вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2023 р. Cправа № 902/72/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс", 07403, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 39916370
до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", 24040, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Юрківці, вулиця Миру, будинок 259, ідентифікаційний код юридичної особи 05459186
про стягнення 1 261 406,94 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Сопрун В.В., згідно ордеру
від відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 13.01.2023 року надійшла позовна заява № б/н від 26.12.2022 (вх. № 73/23 від 13.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс"" до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" про стягнення 1 227 214,15 гривень заборгованості, у тому числі: 914 301,55 гривень основного боргу, 36 972,86 гривень 3 % річних та 275 939,74 гривень інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 18.01.2023 суд постановив позовну заяву б/н від 26.12.2022 (вх. № 73/23 від 13.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс" залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
06.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2023 року.
Ухвалою від 13.02.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/72/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.03.2023 року об 11:00 год.
Ухвалою від 14.03.2023 судом відкладено підготовче засідання у справі № 902/72/23 на 04.04.2023 об 11:00 год.
22.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов № 29 від 13.03.2022 (вх. №01-34/2705/23 від 22.03.2023) у якому останній позовні вимоги визнав у повному обсязі. Ідентичний відзив надійшов від відповідача на електронну адресу суду 14.03.2023.
У судовому засіданні 04.04.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/72/23 до 14.04.2023 о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
13.04.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла підписана електронним підписом заява № 112вих від 12.04.2023 (вх. № 01-34/3512/23 від 13.04.2023) про збільшення розміру позовних вимог про стягнення 1 261 406,94 гривень заборгованості, у тому числі: 914 301,55 гривень основного боргу, 44 788,25 гривень 3 % річних та 302 317,14 гривень інфляційних втрат.
14.04.2023 на електронну адресу суду надійшов лист № 114 від 14.04.2023 (вх. № 01-34/3574/23 від 14.04.2023) представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів надіслання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу. Вказаний лист не підписано електронним підписом.
14.04.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог № б/н від 13.04.2023 (вх. № 01-34/3576/23 від 14.04.2023). Вказаний відзив не підписано електронним підписом.
У судовому засіданні 14.04.2023 за наслідком розгляду клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання та про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.
Розглянувши лист № 114 від 14.04.2023 (вх. № 01-34/3574/23 від 14.04.2023) представника позивача та відзив відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог № б/н від 13.04.2023 (вх. № 01-34/3576/23 від 14.04.2023) суд без виходу до нарадчої кімнати з огляду на відсутність електронних підписів на вказаних документах постановив ухвалу про залишення листа № 114 від 14.04.2023 (вх. № 01-34/3574/23 від 14.04.2023) представника позивача та відзиву відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду, які занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 14.04.2023 року суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні та про відкладення розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/72/23 до 27.04.2023 о 12:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.
20.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 01-34/3814/23 від 20.04.2023) у якому відповідач зазначає про визнання ним заявлених позовних вимог у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення та просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 20.04.2023 року, яку було надіслано за повідомленою електронною адресою відповідача та за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, приймаючи до уваги заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши у судовому засіданні 27.04.2023 без виходу до нарадчої кімнати заяву № 112вих від 12.04.2023 (вх. № 01-34/3512/23 від 13.04.2023) про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку занесено до протоколу судового засідання. Таким чином предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 1 261 406,94 гривень заборгованості, у тому числі: 914 301,55 гривень основного боргу, 44 788,25 гривень 3 % річних та 302 317,14 гривень інфляційних втрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов та у відзиві на заяву про збільшення розміру позовних вимог позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 ГПК України.
Так, згідно частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Суд встановив, що відзив на позовну заяву та відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог у яких відповідач визнає позов у повному обсязі підписано від імені відповідача в.о. директора ДП "Юрковецький спиртовий завод" Бобро О.Г. та скріплено печаткою цього підприємства.
Суд перевірив повноваження особи, що підписала відзиви про визнання позову згідно з відомостями, наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наявними у матеріалах справи документами. Судом не виявлено обмежень представника відповідача на вчинення відповідних дій.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.
Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв 'язку з чим суд дійшов висновку про ухвалення у справі №902/72/23 судового рішення.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 27.04.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.01.2021 року між Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Н" (далі - постачальник) укладено договір поставки продукції № 20 (далі - договір поставки) (т. 1 а.с. 10-12).
