Справа № 461/6935/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/212/23 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 461/6935/22 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 121 КК України
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2023 року,
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2023 рокуОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 в строк покарання строк тримання під вартою з 29.09.2022 до дня ухвалення вироку - 14.02.2023 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 скасовано та звільнено його з-під варти в залі суду.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 29.09.2022 о 21.50 год. поблизу будинку №7 по вулиці Дорошенка у м. Львові, умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час суперечки з ОСОБА_10 , наніс йому множинні удари ножем в ділянку грудної клітки, черевної порожнини та нижньої лівої кінцівки, в результаті чого спричинив останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з ушкодженням лівого купола діафрагми, лівобічний гемопневмоторакс, проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, гемоперитонеум, які відповідно до висновку експерта відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент його спричинення.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що суд, призначаючи ОСОБА_11 покарання, належними чином не врахував особу обвинуваченого, а також ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_8 подали заперечення на апеляційну скаргу прокурора та просять вирок суду щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_10 , зокрема, зазначає, що він примирився з обвинуваченим та не має до нього жодних претензій.
Захисник звертає увагу, що прокурор вважає, що покарання ОСОБА_5 має бути суворішим та покликається лише на тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, разом з тим не враховує обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, законність обґрунтованість та справедливість оскаржуваного вироку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану прокурором ОСОБА_9 апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_10 , який не підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою усіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Щодо покарання, з яким прокурор не погоджується, слід зазначити наступне.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
На переконання колегії суддів, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.
Так, мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є внутрішньо переміщеною особою, неодружений, проживає разом з матір'ю, молодшим братом та двома молодшими сестрами, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнав щире каяття, яке виразилося у тому, що обвинувачений вибачився перед потерпілим і останній вибачення прийняв, засуджує свій вчинок і виявляє твердий намір не повторювати таких вчинків у майбутньому, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Окрім цього, судом враховано думку потерпілого ОСОБА_10 , який у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанцій повідомив, що примирився з обвинуваченим, про що подав відповідну заяву.
У суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 підвередив, що не має до обвинуваченого жодних претензій матеріального чи морального характеру та просив залишити вирок суду щодо ОСОБА_5 без змін.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом при призначенні покарання тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере як безпідставні.
Усі дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання й наведені у вироку суду.
Підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання через м'якість не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, немає.
За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Звільнивши обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк один рік, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку всі зазначені в ст. 75 КК України обставини, врахувавши крім цього, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, а також, конкретні обставини справи, зокрема те, що сутичка з потерпілим виглядає швидше збігом обставин, а твердим переконанням обвинуваченого застосувати насильство для досягнення своїх інтересів.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для ухвалення нового вироку в частині призначення покарання обвинуваченому не вбачає.
За таких обставин, на думку колегії суддів, ізоляція ОСОБА_5 від суспільства та поміщення його до установи відбування покарання для відбування покарання у виді позбавлення волі не є в даному випадку виправданим заходом примусу щодо обвинуваченого.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для висновку про неправильне застосування кримінального закону (ст. 75 КК України) та про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2023 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4