ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.05.2023Справа № 910/13097/22
За заявою Виробничого кооперативу "КОНТРАКТ"
про розподіл судових витрат
у справі № 910/13097/22, що була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)
за позовом Виробничого кооперативу "КОНТРАКТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
про стягнення 11 000,00 грн
Суддя Удалова О.Г.
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернувся Виробничий кооператив "КОНТРАКТ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення 11 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/13097/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 позов задоволено повністю.
Крім того, в рішенні суду від 04.04.2023 зазначено про те, що в позовній заяві позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,0 грн.
Водночас, станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі, позивачем не було надано доказів понесення таких витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами.
13.04.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з відповідача у даній справі витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
28.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/13097/22, суд виходив з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 позов задоволено повністю.
13.04.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Обґрунтовуючи строк подання такої заяви, позивач зазначив, що рішення суду ним отримано 10.04.2023.
Дійсно, як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, рішення суду від 04.04.2023 у даній справі отримано позивачем 10.04.2023, у зв'язку з чим суд вважає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення поданою в строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем додано до позовної заяви:
- копію оренду серії АІ № 1309955 від 22.11.2022, виписано на підставі договору № 16/11/22 від 16.11.2022;
- копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6808/18 від 05.09.2018.
До заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачем додано:
- договір № 16/11/22 від 16.11.2022, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Васильченко Л.І. (адвокат/виконавець);
- опис робіт на суму 5 000,00 грн;
- акт приймання-передачі від 11.04.2022.
Судом встановлено, що представник позивача Васильченко Л.І. є адвокатом, що підтверджується відомостями, які розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, а також свідоцтвом серії КС № 6808/18 від 05.09.2018, копія якого додана до відповіді на відзив.
Згідно з п. 1.1 договору № 16/11/22 від 16.11.2022 виконавець зобов'язується надавати клієнту професійну правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором. Правова допомога за цим договором полягає в забезпеченні адвокатом реалізації прав і обов'язків клієнта у формі представництва та захисту його інтересів у Господарському суді міста Києва про стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» суми попередньої оплати у розмірі 11 000,00 грн (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Як погоджено сторонами в п. 3.1 договору, за виконання даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата правової допомоги здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката.
Вказаний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, якщо до дня його припинення сторонами не буде визначено іншу дату.
Згідно з описом робіт наданих послуг на суму 5 000,00 грн позивачем та адвокатом погоджено: вивчення наданого клієнтом пакету документів, формування правової позиції, складання позову про стягнення з ТОВ «Євро-Реконструкція» 11 000,00 грн та подання його до суду - 6 годин, вартістю 3 000,00 грн; складання та подання заяви про усунення недоліків та подання її до суду - 2 години, вартістю 500,00 грн; вивчення відзиву на позов, складання відповіді на відзив та подання її до суду - 4 години, вартістю 1 500,00 грн.
11.04.2023 між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі, згідно з яким правова допомога надана в повному обсязі та якісно, замовник претензій до адвоката не має. Вартість наданої правової допомоги згідно з п. 3.1 договору № 16/11/22 від 16.11.2022 склала 5 000,00 грн.
Заперечуючи проти покладення на відповідача всієї суми витрат на правничу допомогу, відповідач в клопотанні про зменшення розміру таких витрат посилався на те, що такі витрати є неспівмірними з заявленими у даній справі вимогами, у зв'язку з чим просив зменшити їх до 2 000,00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
При цьому, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн погоджені сторонами у фіксованій формі при укладенні договору від 16.11.2022, проте становлять 45,45% від заявленого у даній справі ціни позову.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Таким чином, з урахуванням викладеного та критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати в розмір 5 000,00 грн не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, а тому, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 5 000,00 грн є необґрунтованими, нерозумними та такими, що створюють надмірний тягар для відповідача (подібний висновок щодо гонорару успіху викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрат у розмірі 5 000,00 грн на відповідача у даній справі.
За вказаних обставин, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню на суму 3 000,00 грн, у вимозі про покладення на відповідача витрат в розмірі 2 000,00 грн суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Виробничого кооперативу "КОНТРАКТ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі № 910/10986/22 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, код 37739041) на користь Виробничого кооперативу "КОНТРАКТ" (02099, м. Київ, вул. Академіка Горбунова, 2, код 21542691) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписано 09.05.2023.
Суддя О.Г. Удалова