Положеннями пункту 1.1., 1.2. договору поставки сторони передбачили, що постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати паливо котельне коксохімічне сумішне альтернативне ТУ У 20.1-00190443-042:2015 (далі - "товар") і оплатити вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, кількість, вартість, місце і дата продажу товару погоджується сторонами у накладних.
Відповідно до пункту 2.2 договору поставки постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з продажу товару з моменту передачі товару покупцю (представнику покупця). Факт передачі товару підтверджується пидписаною видатковою накладною, актом прийому-передачі.
Згідно пункту 3.1. договору поставки ціна на товар встановлюється в розмірі відпускної ціни постачальника, погоджена покупцем, що вказана у рахунку-фактурі.
Відповідно до пункту 3.3 договору поставки оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником.
Пунктом 3.4. договору поставки сторони визначили, що покупець здійснює оплату вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з поставки товару.
Згідно пункту 3.6. договору поставки у випадку протиріччя між сумами, що підлягають оплаті за поставлений товар, в силу специфік поставки товару, а також базисів поставки, передбачених умовами цього договору, за основу оплат приймаються суми, вказані в накладних на товар.
За умовами пунктів 8.1., 8.2. договору дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, а також від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором. Дія цього договору продовжується на кожен календарний рік, якщо за один місяць до закінчені строку його дії від жодної із сторін не надійшла письмова пропозиція його припинення або зміни його умов.
Договір поставки № 030118-11КТ від 03.01.2018 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору поставки за період з 14.05.2021 по 22.07.2021 постачальник поставив відповідачу товар - паливо котельне коксохімічне сумішне альтернативне ТУ У 20.1-00190443-042:2015 на суму 3 787 965,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними № 135 від 14.05.2021, № 136 від 17.05.2021, № 141 від 20.05.2021, № 153 від 24.05.2021, № 154 від 25.05.2021, № 197 від 31.05.2021, № 234 від 04.06.2021, № 235 від 07.06.2021, № 269 від 18.06.2021, № 270 від 22.06.2021, № 299 від 06.07.2021, № 302 від 08.07.2021, № 307 від 09.07.2021, № 318 від 13.07.2021, № 319 від 15.07.2021, № 320 від 16.07.2021, № 321 від 20.07.2021, № 333 від 22.07.2021 та відповідними товарно-транспортними накладними які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені печатками підприємств (т. 1 а.с. 70-105).
01.02.2022 між Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (далі - боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Н" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 0102/01 (далі - договір № 0102/01 від 01.02.2022) (т. 1.а.с. 49).
Згідно пункту 1.1. договору № 0102/01 від 01.02.2022 за цим договором первісний кредитор передає (відступає) на користь нового кредитора, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника щодо оплати суми боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 3 964 361,55 грн. (три мільйони дев'ятсот шістдесят чотири тисячі триста шістдесят одна гривня 55 коп.) (далі - заборгованість), що виникла на підставі договору № 01 від 15.01.2020 р. та №20 від 04.01.2021 р.
Порядок передачі (відступлення) права вимоги, гарантії та права і обов'язки сторін сторони передбачили у розділі 2 договору № 0102/01 від 01.02.2022.
Відповідно до пункту 2.1. договору № 0102/01 від 01.02.2022 первісний кредитор в момент укладення цього договору передав новому кредитору всі документи, які засвідчують право вимоги, що відступається згідно з цим договором та інформацію, яка є важливою для його здійснення.
Згідно пункту 2.2. договору № 0102/01 від 01.02.2022 підписанням цього договору боржник та первісний кредитор підтверджують та гарантують, що:
- між боржником та первісним кредитором досягнуто згоди передати право вимоги, вказане в п. 1.1. цього договору, на користь нового кредитора (п.2.2.1. договору № 0102/01 від 01.02.2022);
- право вимоги, що відступається згідно з цим договором, на момент його укладення є дійсним (п. 2.2.2. договору № 0102/01 від 01.02.2022).
За умовами пункту 2.3. договору № 0102/01 від 01.02.2022 підписанням цього договору боржник:
- підтверджує свою згоду на відступлення права вимоги, передбаченого у п. 1.1 цього договору і зобов'язується у день укладення цього договору сплатити заборгованість безпосередньо на користь нового кредитора (2.3.1. договору № 0102/01 від 01.02.2022);
- підтверджує, що не потребує будь-якого додаткового повідомлення стосовно відступлення права вимоги за цим договором № 0102/01 від 01.02.2022).
