Справа № 458/716/22 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.
Провадження № 22-ц/811/253/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
08 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
Секретар Іванова О.О.
розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу №458/716/22 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Турківського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,-
18.10.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 17.07.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з реорганізацією Турківської районної державної адміністрації 11.02.2021 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської РДА та з 11.10.2021 року ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 11.10.2021 року переведено на інший вид пенсії - на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
З 12.02.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської РДА за рішенням суду, а з 11.01.2022 року звільнено з цієї посади.
Позивач вважає, що оскільки до 11.01.2022 року ОСОБА_1 працював на посаді державного службовця, за період з 12.02.2021 по 11.01.2022 пенсія, призначена відповідно до Закону України «Про державну службу», мала виплачуватися у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого виникла переплата в розмірі 7 350,93 грн.
Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача в користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області переплату пенсії в сумі 7350,93 грн.
Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладено на позивача.
Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі по тексту ГУ ПФУ у Ло). Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що переплата пенсії виникла за період з 12.02.2021 по 11.01.2022 у зв'язку з неправильним нарахуванням виду пенсії, оскільки нарахування пенсії відповідачу проводилося на підставі Закону України «Про державну службу», в той час як були підстави для нарахування пенсії в меншому розмірі згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважає, що спірна сума переплати пенсії в розмірі 7350,93 грн. за період з 12.02.2021 по 11.01.2022 отримана в результаті недобросовісності з боку ОСОБА_1 .
Просить скасувати рішення Турківського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року та постановити нове судове рішення, яким позовну заяву ГУ ПФУ у Л/о задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч.1,3 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч.2ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи та судом встановлено, що з 17.07.2019 року відповідачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно записів у трудовій книжці встановлено, що наказом керівника апарату Турківської РДА від 11.02.2021 №6-К ОСОБА_1 звільнено з 11.02.2021 року із займаної посади заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської РДА у зв'язку з реорганізацією Турківської РДА п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу».
11.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ уЛо із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» до якої долучив пакет документів.
З 11.10.2021 року ОСОБА_1 переведено на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу».
Відповідно до наказу Турківської РДА від 03.12.2021 року ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника начальника управління соціального захисту населення Турківської РДА з 12.02.2021 року. Підстава: рішення суду. З 11.01.2022 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної, зокрема, до Закону України «Про державну службу» поновлюється. За період з 12.02.2021 по 11.01.2022 року розмір пенсії ОСОБА_1 перераховано відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлено переплату в розмірі 7 350, 93 грн.
Своїм листом, Відділ обслуговування громадян №20 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУПФУ у Л/о від 27.06.2022 №1300-5223-8/55053 просив відповідача ОСОБА_1 прибути у відділ обслуговування громадян №20 для вирішення питання погашення переплати пенсії, яка виникла у зв'язку з його працевлаштуванням.
З фотокопії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 виданого ПФУ від 18.02.2022 та довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, вбачається, що він отримує пенсію за віком, є особою з інвалідністю ІІ-ї групи загального захворювання.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд зазначив, що позивачем не доведено наявності обставин, за яких з відповідача можна було б стягнути суму переплаченої відповідачу пенсії в розмірі 7350,93 грн.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування».
Утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій здійснюється відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне і пенсійне страхування», а саме: суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо) стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем у справі не представлено, а судом не здобуто жодних доказів в підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з боку відповідача ОСОБА_1 , які спричинили переплату пенсії в розмірі 7350,93 грн.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2018 року, справа № 520/16679/16-ц, провадження № 61-28165св18.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно повідомляв позивача про зміни в трудовій діяльності (звільнення, поновлення на посаді), вчасно подав необхідні підверджуючі документи, які були достовірними та актуальними.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областізалишити без задоволення.
Рішення Турківського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк