вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2023 р. Справа№ 910/20981/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Бондар Л.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2023:
від позивача: Борісова Ю.Г.
від відповідача: Ніколова В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022
у справі № 910/20981/21 (суддя - Павлєнко Є.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
до Міністерства оборони України
про стягнення 426 937,00 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач) про стягнення 426 937,00 грн, сплачених у забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Договором від 24.11.2020 № 286/3/20/266 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем виконано умови Договору у повному обсязі, поставлено відповідну продукцію, а відповідачем прийнято таку продукцію, у зв'язку із чим у Міністерства оборони виникло зобов'язання з повернення відповідно до умови п.п. 11.2. Договору, грошового забезпечення по Договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що, зважаючи на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/1481/21 щодо строків поставки товару, визнання відповідачем прострочення поставки товару та невиконання останнім вимог пункту 8.2. договору, у силу положень пунктів 11.2.-11.4. вказаного правочину вимога Товариства про стягнення забезпечення виконання договору в розмірі 426 937,50 грн є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження та задовольнити її. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" до Міністерства оборони України про стягнення 426 937,00 скасувати та прийняти нове рішення, відповідно до якого позов Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" до Міністерства оборони України про стягнення 426 937.00 задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не тільки не дослідив сам сертифікат ТПП, не надав критичної йому оцінки, не витребував матеріали на підставі яких приймалось рішення про видачу сертифікату ТПП позивачу, суд першої інстанції взагалі не дослідив факт наявності форс-мажорної обставини та її причинно-наслідковий зв'язок з виниклою про строчкою щодо поставки товару відповідачу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 справу № 910/20981/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 витребувано справу № 910/20981/21 у Господарського суду міста Києва.
15.03.2023 справа № 910/20981/21 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023, у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 - залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
28.03.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 та поновлено Приватному акціонерному товариству "Трикотажна фабрика "Роза" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21. Зупинено дію Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/20981/21. Розгляд справи призначено на 27.04.2023.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 27.04.2023 з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання 27.04.2023 з'явився представник відповідача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 № 910/1481/21, яке набрало законної сили 27.04.2021, встановлено, що 24.11.2020 між Товариством та Міністерством укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/20/266, за умовами якого позивач зобов'язався у 2020 році поставити відповідачу товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а останній забезпечити приймання та оплату товару. Згідно специфікації, визначеної пунктом 1.3. договору, Товариство повинно було поставити товар усього за рік вартістю 8 538 750,00 грн.
Вказаним рішенням також встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві товару за договором в 2020 році на суму 8 538 750,00 грн, однак Міністерство не виконало взяті на себе зобов'язання з оплати даного товару, у зв'язку із чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 8 538 750,00 грн.
Даним рішенням позов Товариства задоволено повністю та стягнуто з Міністерства на користь позивача 8 538 750,00 грн основного боргу за вказаним правочином.
Відповідно до пункту 1.3. вказаної угоди сторони погодили, що товар мав бути поставлений до 15.12.2020 у кількості 22 500 штук.
Відповідно до пункту 5.3. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, вказана Міністерством у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), що затверджений наказом Міністерства юстиції України 01.12.2017 № 1461/31329.
Пунктами 11.1.-11.2 спірного правочину встановлено, що Товариство забезпечило виконання своїх зобов'язань за вказаним договором в грошовій формі у розмірі п'яти відсотків від суми договору (платіжне доручення від 20.11.2020 № 12234 на суму 426 937,50 грн, копія якого знаходиться в матеріалах справи). За письмовим зверненням Товариства Міністерство зобов'язане протягом п'яти банківських днів повернути забезпечення виконання договору після належного виконання позивачем умов вказаного правочину в частині строків (термінів), асортименту, якості, кількості, комплектності і виключно за цінами згідно умов договору.
