441/888/16-ц 2/441/16/2023
27.04.2023 м. Городок
Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.
з участю секретаря судового засідання Чорненької Я.В.
сторін, представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна пожружжя, -
ОСОБА_4 , 06 липня 2016 року звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю садового будинку АДРЕСА_1 , садово-городнє товариство «Сокіл-3», у порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділити йому і визнати за ним право власності на мансарду садового будинку площею 57, 7 кв.м, а також половину господарських споруд та право власності на 1/2 частину земельної ділянки к.н. 4620980800:09:000:0341 загальною площею 0, 1015 га призначеної для ведення садівництва, стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі, а також виділити та визнати за ОСОБА_3 право власності на перший поверх означеного садового будинку площею 60, 9 кв.м та половину господарських споруд, а також право власності на 1/2 частину земельної ділянки к.н. 4620980800:09:000:0341 загальною площею 0, 1015 га призначеної для ведення садівництва, що в с. Бартатів садово-городнє товариство «Сокіл-3». Вимоги обґрунтовував тим, що з ОСОБА_3 з 16 квітня 1999 року по 08 травня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі, у шлюбі 14 березня 2008 року, згідно договору купівлі-продажу спільно придбали (по 1/2 частці) земельну ділянку загальною площею 0, 1015 га, що в с. Бартатів Городоцького району Львівської області, що земельну ділянку придбали разом із зведеним попередніми власниками садовим будинком та господарськими спорудами, спільно з відповідачкою здійснили реконструкцію означеного будинку збільшивши його площу та господарських споруд, у зв'язку з чим Городоцьким РБТІ видано технічний паспорт на будинок загальною площею 118, 6 кв.м на АДРЕСА_2 із зазначенням власників такого домоволодіння. Однак, відповідачка виготовляючи правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння, оформила таке повністю на себе тим самим позбавила його права власності. ОСОБА_3 добровільно розділити набуте за час шлюбу майно відмовляється, тому змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 01.09.2016 провадження у справі відкрито.
06.12.2016 ухвалою судового засідання у справі призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, а 27.12.2019 та 23.10.2020 у справі призначено додаткову судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, 02.03.2022 - провадження у справі поновлено.
22.11.2022 ухвалою підготовчого судового засідання, до розгляду прийнято уточнені вимоги позивача, підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 в суді, з огляду на наявність Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку із зазначенням у ньому сторін співвласниками по 1/2 частці та неможливістю поділу в натурі садового будинку АДРЕСА_3 площею 118, АДРЕСА_4 , просить визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 ідеальної частки садового будинку АДРЕСА_5 та стягнути з відповідачки судові витрати мотивуючи в основному тим, що садовий будинок з господарськими спорудами є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки перебуваючи у шлюбі з 1999 по 2009 роки, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 2008 році придбали земельну ділянку площею 0, 1015 га та зведений на ній у 1980 році садовий будинок з господарськими спорудами, що на АДРЕСА_2 , оскільки попередні власники не виготовили на домоволодіння правовстановлюючих документів, то сторони придбавши земельну ділянку, за спільні кошти та спільною працею здійснили реконструкцію садового будинку та господарських споруд після чого звернулись у Городоцьке РБТІ та виготовили технічний паспорт і зареєстрували право власності на таке по 1/2 за кожним, однак відповідачка шляхом обману попередньо оформивши право власності на спірне домоволодіння на себе в цілому та у 2014 році скасувавши право власності в т.ч. на 1/2 частину будинку ОСОБА_4 , не бажає ділити спільне майно, чинить перешкоди у користуванні таким, добровільно спір вирішити не бажає, отримати відповідну грошову компенсацію за частку довірителя у майні не хоче, а оскільки згідно висновку експерта спірне майно не може бути реально поділене між сторонами, просить позов задовольнити згідно уточнених вимог.
