61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
08.05.2023 № 905/524/23 Суддя Господарського суду Донецької області Устимова А.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» (ідентифікаційний код 40109477) до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187) про зобов'язання відповідача виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняти рішення стосовно реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 та додані до неї документи,-
01.05.2023 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання відповідача виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняти рішення стосовно реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на той факт, що відповідачу направлена для реєстрації податкова накладна № 1 від 01.10.2020, яка знаходиться в статусі документ прийнято, однак реєстрація зупинена. Причиною зупинення зазначено, що платник податку, яким подано документ для реєстрації, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивач зазначає, що у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» відсутні докази на підтвердження прийняття рішення комісією регіонального рівня стосовно включення/віднесення позивача до ризикових платників податків, де була б зазначена податкова інформація, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, а також відсутні докази направлення такого рішення позивачу у день зупинення реєстрації податкової накладної, наявне виключно повідомленням у квитанції про зупинення. Як наслідок, просить зобов'язати відповідача виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та зобов'язати прийняти рішення стосовно реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 у судовому порядку.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Дослідивши обставини, викладені позивачем в поданій позовній заяві, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно із ч.2 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. При цьому зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп слідує, що не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 у справі №175/1571/15 (провадження №14-51цс21), від 27.03.2019 у справі №638/14011/16-ц (провадження №14-656цс18), від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (провадження №11-290апп19), від 13.03.2019 у справі №202/30/17 (провадження №14-643цс18) та інших.
Статтею 1 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.
Стаття 20 ГПК України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно частин 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин спору про право; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Завданням адміністративного судочинства згідно із частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно із правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, оскільки участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Разом з тим, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого, крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі №396/2550/17 (72850788), від 21.03.2018 у справі 302/1792/17-а (73054799), від 17.04.2018 у справі №815/6956/15.
Оскільки предметом спору є оцінка правомірності дій Головного управління ДПС у Донецькій області щодо зупинення реєстрації податкової декларації, враховуючи, що предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та зобов'язання прийняти рішення стосовно реєстрації податкової накладної, в контексті конкретних обставин цієї справи спірні правовідносини не є господарськими, а є публічно-правовими, відповідач у спірних відносинах здійснює владні управлінські функції щодо позивача в сфері оподаткування.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявний публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною шостою статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що вказана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН» (ідентифікаційний код 40109477) до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187) про зобов'язання відповідача виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та зобов'язання прийняти рішення стосовно реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕМІН», що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.05.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя А.М. Устимова