ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.04.2023Справа № 910/3422/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.
розглянувши у судовому засіданні матеріали
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП"
до Державного підприємства "АНТОНОВ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ"
про стягнення 1 484 840,29 грн.,
за участю представників: згідно протоколу судового засідання;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "АНТОНОВ" про стягнення 1 484 840,29 грн., з яких: 982 174,90 грн. - основного боргу, 170 387,16 грн. - пені, 253 811, 86 грн. - інфляційних втрат, 78 466,37 грн. - 3% річних за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів №470/05-17 від 10.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
22.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "АНТОНОВ" надійшов Відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено підготовче засідання на 28.09.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 28.09.2022 судове засідання не відбудеться у зв'язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України та призначено підготовче засідання на 17.10.2022.
06.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
17.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.
24.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "АНТОНОВ" надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 учасників справи повідомлено, що підготовче засідання, яке було призначене на 17.10.2022 не відбулось у зв'язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному та підготовче засідання призначено на 30.11.2022.
24.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
28.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" надійшли пояснення.
29.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" надійшли пояснення.
У підготовчому засіданні 30.11.2022 судом на підставі частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 18.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ" та відкладено підготовче засідання на 15.02.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 повідомлено сторін, що судові засідання по справам №904/9580/21, №910/3422/22, №910/2648/21 та №920/337/22 призначені на 15.02.2023 не відбулись у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва, підготовче засідання призначено на 30.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.04.2023.
У судовому засіданні 26.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАНТОРГ" про дату, час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечило, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Судом враховано, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи.
У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Згідно з частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
У судовому засіданні 26.04.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладіум Плюс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кланторг" (далі - Третя особа), як Виконавцем та Державним підприємством "АНТОНОВ" як Замовником був укладений Договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів №470/05-17 (далі - Договір),які належать відповідачу на праві власності, та інші пов'язані з цим послуги, визначені в даній угоді, а замовник зобов'язався оплатити та прийняти належним чином надані послуги на умовах даного правочину.
Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.3. Договору послуги надаються на території цілісного майнового комплексу складу паливно-мастильних матеріалів, який розташований за адресою: Київська область, селище міського типу Гостомель, вулиця Автошляхова, будинок 1-А.
Згідно з пунктом 2.1. Договору факт надання послуг та їх вартість фіксуються в актах приймання-передачі, що підписуються між сторонами кожного календарного місяця.
Відповідно до пункту 2.3 Договору сторони щоквартально проводять звірку заборгованості за договором шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків.
За пунктом 7.3. договору сума, що підлягає сплаті замовником, перераховується ним у повному розмірі протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку згідно з даним пунктом.
У випадку порушення строку та/або порядку внесення плати за послуги, передбачені статтею 7 договору, або здійснення інших платежів, передбачених цим правочином, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обчисленої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов'язку (пункт 8.3. Договору).
За пунктом 12.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 квітня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Судом встановлено, що на виконання Договору між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти надання послуг, зокрема: від 30.04.2017 № 1 на суму 116 800,00 грн., від 31.05.2017 № 2 на суму 181 040,00 грн., від 30.06.2017 № 3 на суму 177 411,08 грн., від 31.07.2017 № 4 на суму 229 941,28 грн., від 31.08.2017 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.09.2017 № 6 на суму 175 140,00 грн., від 31.10.2017 № 7 на суму 180 978,00 грн., від 30.11.2017 № 8 на суму 319 948,27 грн., від 31.12.2017 № 9 на суму 263 111,29 грн., від 31.01.2018 № 1 на суму 180 978,00 грн., від 28.02.2018 № 2 на суму 163 464,00 грн., від 31.03.2018 № 3 на суму 195 063,11 грн., від 30.04.2018 № 4 на суму 207 354,36 грн., від 31.05.2018 № 5 на суму 180 978,00 грн., від 30.06.2018 № 6 на суму 200 357,99 грн., від 31.07.2018 № 7 на суму 202 342,96 грн., від 31.08.2018 № 8 на суму 202 359,28 грн., від 30.09.2018 № 9 на суму 196 625,13 грн., від 31.10.2018 № 10 на суму 186 016,39 грн., від 30.11.2018 № 11 на суму 229 197,43 грн., від 31.12.2018 № 12 на суму 352 583,84 грн., від 31.01.2019 № 1 на суму 405 351,49 грн., від 28.02.2019 № 2 на суму 388 538,60 грн., від 31.03.2019 № 3 на суму 414 628,98 грн., від 30.04.2019 № 4 на суму 263 947,73 грн., від 31.05.2019 № 5 на суму 369 998,12 грн., від 30.06.2019 № 6 на суму 389 679,19 грн.
Про належне виконання сторонами умов цього договору свідчить також відсутність з боку жодного із вказаних контрагентів претензій та повідомлень про порушення іншою стороною своїх зобов'язань за цим правочином.
