10.2022. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ставищенську селищну раду Білоцерківського району Київської області.
27.09.2022 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
28.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначає, що при прийнятті до розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області вбачалася потенційна можливість порушення прав власності скаржника, внаслідок неправомірного рішення державного реєстратора, оскільки як було зазначено скаржником у поданій скарзі, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перейшла у комунальну власність. Крім того, відповідач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання колегії Міністерства юстиції України.
03.10.2022 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачу належить право на майно та землю під будівлями реформованого КСП «Прогрес» с. Іванівка. Тож, позивач вказує, що факт існування права власності на земельну ділянку колективної власності у відповідності до державного акту та рішення власника дає законні підстави підтвердити таке право шляхом його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
05.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання, в якому третя особа просить суд продовжити строк для надання пояснень та зобов'язати позивача повторно надіслати копію позовної заяви з додатками.
У судовому засіданні 13.10.2022 суд повторно зобов'язав позивача направити на адресу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області копії позовної заяви з додатками та надати суду докази виконання.
Також, у судовому засіданні 13.10.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.11.2022.
14.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача, якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
18.10.2022 до суду надійшло клопотання позивача, в якому останній на виконання вимог суду надає докази направлення на адресу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області копії позовної заяви з додатками.
28.10.2022 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області належно завірені копії документів, що стали підставою для реєстрації права власності в реєстрі речового права на нерухоме майно та їх обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" земельної ділянки з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001, згідно рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. № 56864453 від 01.03.2021.
02.11.2022 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 10.11.2022 оголошено перерву до 01.12.2022.
23.11.2022 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/8647/22 призначено на 19.01.2023.
10.01.2023 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - повернуто заявнику без розгляду.
19.01.2023 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 19.01.2023 відкладено розгляд справи на 23.02.2023.
25.01.2023 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 23.02.2023 оголошено перерву до 23.03.2023.
23.02.2023 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 23.03.2023 оголошено перерву до 20.04.2023.
23.03.2023 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 19.04.2023 та 20.04.2023 до суду надійшли клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (ідентичні за змістом), в яких у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, а також враховуючи особливий режим роботи органів державної влади, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що представники відповідача були присутні у судових засідання 10.11.2022, 19.01.2023, 23.02.2023 та 23.03.2023 у даній справі, а також відповідач не був обмежений у праві подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача та третьої особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 20.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
10.08.1995 відповідно до ч.2 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) Іванківською сільською радою народних депутатів Ставищенського району Київської області видано КСП «Прогрес» с. Іванівка державний акт КВ №005 на право колективної власності на землю площею 3828, 2 гектарів.
Позивач зазначає, що йому належить право на майно та земельну ділянку під будівлями реформованого КСП «Прогрес» с. Іванівка, яка виділено на підставі протоколу №1 від 16.12.2008 та протоколу № 2 від 14.07.2015 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» с. Іванівка Ставищенського району, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2008, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Серія КИ-ХХІ-971 від 29.10.2008.
Позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 розміщені нежитлові будівлі, що належать на праві власності позивачу, на підтвердження чого позивач надав копії свідоцтв про право власності.
Також позивач зазначає, що 25.02.2021 він звернувся до державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. для оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001.
Державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. було прийнято рішення № 56864453 від 01.03.2021 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 та внесено запис №40780193 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 за ТОВ «Інтерагроінвест».
Проте, 27.08.2021 Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області звернулась до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою № 03-06/1038 на рішення державного реєстратора, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56864453 від 01.03.2021 виданого державним реєстратором Шерстюк А.О., яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 площею 33,6625 га за ТОВ «Інтерагроінвест», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2302119432242, номер запису про право власності 40780193.