Позивач ОСОБА_4 в суді вимоги підтримав з мотивів наведених представником ОСОБА_1 , окрім цього пояснив, що за час шлюбу з відповідачкою, у березні 2008 року придбали у садово-городньому товаристві «Сокіл-3» в с. Бартатів Львівського району Львівської області земельну ділянку площею 0, 1015 га (оформивши право власності по 1/2 частці за кожним) разом із зведеним на ній садовим будинком та господарськими спорудами 1980 року побудови, означений будинок придбали разом із меблями та ремонтом, підведеним світлом та водою, що офіційно він хоч і не був працевлаштований, разом з тим мав у своєму підпорядкуванні будівельну бригаду майстрів, яка займалась зведенням будинків, що разом із відповідачкою здійснили реконструкцію будинку збільшивши його площу приблизно на 60 кв.м, зокрема він особисто наймав відповідні будівельні бригади майстрів, які допомагали заливати фундамент добудови, зводити її стіни, накрити дах будинку. На першому та другому поверхах він добудував по одній кімнаті, всередині поштукатурив, у 2008 році купляв та особисто сам утеплював стіни всього будинку, старий дерев'яний будиночок переробив на сауну, альтанку з дерева звів під час накриття даху реконструйованого будинку, частину будівельних матеріалів він купляв в «Епіцентрі», частину на ринку «Південний» в м. Львів, у придбаному будинку проживали разом з відповідачкою до розірвання шлюбу. Просить позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в суді вимоги заперечила, мотивуючи в основному тим, що статус будинку є не садовий, а житловий, у такому наявні всі комунікації, будинок придатний для проживання, житлові умови створені нею за власні кошти після припинення сімейних відносин, про що свідчать відповідні копії накладних, квитанцій про придбання будівельних матеріалів, інші копії документів в т.ч., щодо газифікації будинку, довідки про отримані доходи, що спірне домоволодіння на придбаній ділянці вона спорудила сама і за власні кошти, оскільки позивач не працював, жодних коштів у реконструкцію будинку не вклав, інше, просила у позові відмовити за безпідставністю вимог та пропуском строку позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами.
Заслухавши пояснення сторін, представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положеннями ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно з частиною другою статті 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 16 квітня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у шлюбі дітей не мають (т. 1 а.с. 9).
08 травня 2009 року рішенням Галицького районного суду м. Львова, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено, шлюб зареєстрований 16 квітня 1999 року відділом реєстрації громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис № 314 - розірвано (т. 1 а.с. 10, 11).
За час шлюбу, сторонами по справі 14 березня 2008 року придбано в рівних частинах (по 1/2 частці) земельну ділянку площею 0, 1015 га призначену для ведення садівництва, що на території Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, що убачається із договору купівлі - продажу посвідченого приватним нотаріусом Городоцького нотаріального округу Львівської області Міхновим О.В., реєстровий № 370 та копії Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯД № 469968 від 22 травня 2008 року (т. 1 а.с. 12, 32).
Згідно копії технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право приватної власності на землю к.н. 4620980800:09:000:0341 (Бартатівська сільська рада Городоцького району Львівської області) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , на придбаній ділянці, станом на березень 2008 року, наявні садовий будинок та господарські споруди, що позначені на карточці закладки межових знаків, плані земельної ділянки та кадастровому плані від 31 березня 2008 року (т. 1 а.с. 13-26).
Із копії технічного паспорта на дачу (садовий будинок) АДРЕСА_2 убачається, що на 16 вересня 2008 року означений будинок 1980 року побудови складається із мансарди площею 57, 7 кв.м та першого поверху площею 60, 9 кв.м, загальна площа садового будинку разом з прибудовою 2008 року складає 118, 6 кв.м, при будинку наявні сауна (баня), два сараї, криниця, огорожа (т. 1 а.с. 27-31).
04 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у справі № 1305/2-537/11 встановивши, що сторони є співвласниками спірного садового будинку, ухвалила рішення, згідно якого зобов'язала ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком АДРЕСА_3 та надати ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей садового будинку. Вселити ОСОБА_4 у будинок АДРЕСА_3 .
Рішення суду набрало законної сили та звернуто до примусового виконання, постановами державного виконавця ВДВС Городоцького управління юстиції Савка Л.О. від 09 жовтня 2013 року виконавче провадження закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 73-76).
25 липня 2014 року Городоцьким районним судом Львівської області у справі № 441/777/14 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_3 до Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, Виконавчого комітету Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, сільського голови с. Бартатів Городоцького району Львівської області А.Островського, треті особи КП Городоцьке РБТІ Львівської області, ОСОБА_4 - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 30 від 10.03.2009 року «Про скасування рішення виконкому Бартатівської сільської ради № 143 від 09.09.2008р.»; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 31 від 10.03.2009 року «Про оформлення права власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , що на території Бартатівської сільської ради»; визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 садового будинку АДРЕСА_3 серія САС № 672073 від 17.03.2009 р., видане ОСОБА_4 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_3 серія САС № 672318 від 21.05.2009 р., видане ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 95-97).