Відповідно до пункту 2.4. договору № 0102/01 від 01.02.2022 новий кредитор та первісний кредитор підтверджують свою згоду на виконання боржником свого зобов'язання з оплати заборгованості у строк, вказаний в п. 2.3.1 цього договору.
Пунктами 2.5., 2.6. договору № 0102/01 від 01.02.2022 сторони домовились, що заміна сторони у зобов'язанні вважається такою, що відбулась, а право вимоги вказане у пункті 1.1. цього договору вважається відступленим первісним кредитором новому кредитору з моменту укладення цього договору.
Цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1.. договору № 0102/01 від 01.02.2022).
Договір про відступлення права вимоги № 0102/01 від 01.02.2022 підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач згідно платіжних доручень № 141 від 22.02.2022 на суму 500 000,00 гривень, № 142 від 22.02.2022 на суму 500 000,00 гривень, № 143 від 22.02.2022 на суму 500 000,00 гривень, № 144 від 22.02.2022 на суму 500 000,00 гривень, № 459 від 13.06.2022 на суму 504 175,00 гривень, № 468 від 16.06.2022 на суму 545 885,00 гривень сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н" 3 050 060,00 гривень заборгованості. Згідно листа № 25 від 22.02.2022 та вказаних платіжних доручень призначенням платежу відповідачем зазначено: за паливо котельне коксохім.сум.альтерн. згідно договору № 0102/01 від 01.02.2022 (т. 1 а.с. 64-69, 63).
06.12.2022 року між Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (далі - боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 06/12/22 (далі - договір № 06/12/22 від 06.12.2022) (т. 1.а.с. 50).
Згідно пункту 1.1. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 за цим договором первісний кредитор передає (відступає) на користь нового кредитора, а новий кредитор набуває право вимога до боржника щодо оплати суми боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 914 301,55 гри. (дев'ятсот чотирнадцять тисяч триста одна гривня 55 коп.) (далі - заборгованість), що виникла на підставі договору № 20 від 04.01.2021 року, яке було набуте первісним кредитором на підставі договору № 0102/01 від 01.02.2022 року.
Відповідно до пункту 2.1. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 первісний кредитор в момент укладення цього договору передав новому кредитору всі документи, які засвідчують право вимоги, що відступається згідно з цим договором та інформацію, яка є важливою для його здійснення.
Пунктом 2.2. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 сторони передбачили, що підписанням цього договору боржник та первісний кредитор підтверджують та гарантують, що:
- між боржником та первісним кредитором досягнуто згоди передати право вимоги, вказане в п. 1.1. цього договору, на користь нового кредитора (п.2.2.1. договору № 06/12/22 від 06.12.2022);
- право вимоги, що відступається згідно з цим договором, на момент його укладення є дійсним (п. 2.2.2. договору № 06/12/22 від 06.12.2022).
Згідно пункту 2.3. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 підписанням цього договору боржник:
- підтверджує свою згоду на відступлення права вимоги, передбаченого у п. 1.1 цього договору і зобов'язується у день укладення цього договору сплатити заборгованість безпосередньо на користь нового кредитора (2.3.1. договору № 06/12/22 від 06.12.2022);
- підтверджує, що не потребує будь-якого додаткового повідомлення стосовно відступлення права вимоги за цим договором № 06/12/22 від 06.12.2022).
Відповідно до пункту 2.4. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 новий кредитор та первісний кредитор підтверджують свою згоду на виконання боржником свого зобов'язання з оплати заборгованості у строк, вказаний в п. 2.3.1 цього договору.
Пунктами 2.5., 2.6. договору № 06/12/22 від 06.12.2022 сторони домовились, що заміна сторони у зобов'язанні вважається такою, що відбулась, а право вимоги вказане у пункті 1.1. цього договору вважається відступленим первісним кредитором новому кредитору з моменту укладення цього договору.
Цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору № 06/12/22 від 06.12.2022).
Договір про відступлення права вимоги № 06/12/22 від 06.12.2022 підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 914 301,55 гривень також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2022 по 27.12.2022 із зазначенням про наявність заборгованості у вказаній сумі (т. 1 а.с. 52).
