ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.04.2023Справа № 910/899/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп"
до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат"
про стягнення 2914600 грн.
за участі представників:
від позивача: Степанов О.С.
від відповідача: Дітковський А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" про стягнення за договором оренди навантажувальної техніки від 01.08.2017 № АР-060 вартості неповернутої з оренди техніки в сумі 2360000 грн. та пені в сумі 554600 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не доведено втрату (загибель) техніки. Водночас, відповідач наразі не здійснює контроль за виробничим майданчиком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, проте за даними відповідача техніка позивача не пошкоджена та не втрачена. У той же час, відповідач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області з відповідною заявою про відсутність контролю за виробничим майданчиком, на підставі чого внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022131330000669. Одночасно відповідач звернув увагу, що позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що відсутність у відповідача можливості повернути техніку з оренди підпадає під поняття втрати, з чого виникає обов'язок відповідача компенсувати вартість неповернутої техніки. Також позивач наголосив, що відповідач не повідомляв про настання форс-мажорних обставин у передбачений договором термін. Крім того, позивач навів пояснення щодо завдання збитків та їх розміру.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що не має обов'язків з відшкодування збитків з огляду на відсутність його вини. До того ж, відповідач зазначив, що надані позивачем фотозображення не можуть бути належними доказами знищення техніки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.08.2017 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № АР-060 оренди навантажувальної техніки, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне орендне користування навантажувальну техніку за наведеним у пункті переліком.
У пункті 1.2. договору сторонами погоджена відновна оціночна вартість техніки, що складає: 1.2.1. автонавантажувач марки Nissan, моделі P1F1A15J, 2008 року випуску, №.шасі: 000608, № двигуна 0054665Х , код по складу 30501 - 320 000 грн. без ПДВ.
Згідно з пунктом 1.3 договору місце (територія) експлуатації (перебування) орендованої техніки в орендаря: Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Менделєєва, б. 67 .
Відповідно до пункту 2.1 договору на підтвердження факту передачі техніки орендодавцем орендарю, згідно умов даного договору, складається двосторонній акт приймання-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що повернення техніки орендодавцю проводиться у строк одного календарного дня з моменту закінчення терміну дії (дострокового розірвання) цього договору, згідно відомості приймання техніки з оренди, що є додатком № 4 до договору, а також підписаного сторонами договору, акта приймання-передачі техніки з оренди, що є додатком №5 до договору. Передача-приймання техніки з оренди здійснюється на території орендодавця.
Сторони прийшли до взаємної згоди надати орендодавцю право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов'язковим попереднім, у термін за 10 (десять) календарних днів, до дати передбачуваного розірвання, повідомленням орендаря; при цьому орендодавець не несе обов'язку надати орендарю іншу техніку і не тягне для орендодавця негативних наслідків, у вигляді сплати штрафів, пені, збитків, втраченої орендарем вигоди та інше. В цьому випадку орендодавець повертає орендарю залишок сплаченої орендної плати, протягом 10 (десяти) календарних днів (пункт 3.8 договору).
У пункті 4.1 договору погоджено розмір орендної плати за користування технікою.
За змістом пункту 5.3 договору орендар зобов'язаний, серед іншого, забезпечити охорону орендованої техніки.
Відповідно до пункту 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця. Термін відшкодування вартості втраченої техніки - п'ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 9.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2018 року. Строк фактичної оренди техніки закінчується в момент підписання сторонами додатку № 5 до договору. Сторони дійшли згоди вважати, що в разі не підписання додатку № 5 після закінчення строку дії договору - він буде вважатися автоматично продовженим, по дату підписання акт приймання-передачі техніки з оренди.
У подальшому до договору укладалися додаткові угоди від 25.10.2017 № 1, від 15.12.2017 № 2, від 30.04.2018 № 3, від 31.05.2018 № 4, від 01.07.2018 № 5, від 15.11.2018 № 5, від 23.12 2020 № 8, від 01.12.2021 № 12, від 25.11.2021 № 13.
За вказаними угодами вносилися зміни, зокрема, до пунктів 1.1, 1.2, 4.1 договору в частині додатково переданого майна в оренду, його відновної вартості та розміру оплати. Також продовжувався строк дії договору, граничний термін якого визначений до 31.12.2023 року.
До даних додаткових угод сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі техніки в оренду та відомості передачі техніки в оренду.
Отже, станом на час звернення позивача до суду в оренді у відповідача знаходилися: автонавантажувач Nissan, моделі P1F1AJ15J, шасі №000608, код по складу 30501 - 320000,00 грн.; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A10D, шасі №002827, код по складу 33101 - 210000,00 грн.; автонавантажувач Toyota, моделі 02-8FG-15, шасі №15035, код по складу 29884 - 340000,00 грн.; автонавантажувач Goodsense, моделі FD-25, шасі № 3155303 , код по складу 38612 - 460000,00 грн.; автонавантажувач Nissan, моделі FD02A25Q, шасі № 70817 , код по складу 35270 - 380000,00 грн.; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі №P1F1-005004, код по складу 38819 - 350000,00 грн.; автонавантажувач Nissan, моделі P1F1A15D, шасі №P1F1-004775, код по складу 49598 - 300000,00 грн.