Із змісту судового рішення убачається, що задовольняючи вимоги ОСОБА_3 , судом встановлено порушення органом місцевого самоврядування порядку прийняття рішень та відповідно видачі свідоцтв про право власності на спірне домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Вищеозначене рішення суду набрало законної сили 17 листопада 2014 року (т. 1 а.с. 98-100).
06 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області, заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 лютого 2013 року залишила без задоволення, оскільки рішення Городоцького районного суду Львівської області, яким встановлено незаконність рішень виконавчого комітету Бартатівської сільської ради та скасовано правовстановлюючі документи на садовий будинок АДРЕСА_3 , ухвалено 25.07.2014, тобто після ухвалення рішення, яке заявник просила переглянути (т. 1 а.с. 43-47).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бартатівської сільської ради № 143 від 09 вересня 2008 року, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16 вересня 2016 року, власником садового будинку АДРЕСА_2 з 29 вересня 2008 року значиться ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 34, 35, 68, 69, 92).
Ринкова вартість садового будинку АДРЕСА_2 станом на 24.12.2021 становить 1 234 551 грн. 00 коп., що убачається із висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 7195/1796 від 30.12.2021 (т. 3 а.с. 30-53).
Отже, судом встановлено, що за час шлюбу, сторони по справі 14 березня 2008 року придбали за спільні сумісні кошти в рівних частинах (по 1/2 частці) земельну ділянку площею 0, 1015 га к.н. 4620980800:09:000:0341 в садового - городньому товаристві «Сокіл-3», що на території Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області разом із зведеним на ній, без правовстановлюючих документів, придатним для проживання садовим будинком 1980 року побудови з господарськими спорудами, що після придбання, у період з 2008 по 2009 роки спільною працею та за спільні сумісні кошти означений будинок разом з господарськими спорудами реконструювали, в тому числі здійснили добудову до будинку, а відповідно збільшили його площу до 118, 6 кв.м, що у означеному будинку сторони проживали до розірвання шлюбу разом.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Надані відповідачкою на підтвердження понесених витрат фіскальні чеки, товарні накладні, виписки з банківських рахунків, інші копії платіжних документів (частина з яких не читабельна, стосунку до предмета доказування не має) які містяться в т. 3 а.с. 128-214, суд оцінює критично, оскільки такі не підтверджують факту зведення садового будинку чи придбання відповідачкою у 2008-2009 роках будівельних матеріалів виключно за зароблені власні кошти та саме на реконструкцію спірного домоволодіння, при цьому такі аргументи відповідачки суперечать положенням статті 60 СК України.
Більше того, як убачається із копії трудової книжки, відповідачка з жовтня 1997 року по лютий 2015 року, тобто як до так і на час придбання спірного нерухомого майна та реконструкції домоволодіння - не працювала (т. 3 а.с. 225-228).
Інших належних та допустимих доказів того, що саме заощаджені кошти, внесені виключно відповідачкою на придбання будівельних матеріалів, а відповідно на зведення чи реконструкцію спірного домоволодіння у період перебування у шлюбі з позивачем, зароблені до реєстрації шлюбу, а не за час перебування у шлюбі, матеріали справи не містять.
Про те, що позивач брав активну участь власною працею у реконструкції спірного садового будинку та господарських споруд, наймав для цього відповідні будівельні бригади майстрів, придбавав будівельні матеріали для утеплення та сам утеплював стіни будинку, не заперечила в суді й сама відповідачка.
Ураховуючи встановлені обставини та досліджені в судовому засіданні подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0, 1015 га к.н. 4620980800:09:000:0341 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із зведеним на ній у 1980 році придатним для проживання спірним садовим будинком АДРЕСА_2 , придбані за спільні сумісні кошти під час шлюбу, за спільні сумісні кошти та спільною працею подружжя, останні у період з 2008 по 2009 роки означений будинок разом з господарськими спорудами реконструювали, в тому числі збільшили площу будинку до 118, 6 кв.м, що презумпція спільної сумісної власності відповідачкою не спростована, тому на нього поширюється режим спільного сумісного майна.