У той же час, всупереч умовам вищенаведеної угоди, відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг у встановлений строк виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачеві 1 023 625,04 грн. Дана обставина підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками цих підприємств актом звіряння взаємних розрахунків за вказаним договором станом на 31.08.2019.
Судом встановлено, що 30.04.2020 між ТОВ "Тренд Інвест Груп" та ТОВ "Паладіум Плюс" було укладено договір відступлення права вимоги № 04-20, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, належне первісному кредитору, у порядку та на умовах, визначених цією угодою.
Вищезазначений договір підписаний повноважними представниками позивача та ТОВ "Паладіум Плюс", а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
При цьому, згідно з розділом договору "Визначення термінів", під правом вимоги розуміється дійсне право вимоги виконання зобов'язань ДП "Антонов" по сплаті заборгованості, що виникла на підставі договорів та у зв'язку з наданням послуг за ними на загальну суму 1 546 037,93 грн. Під договорами розуміються: договір про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10.04.2017 № 470/05-17, за яким сума заборгованості складає 1 023 625,04 грн. та договір про надання послуг з операційного обслуговування функціонування складу нафтопродуктів від 15.08.2019 № 9.2405.2019, за яким сума заборгованості складає 522 412,89 грн.
Відповідно до пункту 1.2. цього правочину з моменту його укладення всі права і обов'язки первісного кредитора за договорами переходять до нового кредитора в обсязі й на умовах, які існували на дату укладення цього договору. До ТОВ "Тренд Інвест Груп" переходить право вимоги на суму основного зобов'язання, пені, штрафів (у разі їх нарахування), відсотків за користування грошовими коштами та інші права, що випливають з договорів та можуть бути здійснені новим кредитором як повноправним кредитором ДП "Антонов".
За умовами пункту 1.3. вказаної угоди новий кредитор дійсним підтверджує факт ознайомлення зі змістом права вимоги, що відступається та документами, що встановлюють та підтверджують таке право вимоги в повному обсязі та не має претензій щодо змісту та чинності таких документів.
Протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору первісний кредитор передає новому кредитору документи, що підтверджують дійсність права вимоги, яке відступається (пункт 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.2. цієї угоди первісний кредитор письмово повідомляє ДП "Антонов" про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 5 робочих днів з моменту переходу до нового кредитора права вимоги згідно умов даного правочину.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що моментом відступлення права вимоги за цим договором, з якого настають наслідки, передбачені пунктом 1.2 цієї угоди, є момент укладення договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У той же час пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Статтею 516 Цивільного кодексу України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Пунктом 12.5. Договору про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів сторони передбачили, що замовник не має права передавати свої права або обов'язки за даною угодою на користь третьої особи без згоди виконавця, яка повинна бути оформлена шляхом внесення відповідних змін до цього правочину.
Водночас вказаний договір не містить заборони про передачу прав або обов'язків виконавцем на користь третьої особи без згоди замовника.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
За умовами частини 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором про надання послуг зі зберігання нафтопродуктів від 10.04.2017 № 470/05-17, в сумі 982 174,90 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем або первісним кредитором, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 982 174,90 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача 170 387,16 грн. - пені, 253 811, 86 грн. - інфляційних втрат, 78 466,37 грн. - 3% річних.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 170 387,16 грн., нарахованої за період з 31.05.2021 до 30.04.2021 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строку та/або порядку внесення плати за послуги, передбачені статтею 7 договору, або здійснення інших платежів, передбачених цим правочином, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, обчисленої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення належного виконання відповідного обов'язку.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Сторони дійшли згоди у пункті 7.3. Договору, що сума, яка підлягає сплаті замовником, перераховується ним у повному розмірі протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку згідно з даним пунктом.
Судом встановлено, що відповідно до Актів надання послуг № 4 від 30.04.2019, № 5 від 31.05.2019 та № 6 від 30.06.2019, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату проведених робіт не пізніше 28.09.2019.
З вищенаведеного вбачається, що нарахування пені починається з 01.05.2019, при цьому період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Однак, з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 01.05.2021 до 30.04.2022, що є безпідставним.
Судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримано вищенаведених приписів законодавства, а відтак зазначена сума є не доведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 78 466,37 грн. - 3% річних та 253 811, 86 грн. - інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 78 466,37 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 253 811, 86 грн.
Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 982 174,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 253 811,86 грн. та суми 3% річних у розмірі 78 466,37 грн.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АНТОНОВ" (03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1; ідентифікаційний код: 14307529) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРЕНД ІНВЕСТ ГРУП" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Володимира Мономаха, будинок 5; ідентифікаційний код: 37413798) 1 314 453 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 13 коп., з яких: 982 174 (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 90 коп. - основного боргу, 253 811 (двісті п'ятдесят три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 78 466 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 37 коп. - 3% річних та 19 716 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3.В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2023.
Суддя І.В. Приходько