08.11.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 02.11.2022 № 45 про розірвання договору оренди згідно з пунктом 3.8 договору через 10 календарних днів з дня отримання даного повідомлення. Відтак, відповідач зобов'язаний повернути орендовану техніку в строк одного календарного дня з моменту дострокового розірвання з оформленням відомості та акт приймання-передачі техніки з оренди, а також провести повний розрахунок по сплаті заборгованості з орендної плати.
Надалі, позивач направив відповідачу претензію від 25.11.2022 № 554/юр про сплату боргу в розмірі 2360000 грн., в якій просив негайно провести повернення автонавантажувачів, або компенсувати відновну вартість автонавантажувачів у сумі 2360000 грн., або надати рівноцінне майно, якщо на це буде згода орендодавця, та ліквідувати поточну заборгованість з оплати орендної плати по договору №АР-060 оренди навантажувальної техніки від 01.08.2017 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач на вимоги позивача від 02.11.2022 № 45 (про розірвання договору оренди з вимогою повернути орендовану техніку) та від 25.11.2022 № 554/юр техніку з оренди не повернув.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що наразі не здійснює контроль за виробничим майданчиком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, проте за даними відповідача техніка позивача не пошкоджена та не втрачена, у зв'язку з чим позивачем не доведено підстав для стягнення її вартості.
У свою чергу, позивачем надано до матеріалів справи на підтвердження знищення спірної техніки відповідне фотозображення. Проте, з огляду на неможливість ідентифікації та віднесення зображених об'єктів до спірної техніки, що є предметом договору від 01.08.2017 № АР-060, суд не приймає в якості належного доказу відповідне фотозображення.
Щодо посилань відповідача на проведення досудового розслідування за фактом відсутності контролю у відповідача за виробничим майданчиком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, суд зазначає, що матеріали справи відомостей про результати розслідування не містять.
У той же час, згідно з частиною 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також судом прийняті до уваги посилання відповідача на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що доступ працівників відповідача до орендованого приміщення у вказаний період було обмежено чи заборонено з боку позивача.
Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
За наведених обставин, саме лише посилання відповідача на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
До того ж, за положеннями пункту 7.2, 7.4 договору настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено сертифікатом ТПП України або довідкою іншого компетентного органу, та сторона зобов'язана негайно (з урахуванням можливостей) повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин, але в будь-якому випадку не пізніше трьох днів з моменту їх настання.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин за договором у передбачений ним спосіб та строки, що з урахуванням інших зібраних у справі доказів не доводить наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за не повернення майна з оренди.
Водночас, пункт 5.3 договору передбачає, що орендар зобов'язаний, зокрема, забезпечити охорону орендованої техніки.
За змістом пункту 6.8 договору ризик випадкової загибелі (втрати) техніки, в період дії даного договору (з моменту прийняття техніки в оренду, до його повернення орендодавцю) - лежить на орендарі. У разі втрати (загибелі) техніки у період дії даного договору, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю погоджену відновну оціночну вартість техніки, або надати інше рівноцінне втраченому майно, якщо на це буде згода орендодавця.
Згідно з частиною 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Натомість, відповідач на вимоги позивача техніку з оренди не повернув, чим порушив права позивача на розпорядження та користування цим майном.
Отже, позивачем реалізовано передбачене умовами договору (пунктом 6.8 договору) право на отримання відшкодування в розмірі визначеної у договорі відновної оціночної вартості техніки внаслідок порушення права позивача на розпорядження та користування цим майном.
Таким чином, суд вважає доведеним наявність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутої з оренди техніки.
Судом прийнято до уваги, що в пунктах 1.1, 1.2, 4.1 договору (та в додаткових угодах до договору) наведено погоджену сторонами відновну оціночну вартість техніки, що спростовує відповідні посилання відповідача на недоведеність розміру збитків у порядку статті 225 ГК України.
Ураховуючи, що загальна вартість неповернутої відповідачем з оренди техніки становить 2360000 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути пеню в сумі 554600 грн., нараховану на підставі пункту 6.8 договору за період з 25.11.2022 по 10.01.2023 року.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 6.8 договору передбачено, що термін відшкодування вартості втраченої техніки - п'ять днів, з моменту її втрати чи відповідного звернення орендодавця. У разі порушення строку відшкодування - орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від погодженої відновної оціночної вартості техніки, за кожен день прострочення виконання.
Як слідує з матеріалів справи, претензія від 25.11.2022 № 554/юр про повернення автонавантажувачів, або компенсацію відновної вартості автонавантажувачів у сумі 2360000 грн. направлена відповідачу 29.11.2022 та вручена 03.12.2022 року.
Отже, оскільки пунктом 6.8 договору встановлено термін відшкодування вартості втраченої техніки - п'ять днів із відповідного звернення орендодавця, суд дійшов висновку про відлік такого строку з 04.12.2022 року.
Таким чином, відповідачем прострочено виконання зобов'язань з відшкодування вартості втраченої техніки з 09.12.2022 року.
Здійснивши арифметичний перерахунок пені за період з 09.12.2022 по 10.01.2023, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 389400 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп" задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145А; ідентифікаційний код 01882551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Бетелюбського, буд. 36-А; ідентифікаційний код 32838690) 2360000 (два мільйона триста шістдесят тисяч) грн. вартості неповернутої з оренди техніки, 389400 (триста вісімдесят дев'ять тисяч чотириста) грн. пені, а також 41241 (сорок одну тисячу двісті сорок одну) грн. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 08.05.2023 року.
Суддя К.В. Полякова