Як вбачається із довідки АБ "Укргазбанк" № 5-22/01/3/2023 від 09.01.2023 надходжень оплати від контрагента ДП "Юрковецький спиртовий завод" на рахунок ТОВ "Компанія "Астекс" за період з 01.12.2022 по 08.01.2023 відсутні.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 1 261 406,94 гривень заборгованості, у тому числі: 914 301,55 гривень основного боргу, 44 788,25 гривень 3 % річних та 302 317,14 гривень інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки продукції № 20 від 04.01.2021 року у розмірі 1 261 406,94 гривень заборгованості, у тому числі: 914 301,55 гривень основного боргу, 44 788,25 гривень 3 % річних та 302 317,14 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 20 від 04.01.2021 року постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Н" поставив, а відповідач - Державне підприємство "Юрковецький спиртовий завод" отримав обумовлений умовами договору товар на умовах та у порядку, визначеному договором на суму 3 787 965,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 70-105), які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені відповідними печатками підприємств.
Доказів пред'явлення відповідачем постачальнику будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення постачальнику товару матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У статті 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 справа №906/1174/18).
Судом встановлено, що внаслідок укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Н", Товариством з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н" та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" договору про відступлення права вимоги № 0102/01 від 01.02.2022 виникли господарські зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 3 964 361,55 гривень, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором № 01 від 15.01.2020 та договором поставки № 20 від 04.01.2021.
На виконання умов договору про відступлення права вимоги № 0102/01 від 01.02.2022 відповідачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н" 3 050 060,00 гривень заборгованості, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на вказану суму (т. 1 а.с. 63-69).
У свою чергу внаслідок укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глінком-Н", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанією "Астекс" та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" договору про відступлення права вимоги № 06/12/22 від 06.12.2022 між позивачем як новим кредитором та відповідачем, як боржником виникли господарські зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 914 301,55 гривень, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором поставки № 20 від 04.01.2021, який був укладений відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-Н".
Згідно спільно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2022 по 27.12.2022 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.12.2022 становить 914 301,55 гривень.
Наявність заборгованості у розмірі 914 301,55 гривень визнається відповідачем.
Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки, договору про відступлення права вимоги в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, визнається відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 914 301,55 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 788,25 гривень 3 % річних та 302 317,14 гривень інфляційних втрат нарахованих відповідачу у зв'язку із несвоєчасною оплатою за договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості за період з 24.08.2021 по 11.04.2023 року.
Загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних складає 302 317,14 гривень інфляційних втрат та 44 788,25 гривень 3 % річних.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що нарахована сума інфляційних втрат складає 320 566,42 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 302 317,14 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 302 317,14 гривень.
Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що сума нарахованих 3% річних складає 44 788,25 гривень, відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 44 788,25 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Позовні вимоги про стягнення 1 261 406,94 гривень заборгованості у відзивах відповідачем визнані у повному обсязі.
Суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 1 261 406,94 гривень заборгованості, у тому числі 914 301,55 гривень основного боргу, 302 317,14 гривень інфляційних втрат та 44 788,25 гривень 3% річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 64405645 від 13.01.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 18 408,21 гривень та платіжної інструкції № 362 від 12.04.2023 сплачено судовий збір у розмірі 512,90 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 9 460,55 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору у сумі 9460,55 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до статей 129 - 130 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (24040, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Юрківці, вулиця Миру, будинок 259, ідентифікаційний код юридичної особи 05459186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс" (07403, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 39916370) 1 261 406,94 гривень (один мільйон двісті шістдесят одну тисячу чотириста шість гривень 94 копійки) заборгованості, у тому числі 914 301,55 гривень основного боргу, 44 788,25 гривень 3 % річних, 302 317,14 гривень інфляційних втрат та 9 460,55 гривень (дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 55 копійок) cудових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс" (07403, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 39916370) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 460,55 гривень (дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 55 копійок), що становить 50 % судового збору сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно квитанції до платіжної інструкції № 64405645 від 13.01.2023 року.
5. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення у цій справі є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Астекс" (07403, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15, ідентифікаційний код юридичної особи 39916370) з Державного бюджету України судового збору у розмірі 9 460,55 гривень (дев'ять тисяч чотириста шістдесят гривень 55 копійок).
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення направити сторонам (позивачу - скріплений гербовою печаткою суду) рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивача - asteks_1@ukr.net, відповідача - yurk_spirt@ukr.net.
Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2023 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 07403, Київська обл., місто Бровари(з), вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15; asteks_1@ukr.net;
3 - відповідачу, 24040, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Юрківці, вулиця Миру, будинок 259; yurk_spirt@ukr.net.