Справа № 461/4940/22 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/710/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
08 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Назар Х.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 листопада 2022 року,
У вересні 2022 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредиту та страхування № E09.00603.009374336, який було укладено 28.01.2022 року між Банком та відповідачем (в подальшому - «Кредитний договір») у загальному розмірі 193 395 грн. 50 коп., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до укладеного 28.01.2022 року між позивачем і відповідачем Кредитного договору останній отримав кредит у сумі 149 999 грн. зі сплатою 55 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни встановлені Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Однак, відповідач взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань належним чином не виконує, в результаті чого станом на 12.09.2022 року має заборгованість перед Банком на загальну суму 193 395 грн. 50 коп. (а.с. 1-2).
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 193 395 гривень 50 копійок, а також 2 900 грн. 94 коп. судового збору (а.с. 46-50).
Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (а.с. 52-54, 67-68) і згадана представник відповідача оскаржила це рішення в загальному порядку.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Стверджує, що у матеріалах справи «відсутні докази повідомлення Відповідача про розгляд справи».
Вважає, що «сума заборгованості яку просить стягнути Позивач не відповідає дійсності так як сума основного боргу є значно меншою і відповідно відсутні прострочені проценти по сплаті кредиту» (а.с. 73-74).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).
ЦК України встановлено, що:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626);
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628);
- договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
- договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст. 631).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма її учасниками (в тому числі - і апелянтом) те, що:
-28.01.2022 року між Банком та ОСОБА_2 (як «Позичальником») було укладено Кредитний договір, на підставі якого згаданий відповідач отримав в Банку в кредит на умовах, які передбачені цим Кредитним договором, 149 999 грн. (а.с. 15-22);
-20.09.2022 року Банк звернувся до суду з даним позовом (а.с. 1-2);
-22.09.2022 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі і цією ж ухвалою роз'яснено (зокрема) відповідачу те, що не пізніше 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та додатків до неї він має право надіслати до суду свій відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують його заперечення проти позову (а.с. 34).
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, відповідачем (апелянтом) визнається факт укладення з Банком 28.01.2022 року Кредитного договору та отримання ним в кредит 149 999 грн.
Вищезгаданий Кредитний договір залишається чинним, оскільки недійсним (повністю або в певній його частині) він не визнавався (стаття 204 ЦК України), а відтак такий є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як стверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 29.10.2022 року ОСОБА_2 отримав копію вищезгаданої ухвали про відкриття провадження у справі від 22.09.2022 року, копію позовної заяви та повістку про виклик в судове засідання на 24.11.2022 року (а.с. 45), а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що у матеріалах справи «відсутні докази повідомлення Відповідача про розгляд справи», є надуманими, а тому не можуть прийматися до уваги.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, відповідачу (апелянту) щонайпізніше з жовтня 2022 року вже було відомо про претензії Банку до нього з приводу виконання ним умов Кредитного договору.
Однак, відповідачем (апелянтом) не було надіслано до суду (як першої, так і апеляційної інстанції) жодних своїх розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи Банком, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (а, відтак, для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, про що міститься вимога у апеляційній скарзі) чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2023 року - 2 684, 00 грн.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 193 395 грн. 50 коп.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 193 395 грн. 50 коп., що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684, 00 грн. х 100 = 268 400, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 193 395 грн. 50 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ч.3 п.2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 08 травня 2023 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.