Скарга мотивована тим, що як вбачається з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56864453 від 01.03.2021, підставою для реєстрації права власності на дану земельну ділянку став Протокол загальних зборів реформованого КСП «Прогрес». Однак, оскільки КСП «Прогрес» було реорганізовано, а згодом припинена його діяльність у зв'язку з приєднанням до ТОВ «Прогрес», яке в свою чергу також припинило діяльність у зв'язку з ліквідацією 27.08.20218, дана земельна ділянка перейшла у комунальну власність Ставищенської селищної ради, правонаступника Іванівської сільської ради. Скаржник зазначив, що земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарським підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.
25.11.2021 центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого, Колегія рекомендувала скаргу Ставищенської Селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1038 задовольнити у повному обсязі. Скасувати рішення від 01.03.2021 № 56864453, прийняте державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альоною Олександрівною.
Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Шерстюк А.О. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 22, пунктів 3, 4 частини першої, частини другої статті 24 Закону, абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку. На акті приймання-передачі, укладеного між ЗАТ «Прогрес» та ТОВ «Інтерагроінвест» відсутні відомості про прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала зазначений акт від імені ТОВ «Інтерагроінвест». Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), подане для державної реєстрації права власності, не містило відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченої підписом керівника такого підприємства та печаткою. Також зі змісту свідоцтва неможливо було встановити, яке саме нерухоме майно передається у власність ТОВ «Інтерагроінвест».
Тож, 01.02.2022 Міністерством юстиції України видано наказ №295/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1038 задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення від 01.03.2021 № 56864453, прийняте державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альоною Олександрівною. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Як зазначає позивач, 10.08.2022 із загальнодоступного інтернет-ресурсу (https://minjust.gov.ua/m/lyutiy-8961) ТОВ «Інтерагроінвест» дізналось, що 01.02.2022 Міністерством юстиції України було видано наказ № 295/5 «Про задоволення скарги» на підставі Висновку Центральної колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 по розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 03-06/1038 від 27.08.2021.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, наказ Міністерства юстиції України № 295/5 від 01.02.2022 прийнятий з грубим порушенням Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1128 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаргу Ставищенської селищної ради від 27.08.2021 № 03-06/1038 було розглянуто по суті лише 25.11.2021, тобто з порушенням строків розгляду скарг; під час розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області позивач був позбавлений можливості бути на засіданні Комісії, де розглядалася скарга, ознайомитись з її змістом та доданими до неї документами, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги.
Також, позивач зазначає, що скарга, на підставі розгляду якої відповідач прийняв оскаржуваний наказ, була подана з простроченням терміну для оскарження, встановленого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме скарга подана 27.08.2021, а рішення про реєстрацію права позивачем прийняте 27.05.2021, з пропуском 60 - денного терміну, що у відповідності до ст. 37 вказаного Закону є однією з підстав для відмови у задоволенні скарги, оскільки закінчився встановлений законом строк для її подання.
Крім того, позивач стверджує, що у висновку від 25.11.2021 центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України вказано, що підставою для прийняття наказу стало те, що державним реєстратором прийнято рішення на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельну ділянку, однак позивачу належить право реформованого КСП «Прогрес» на підставі рішення загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Прогрес», оформлених Протоколом № 1 від 16.12.20008 та протоколом № 2 від 14.07.2005.
Позивач вказує, що має зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001, зокрема: комора, свиноферми, молочно-товарна ферма, пилорама, тракторна бригада, автопарк, пождепо, АЗС, млин, комори та зернотоки, що належать позивачу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Частина перша статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Як встановлено судом, наказом Міністерства юстиції України №295/5 від 01.02.2022 «Про задоволення скарги» скасовано рішення від 01.03.2021 № 56864453, прийняте державним реєстратором державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк Альоною Олександрівною.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Частиною 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України) від 24 грудня 2019 р. № 1150, Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
У відповідності до п. 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов'язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Відповідно до п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Як зазначено судом вище, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (ч.3 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")
За змістом вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено строк в межах якого особа, права якої порушено діями чи бездіяльністю суб'єкта державної реєстрації, може звернутися з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України, та порядок його обчислення.
