09.05.2023 Справа № 908/1479/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суд Запорізької області Горохов Ігор Сергійович, розглянувши
позовну заяву Комунального підприємства «Водоканал», 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення коштів
установив
02.05.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 , м. Київ про стягнення заборгованості за договором № 11407/1 від 30.10.2018 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації в розмірі 23 262,98 грн.
02.05.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з ч. 3 ст. 22 названого Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Згідно ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Зі вступної та прохальної частини позову вбачається, що відповідачем визначено фізичну особу - ОСОБА_1 , тобто особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості щодо наявності у ОСОБА_1 статусу суб'єкта підприємницької діяльності чи правонаступників.
За змістом ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб'єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.
З цією метою судом проаналізовано предмет позову, підстави позову, зміст позовної вимоги та суб'єктний склад сторін.
Відтак, для віднесення справи до своєї юрисдикції, господарському суду необхідно визначити, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за умов участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
В даному випадку позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення 23 262,98 грн до ОСОБА_1 , який, не мав та не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності і який у спірних правовідносинах виступає фізичною особою громадянином, відтак не може бути стороною в господарському процесі.
Укладення між позивачем та відповідачем договору № 11407/1 від 30.10.2018 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації щодо офісів адмінбудівлі з урахуванням Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» № 2918-ІІІ від 10.01.2022, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV не свідчить про наявність між сторонами договору господарських правовідносин. Саме лише посилання на порушення фізичною особою ОСОБА_1 , яка використовує нежитлове приміщення, вимог скидання стічних вод до системи централізованого водовідведення також не свідчить про наявність між сторонами господарських правовідносин.
Отже, аналіз вищевказаного суб'єктного складу та правовідносин свідчить про те, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому позовна заява подана із порушенням правил підвідомчості, встановлених ГПК України для відповідного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись наведеною нормою суд роз'яснює заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Відмовити Комунальному підприємству «Водоканал», м. Запоріжжя у відкритті провадження у справі до відповідача ОСОБА_1 , м. Київ про стягнення коштів.
Додаток: позовна заява з додатками на 58 аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення № 13802 від 30.07.2022 на суму 2481,00 грн, оригінал платіжного доручення № 14384 від 12.04.2023 на суму 203,00 грн, оригінал опису вкладення у цінний лист від 21.04.2023.
Відповідно до ст. ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя І. С. Горохов