Номер провадження: 22-ц/813/3750/23
Справа № 523/18001/18
Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
01.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова Тетяна Євгенівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Кисельова В.К. в м. Одеса,
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова Тетяна Євгенівна,
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів, посилаючись на те, що 09 жовтня 2008 року між ним та ВАТ "Морський Транспортний Банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк" укладено кредитний договір № 00012/R44, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний картковий рахунок з терміном погашення по 06 жовтня 2023 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 763927,32 грн на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 659980 грн, а також у сумі 103947,32 грн на сплату страхових платежів, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити за користування кредитом 26% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору.
09 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем укладено іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_1 (після смерті іпотекодавця ОСОБА_4 її правонаступником став спадкоємець ОСОБА_1 ), також 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 і відповідачем укладено іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_2 .
09 жовтня 2008 року позивач отримав кредитні кошти у сумі 659980 грн, хоча предметом кредитного договору та предметом іпотечних договорів є кредитне зобов'язання у розмірі 763927,32 грн.
04 березня 2012 року відповідач через невиконання позичальником кредитних зобов'язань змінив строк погашення заборгованості у повному обсязі протягом місяця з дати отримання вимоги.
Позивач зазначав, що у кредитному договорі умови користування неотриманою позивачем частиною кредиту у розмірі 103947,32 грн взагалі відсутні. Водночас, Додаток № 1 до кредитного договору, що містить розрахунок сукупної вартості кредиту, взагалі не читабельний через друкування занадто малим кеглем.
Позивач просив суд визнати недійсними кредитний договір № 00012/R44, укладений із ВАТ "Морський Транспортний Банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк" від 09 жовтня 2008 року, іпотечний договір квартири АДРЕСА_1 , укладений із ВАТ "Морський Транспортний Банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", від 09 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Харитоновою Т.Є. і зареєстрований в реєстрі за № 2354.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів відмовлено повністю.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що на час укладення спірних договорів була чинною редакція Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року зі змінами станом на 13 січня 2006 року, а статтями 15 і 23 цього Закону не передбачено такого наслідку, як визнання договору недійсним. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що кредитний договір не містить пп. 7.7.1.1, на якій позивач посилається у позовній заяві.
Окрім того, посилання позивача на відсутність у кредитному договорі умови користування, не отриманою позивачем, частиною кредиту у розмірі 103947,32 грн суд першої інстанції вважав таким, що не має правового значення для вирішення питання щодо недійсності договору, а має значення лише для визначення обов'язку позивача щодо повернення суми кредиту.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року по цивільній справі №523/8957/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1970302,66 грн,
Суд вважав, що дійсно Додаток № 1 друкований занадто малим кеглем, проте це не впливає на дійсність кредитного договору.
Суд першої інстанції також виходив з того, що позивач не надав докази того, що до та після укладення кредитного договору, він звертався до відповідача з вимогою надати будь-які письмові пояснення стосовно роз'яснення додатку № 1 до кредитного договору № 00012R44 від 09 жовтня 2008 року, а тому доводи позивача в цій частині вважав необґрунтованими та врахував, що позовна заява про визнання кредитного договору недійсним надійшла до суду лише у грудні 2018 року, тобто вже після стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року.
Суд першої інстанції також не прийняв до уваги повідомлення судового експерта № 591/1 Бурдейного С.М. про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, оскільки дана експертиза не впливає на вирішення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання недійсним договорів задовольнити.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 посилається на те, що в позовній заяві ним допущена технічна помилка в частині зазначення пп. 7.7.1.1 замість вірного пп. 2.2.7.1, однак суд не з'ясував цю обставину під час розгляду справи та дослідження доказів, поверхнево дослідивши договір, послався на відсутність такої умови договору.
Також позивач вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги посилання щодо занадто маленького кегля шрифту додатку № 1 до кредитного договору та необґрунтовано визнав належним доказом виписку по рахунку за відсутності підписів будь-яких відповідальних осіб банку.
ОСОБА_1 посилається на неузгодженість висновку суду першої інстанції про необхідність звернення позичальника на адресу банку з вимогою надання будь-яких письмових пояснень щодо умов договору з нормами права.
Позивач також зауважив, що факт отримання неповної кредитної суми та її погашення не спростовуються ним, однак істотні умови договору залишились невстановленими як судовим експертом, так і судом першої інстанції, що не узгоджується з гарантією захисту споживача як більш слабкого суб'єкта економічних відносин.
На думку позивача, під час розгляду справи та оцінки доказів суд порушив норми права та при вирішенні даного спору не застосував норми матеріального права відносно договірних правовідносин з урахуванням особливостей споживчого кредитування.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року роз'яснювалось Публічному акціонерному товариству «МТБ Банк» право подати до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року набрало законної сили та позивачем не оскаржувалось. Позивач, який брав участь у розгляді справи через свого представника зазначав лише про незгоду з розміром суми отриманих кредитних коштів та розміру залишку заборгованості.
Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суху у постанові від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц та відсутність заперечень та оскарження позивачем рішення у справі № 523/8957/16-ц за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та подальше звернення позивача з позовом до банку про визнання кредитного договору недійсним не є належним способом захисту.