При цьому у відповідності до приписів наведеної статті Закону вказаний строк відраховується з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Як вбачається з тексту скарги та пояснень відповідача, скаржник зазначає, що про оскаржуване рішення державного реєстратора Шерстюк А.О. від 01.03.2021 йому стало відомо лише 15.07.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2659114110, сформованою 15.07.2021 за запитом Ставищенської селищної ради Київської області.
Під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №420/3933/20.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Ставищенська селищна рада Київської області дізналася 15.07.2021 про оскаржуване рішення державного реєстратора Шерстюк А.О. від 01.03.2021 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2659114110, за висновками суду скарга від 27.08.2021, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021, подана третьою особою з дотриманням строку, тобто в межах 60-денного строку встановленого частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
При цьому, жодних доказів які б підтверджували обізнаність третьої особи із оскаржуваним рішенням державного реєстратора до моменту отримання інформаційного витягу 15.07.2021, позивачем не надано як під час розгляду справи, так і до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем належним чином не повідомлено позивача про розгляд скарги, судом встановлено наступне.
Пунктом 8 Порядку № 1128 унормовано, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно з п. 11 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
Згідно з п. 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
Судом встановлено, що оголошення про призначене на 25.11.2021 засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України було розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-25-listopada-2021-roku, а також направлено повідомлення на електронну адресу позивача - iai-sekretar@argo-corp.com.ua, та здійснено виклик телефонограмою, за результатами якої, складено Акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою.
Таким чином, враховуючи наявні докази вчинення відповідачем всіх передбачених Порядком дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, як шляхом розміщення оголошення, так і направленням електронного листа на електронну адресу позивача, а також здійснення виклику телефонограмою, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Отже, оголошення про засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1038 яке відбулося 25 листопада 2022 року, розміщено своєчасно, не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарг на офіційному веб-сайті Мін'юсту та повідомлено позивача як заінтересовану особу про розгляд скарг.
Позивач стверджує, що внаслідок недотримання відповідачем вимог п. 10, 11 Порядку, відбулося порушення ним п. 12 Порядку, за вимогами якого визначається обов'язок відповідача надати позивачу можливість ознайомитись зі змістом скарги та доданих до неї документів, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги, які обов'язково повинні бути прийняті та розглянуті відповідачем.
Однак, жодних доказів в підтвердження того, що представник позивача звертався до Колегії із клопотанням про відкладення розгляду скарг для необхідності ознайомлення зі змістом скарг та подання пояснень позивач суду не надав.
Враховуючи вище встановлені судом обставини щодо наявності оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України про засідання центральної Колегії, направлення листа про розгляд скарг на адресу електронної пошти позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку.
Відносно надання матеріалів скарги, слід зазначити, що наведеними положеннями п. 11 Порядку передбачено саме надання копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, а не обов'язок суб'єкта розгляду скарги направити вказані документи таким особам. Водночас надання відповідачем таких документів зацікавленим особам можливе за умови наявності відповідного звернення вказаних осіб до суб'єкта розгляду скарги. Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до початку розгляду скарг (25.11.2021) до центральної Колегії з клопотанням надати скарги та додані до неї документи. Окрім того, посилання позивача на відсутність у нього матеріалів скарги та доданих до неї документів відхиляються судом також, і з урахуванням того, що зазначені обставини не обмежили права представника ТОВ «Інтерагроінвестмент» на участь у процесі прийняття рішення.
Посилання позивача на відсутність порушеного права Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 13 та п. 14 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Шерстюк А.О. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, абзаці першого частини першої статті 22, пунктів 3, 4 частини першої, частини другої статті 24 Закону, абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку. На акті приймання-передачі, укладеного між ЗАТ «Прогрес» та ТОВ «Інтерагроінвест» відсутні відомості про прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала зазначений акт від імені ТОВ «Інтерагроінвест». Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), подане для державної реєстрації права власності, не містило відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченої підписом керівника такого підприємства та печаткою. Також зі змісту свідоцтва неможливо було встановити, яке саме нерухоме майно передається у власність ТОВ «Інтерагроінвест».