Наведені відповідачкою аргументи про відсутність у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 14 березня 2008 року інформації щодо наявної на ній забудови та зазначення позивачем у позовній заяві про розірвання шлюбу від 21 січня 2009 року про припинення спілкування протягом останніх п'яти років, як підставу для відмови у позові, з огляду на вищенаведені та досліджені докази, висновків суду про належність спірного домоволодіння до об'єкту спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , не спростовують.
Покликання відповідачки про газифікацію нею у 2011 році будинку і понесені у зв'язку з цим витрати, суд бере до уваги, однак оцінює як такі, що підстав для відмови у позові ОСОБА_4 , не дають (т. 3 а.с. 218-221).
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 7195/1796 від 30 грудня 2021 року, з технічної точки зору поділити в натурі садовий будинок АДРЕСА_3 площею 118, 6 кв.м та господарські споруди на АДРЕСА_6 вартістю 1 234 551 грн. 00 коп. у відповідності до часток кожного із співвласників, виходячи з того, що кожному належить по 1/2 частки не вбачається можливим, так само як і не надається можливим надати можливі варіанти виділу 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0, 1015 га к.н. 4620980800:09:09:000:0341 призначеної для ведення садівництва вартістю 377 662 грн. 00 коп. з врахуванням розташування на ній спірного домоволодіння (т. 2 а.с. 30-55).
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ураховуючи уточнені вимоги позивача згідно заяви від 23 травня 2022 року, положення статей 69, 70 СК України, а також з огляду на неможливість виділу у натурі позивачу 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_2 та ураховуючи, що відповідачка на виплату позивачем відповідної грошової компенсації його часток у спільному майні та залишення всього майна у її власності не погоджується і заявлений позов не визнає взагалі, суд визначає ідеальні частки за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/2 частки за кожним у цьому майні без його реального поділу і залишає таке майно у їх спільній частковій власності.
Покликання відповідачки про те, що висновок експерта № 7195/1796 від 30 грудня 2021 року в частині визначення ринкової вартості спірного садового будинку з приналежними до нього господарськими спорудами станом на 24 грудня 2021 року до уваги братись не може так як шлюб розірвано у 2009 році суд оцінює критично, оскільки як убачається із змісту ухвали підготовчого засідання від 27 грудня 2019 року, під час вирішення питання про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, за клопотанням відповідачки, суд виносив на розгляд експертам питання щодо вартості спірного домоволодіння станом на 01 січня 2009 року, однак відповідачка документів, які зобов'язувалась за необхідності надати експертам про стан будинку на 2009 рік - не надала (т. 2 а.с.184, 185).
Із пояснень сторін в суді, із матеріалів справи убачається, що свідоцтво про право власності на 1/2 садового будинку АДРЕСА_3 серія САС № 672318 від 21 травня 2009 року визнано недійсним, згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 25 липня 2014 року, рішення суду набрало законної сили 17 листопада 2014 року, тоді як ОСОБА_4 звернувся до суду з означеними вимогами 06 липня 2016 року, тобто в межах трьохрічного строку визначеного у ч. 2 ст. 71 СК України, відтак підстав для застосування до заявлених позивачем вимог строку позовної давності, як про це просить відповідачка, суд не убачає.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу , пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи , пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів , пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору (за одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру), до матеріалів справи долучено квитанції № 0.0.575478718.1 від 30.06.2016, № 41 від 27.10.2016 та № 55 від 25.05.2022 (т. 1 ас. 1, т. 1 а.с. 116, т. 3 а.с. 113).
Доказів (квитанцій, оплачених рахунків, інше) на підтвердження понесених позивачем інших витрат пов'язаних із розглядом справи, суду не подано, в матеріалах справи немає.
Таким чином, з огляду на ст. 133, 141 ЦПК України, а також Закон України «Про судовий збір», задовольняючи вимоги позивача, суд стягує з відповідачки на його користь понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 723 грн. 95.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 365, 368, 372 ЦК України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати садовий будинок АДРЕСА_1 , садово-городнє товариство «Сокіл-3» - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , прож. на АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , прож. на АДРЕСА_8 ).
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку садового будинку АДРЕСА_1 , садово-городнє товариство «Сокіл-3».
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку садового будинку АДРЕСА_1 , садово-городнє товариство «Сокіл-3».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 723 грн. 95 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.05.2023.
С у д д я Малахова-Онуфер А.М.