Згідно з пунктами 11.3.-11.4 вказаної угоди відповідач не повертає забезпечення виконання договору та перераховує грошові кошти, визначені пунктом 11.1. договору, до Державного бюджету України у разі, якщо позивач порушив умови угоди в частині якості, та/або кількості, та/або асортименту, та/або комплектності, та/або строків (термінів) постачання товару. Міністерство залишає за собою право повернення забезпечення виконання договору у разі порушення строків (термінів) постачання товару за умови документального підтвердження таких обставин.
Відповідно до пунктів 8.1.-8.3. вказаної угоди сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення даного правочину та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Як передбачено абзацом 3 пункту 8.4. договору, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за даною угодою, якщо доведуть, що воно виникло неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення цього договору.
16.06.2021 позивач звернувся до відповідача з листом від 11.06.2021 про повернення забезпечення виконання договору в розмірі 426 937,50 грн.
Проте Міністерство вказану вимогу не задовольнило, забезпечення виконання договору не повернуло, у зв'язку з чим Товариство звернулося до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 617 ЦК України передбачено, що Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що відповідно до умов договору кінцевим терміном поставки спірної продукції визначено 15.12.2020, а датою поставки вважається дата, вказана Міністерством у посвідчені, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), що затверджений наказом Міністерства юстиції України 01.12.2017 № 1461/31329.
Водночас у вказаному рішенні Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 № 910/1481/21 досліджено первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, а саме: видаткову накладну 24.12.2020 № 12202 300 на суму 8 538 750,00 грн, акт приймального контролю (якості) товару від 23.12.2020, акт приймання-передачі 29.12.2020 № 306, оголошення від 15.12.2020, повідомлення та посвідчення від 29.12.2020, що оформлені відповідачем як одержувачем товару.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що дані докази, які були предметом розгляду в справі № 910/1481/21, підтверджують, що спірна продукція була поставлена з порушенням строку, визначеного пунктом 1.3. договору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у апеляційній скарзі скаржник визнав факт прострочення свого обов'язку по поставці товару, але зазначив, що його вина в цьому відсутня, у зв'язку з наявністю обставини форс-мажору (непереборної сили). На підтвердження вказаного факту позивачем долучено до матеріалів справи копію відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України від 18.01.2021 № 12/05-4.
Дослідивши даний сертифікат, колегія суддів зазначає, що настання форс-мажорних обставин мало місце з 26.11.2020 по 29.12.2020 у зв'язку з введенням карантину на території України.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, що наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1336 до 31.03.2022.
У той же час, колегією суддів встановлено, що всупереч положенням пункту 8.2. договору в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивачем Міністерства про неможливість виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили (введення карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 у період з 26.11.2020 по 29.12.2020.
Колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що положення укладеного сторонами договору прямо не передбачають юридичні наслідки несвоєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, проте, колегія суддів зазначає, що відсутність наслідків такого неповідомлення не нівелює обов'язку сторони про повідомлення настання форс-мажорних обставин.
Водночас, відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції взагалі не дослідив факт наявності форс-мажорної обставини та її причинно-наслідковий зв'язок з виниклою про строчкою щодо поставки товару відповідачу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки вказаний договір було укладено вже після введення на території України карантину (більше ніж через сім місяців), на який посилається позивач як на обставину непереборної сили, тому, виходячи з положень пунктів 8.1.-8.4. договору, Товариство не може посилатися на вказану обставину, яка звільняє його від несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором.
Пісдумовуючи все вищевикладене в сукупності, а також враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/1481/21 щодо строків поставки товару, визнання відповідачем прострочення поставки товару та невиконання останнім вимог пункту 8.2. договору, колегія суддів зазначає, що в силу положень пунктів 11.2.-11.4. вказаного правочину вимога Товариства про стягнення забезпечення виконання договору в розмірі 426 937,50 грн є необґрунтованою, у зв'язку із чим судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/20981/21
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза".
5. Матеріали справи №910/20981/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 08.05.2023.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
В.В. Сулім