01.02.2022 Міністерством юстиції України видано наказ за №295/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1038; скасовано рішення від 01.03.2021 № 56864453, прийняте державним реєстратором Шерстюк А.О.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 р. розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 стали: протокол загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Прогрес» №1 від 16.12.2008, протокол загальних зборів № 2 від 14.07.2015; державний акт на право власності на землю КВ №005 від 10.08.1995 Іванківської сільської ради; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Серія КИ-ХХІ-971 від 29.10.2008; акт приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2008, видавник ЗАТ «Прогрес».
Так, частиною 1 стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за наявності підстав для відмови в державній ресстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, поданого для державної рестрації права власності, земельна ділянка передавалася у власність
КСП «Прогрес».
На акті приймання-передачі, укладеного між ЗАТ «Прогрес» та TOB «Інтерагроінвест» відсутні відомості про прізвище, ім?я та по батькові особи, які підписала зазначений акт від імені ТОВ «Інтерагроінест».
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 51 Порядку № 1127 передбачено, що для державної рестрації права власності у зв?язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприемств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчене підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання передачі нерухомого майна.
Проте, Свідоцтво право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), подане для державної реєстрації права власності не містило відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою. Також зі змісту свідоцтва не вбачалось яке саме нерухоме майно передається у власність ТОВ «Інтерагроінвесто.
Крім того, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора жодним чином не порушує права та законні інтереси скаржника - Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, оскільки відповідачем не вказано, які були порушені права та законні інтереси скаржника в результаті прийняття оскаржуваного рішення № 56864453 державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О.
Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Тобто, надана Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.
Як встановлено судом, доводи Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області у подані до Міністерства юстиції України скарзі зводились до того, що земельна ділянка за кадастровим номером 3224283201:01:017:0001 перебувала у власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес», яке станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» було припинено, а тому земельна ділянка після набрання чинності вказаним Законом перейшла в комунальну власність.
Відповідно до пп.4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», територія с. Іванівка входить до складу території Ставищенської територіальної громади.
Таким чином, відповідно до пп. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» повноваження Іванківської сільської ради припинені в день набуття повноважень Ставищенською селищною радою.
Відповідно до рішення Ставищенської селищної ради від 04.12.2020 №12 «Про реорганізацію Антонівської, Бесідської, Брилівської, Василиської, Винарівської, Гейсиської, Гостромогильської, Журавлиської, Іванівської, Красилівської, Кривецької, Полковницької, Попружнянської, Розкішнянської, Розумницької, Сніжківської, Станіславчицької, Стрижавської, Сухоярської, Торчицької, Юрківської, Ясенівської сільських рад шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області» розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради, що є адміністративним центром та визначено, що Ставищенська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов'язків вказаних сільських рад.
Таким чином, особою, яка може здійснювати повноваження від імені власника майна територіальної громади с. Іванівка з грудня 2020 року є Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до пункту 21 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.80 Земельного кодексу України територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землі комунальної власності.
З урахуванням викладеного вище, звернення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора, що стосувалось прав на земельну ділянку, яка розташована в межах Іванівської сільської ради, є обґрунтованим.
Крім того, посилання позивача на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224283201:01:017:0001, на якій розміщено нежитлові будівлі (майно) позивача, належить на праві власності позивачу, а сама земельна ділянка не перейшла до земель комунальної власності, суд відхиляє та зазначає, що у відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. При цьому, предметом даного спору є правомірність прийняття Міністерством юстиції України наказу №295/5 від 01.02.2022 на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021, а не спір про право власності позивача на земельну ділянку.
Таким чином, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу № 295/5 від 01.02.2022.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 01.05.2023.
Суддя С.О. Щербаков