Підписання позивачем кредитного договору та графіку платежів свідчить про досягнення сторонами угоди стосовно всіх істотних умов договору та його обізнаність про умови кредитування, про вартість кредиту та про інші супутні послуги та тарифи, а також вказує на те, що намір позичальника був спрямований на отримання банківського кредиту.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року роз'яснювалось ОСОБА_2 , приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Харитоновій Тетяні Євгенівні право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі, проте пояснень на апеляційну скаргу не надходило.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Харитоновій Тетяні Євгенівні надіслано на електронну пошту, та отримані 15.11.2021 року, про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслана представнику позивача ОСОБА_3 на електронну пошту, зазначену в апеляційній скарзі та з якої здійснювалось її листування з апеляційним судом, та отримано останньою 17.10.2022 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, а також доставлена їй до особистого кабінету Електронного суду 14.01.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до положень ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення бе змін.
Треті особи ОСОБА_2 та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова Тетяна Євгенівна, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач до підписання кредитного договору був ознайомлений зі всіма суттєвими його умовами, що стало наслідком укладання кредитного договору № 00012R44 від 09.10.2008 року. Суд першої інстанції вважав, що посилання позивача на відсутність у кредитному договорі умови користування не отриманою позивачем частиною кредиту у розмірі 103947,32 грн не має правового значення для вирішення питання щодо його недійсності, оскільки дана обставина має значення лише для визначення обов'язку позивача щодо повернення суми кредиту.
Позивачем не надано докази, що до та після укладення кредитного договору, він звертався до Банку з вимогою надати будь-які письмові пояснення стосовно роз'яснення додатку № 1 до кредитного договору № 00012R44 від 09.10.2008 року, при цьому частково погашав заборгованість за кредитним договором, що підтверджується випискою руху коштів по рахунку. Тому суд не прийняв до уваги твердження позивача про те, що при укладенні кредитного договору йому була надана роздруківка сукупної вартості кредиту та детального розпису щомісячних платежів у явно нечитабельному вигляді, що позбавило позивача реальної можливості ознайомитись з ціною договору, переліком супутніх послуг та їхньою вартістю.
Суд першої інстанції вважав, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору є похідними від первісних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним, які не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для визнання недійсним іпотечного договору.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов'язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00012R44, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 763927, 32 грн на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 659980 грн, а також у сумі 103947,32 грн на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом 26% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору.
Кредит надавався на період з 09 жовтня 2008 року по 06 жовтня 2023 року включно на споживчі потреби.
Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами договору, а також здійснювати погашення заборгованості за договором щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 14642,44 грн, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам. Періодом сплати вважати період з "26" числа по останній день поточного місяця.
Вартість кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов'язань позичальника зазначена в розрахунку (Додаток № 1) (п. 1.1).
Погашення заборгованості за договором здійснюється в порядку, сумах і строки, передбачені п.п. 1.1., 2.3.3 цього договору (п. 2.2.4. договору).
Видача коштів за кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок) позичальника, що є невід'ємною частиною цього договору, за винятком випадку, зазначеного у п. 2.1.3 даного договору.
Для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 00012R44 від 09 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого остання надає банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , квартира в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею 54,7 кв.м, в тому числі житловою - 30,2 кв.м.
09 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладено іпотечний договір, за яким остання надає банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , що складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 90,2 кв.м. в тому числі житлової - 57,2 кв.м.
Зазначені обставини свідчать про те, що спірний кредитний договір № 00012R44, підписано сторонами, які досягли згоди з всіх істотних умов договору, на момент укладення договору ОСОБА_1 не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору і в подальшому виконував його умови. Умови кредитного договору містять повну інформацію щодо кредитування: порядок перерахування коштів та періоду надання кредиту (п. 1.1), розмір процентної ставки (п. 1.1), порядок нарахування відсотків (п. 3.3.), зміна відсотків (п. 2.3.1., 2.3.2.), порядок сплати відсотків (п. п. 1.1., 2.2.2.), період внесення платежів, порядок розрахунків та відповідальність за порушення умов договору (п.1.1., 3.2., 4.1.-4.3.), визначено щомісячний платіж у сумі 14642,44 грн, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам.
Отже, враховуючи зміст кредитного договору, з моменту підписання цього договору позивач обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, свого обов'язку щомісячно вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх нарахування та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Посилання позивача на те, що дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору, у світлі чого друкування тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту у нечитабельний спосіб через дрібний кегль шрифту основного тексту та злиття кольору шрифту з кольором фону, свідчить про оману позивача як споживача фінансових послуг стосовно ціни договору та загальної сукупної вартості кредиту, є безпідставними.
Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з
оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат,
пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та
поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на
страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Судом встановлено, що позивач до підписання кредитного договору був ознайомлений зі всіма суттєвими його умовами, що стало наслідком укладання кредитного договору № 00012R44 від 09.10.2008 року
Із матеріалів справи вбачається, що позивач надавав заяву на ім'я керуючого філією ВАТ «МТБ», в якій просив надати йому транш по договору № 00012R44 від 09.10.2008 року у розмірі 659980 грн, а також заповнював анкету-заяву індивідуального позичальника (Т.1, а.с. 83, 88-90) та отримав кредитні кошти у розмірі 659980 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки № 30 від 09.10.2008 року (Т.1, а.с. 84)
Як зазначено вище, з часу підписання кредитного договору позивач обізнаний щодо оплатності кредиту, свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач частково погашав заборгованість за кредитним договором та майже 10 років з дня укладення кредитного договору позивач не звертався з позовними вимогами про визнання кредитного договору недійсним.
Слід зазначити, що при укладенні кредитного договору банком не порушені вимоги пунктів 3.1 - 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, оскільки оспорюваний договір містить вичерпну інформацію, зазначену у цих Правилах.
З 16 жовтня 2011 року, після укладення оспорюваного договору, почали діяти положення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів", які передбачали, що забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2018 року по цивільній справі № 523/8957/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1970302,66 (один мільйон дев'ятсот сімдесят тисяч триста дві гривні) 66 копійок, з яких: 636068,90 грн - поточна заборгованість за кредитним договором, 974077,29 грн - заборгованість по сплаті відсотків, 170387,14 грн - заборгованість за пенею за несплату основного боргу, 87670,93 грн - заборгованість за пенею за несплату процентів за користування кредитом, 102098,40 грн - заборгованість по несплаті штрафу.
ПАТ «МТБ БАНК» виступає правонаступником у всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Марфін банк», Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (рішення загальних зборів акціонерів - протокол № 36 від 08.07.2010 року, рішення позачергових загальних зборів акціонерів - протокол № 56 від 28.12.2017 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що нормами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо визнання недійсними умов договір, що обмежують права споживача, передбачено: продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи
ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано
недійсним; у разі коли зміна положення або визнання його недійсним
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому; нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Враховуючи, що оспорюваний позивачем кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали потрібний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення спірного договору позивач не заявляв додаткових вимог щодо надання додаткової інформації щодо умов договору та у подальшому виконував їх; зміст кредитного договору містить повну інформацію про умови кредитування, вартість кредиту, процентну ставку, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору в цілому, оскільки під час розгляду справи позивачем не надано доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, так і доказів наявності одночасно всіх ознак, які свідчать про те, що умови кредитного договору від 09 жовтня 2008 року є несправедливими відповідно до приписів статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, за обставинами, які викладені позивачем у позовних вимогах.
Як на підставу визнання недійсним кредитного договору позивач посилається на те, що у кредитному договорі умови користування не отриманою позивачем частини кредиту у розмірі 103947,32 грн взагалі відсутні, тоді як пп. 2.2.7.1 передбачені зобов'язання та відповідальність позивача як позичальника щодо її повернення.
Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 763927, 32 грн на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 659980 грн, а також у сумі 103947,32 грн на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного договору. Видача коштів за кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами даного договору, за винятком випадку зазначеного у п. 2.1.3. даного договору.
В пункті 2.1.3. кредитного договору зазначено, що відповідно до даного договору позичальник доручає банку за рахунок кредитних коштів згідно п. 1.1, від імені позичальника щорічно сплачувати черговий страховий платіж у розмірі згідно договору страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7. цього договору перерахування кредитних коштів банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договором страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України.
Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред'явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладання договору (-ів) застави/іпотеки згідно п. 1.3 договору або пред'явлення банком вимог, пов'язаних з особистим страхуванням позичальника.
Згідно п. 2.2.7. кредитного договору у випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договором страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3. даного договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами укладеного між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 00012R44, передбачено порядок та випадки сплати банком страхових платежів за рахунок коштів зазначених в п. 1.1 договору (сплата страхових платежів).
Пунктом 2.2.7.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхового платежу. У разі не погашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і позичальник зобов'язується погасити пеню відповідно до п. 4.1. даного договору.
Отже умовами укладеного кредитного договору № 00012R44 передбачено обов'язок сплати позичальником страхових платежів лише за умови не надання банку підтверджуючих документів про сплату страхового платежу і після здійснення банком перерахування коштів на оплату чергового страхового платежу.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено як порядок та випадки сплати банком страхових платежів за рахунок коштів зазначених в п. 1.1 договору, так і зобов'язання позичальника щодо повернення суми кредиту, направленого на оплату чергового страхового платежу, тому доводи апеляційної скарги про завуальованість істотних умов договору не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом встановлені обставини, що кредитний договір укладено нібито з метою придбання нерухомості, хоча у кредитному договорі не зазначені споживчі цілі, на задоволення яких надані кредитні кошти не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, оскільки посилання суду першої інстанції на те, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував того факту, що кредитний договір укладений з метою придбання нерухомості, не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування висновків у подібних правовідносинах, а саме те, що випискам по картковим рахункам позичальника суди мають надавати оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки правовідносини та фактичні обставини справи, яка переглядається, та правовідносини та фактичні обставини справ, на які посилається заявник, є різними, що виключає можливість їх застосування.
Так, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц сформульовані висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
Н.В. Стахова