Дата документу 03.05.2023 Справа № 317/1453/22
Єдиний унікальний №317/1453/22 Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.
Провадження № 22-ц/807/1007/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
03 травня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Служба миттєвого кредитування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що в березні 2021 року вона віддала в ремонт свій телефон, де була втрачена сім-карта з номером НОМЕР_1 . Поновити сім-карту позивачу відмовили, останню було заблоковано.
Однак в січні 2022 року сім-карта була активна, користуючись якою невідомі особи оформили на ім'я позивачки кредити в різних фінансових установах. 04.02.2022 року вона замовила свою кредитну історію в УБКІ.
З відомостей, які надало УБКІ позивачу стало відомо що у період з 04.01.2022 року по 08.01.2022 рік від її імені було зроблено 18 заявок на отримання он-лайн кредиту, та на її ім'я було відкрито 7 кредитів.
У зв'язку з чим, їй стало відомо, що на ім'я позивача оформлено кредит в ТОВ «Служба миттєвого кредитування» Договір займу № 2200605974739 на суму 5 000,00 гривень.
У позовній заяві зазначено, що за даним фактом 16.02.2022 року позивач звернулася до Деснянського управління поліції ГУ НП м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 05.05.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року у справі № 754/2703/22 (1-к/754/548/22) внесено відомості в ЄРДР №12022105030000460 за ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайства стосовно ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.05.2022 року.
16.05.2022 року вона була визнана потерпілою особою у кримінальному провадженні № 12022105030000460 за фактом шахрайства за ч. 1 ст. 190 КК України.
Разом з тим, позивач вважає, що представники ТОВ «Служба миттєвого кредитування», в свою чергу, не встановили та не перевірили особистість позичальника, надали кредит іншій особі, що призвело до відповідних наслідків.
Так позивачем зазначено, що у зв'язку з відсутністю у неї спеціальних знань в області права, вона була вимушена звернутися за професійною правничою допомогою до юридичної компанії, в касу якої нею було сплачено 19 250 гривень, які є її збитками, спричиненими з вини представників ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Позивачем зазначено, що такий розгляд її справи працівниками ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не тільки забирає багато її робочого часу, а й негативно впливає на стан здоров'я позивача, самопочуття відповідно викликає занепокоєння її родини та близьких.
Наслідки даної події призвели до проблематизації її життя, погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Виникає необхідність нераціональних витрат часу, залучення душевних зусиль на розв'язання даної проблеми.
На тривалий період часу суттєво змінився спосіб життя, з'явилася необхідність адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування. Були порушені актуальні життєві плани, тривалий період зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, нової продуктивної самореалізації.
Неодноразові звернення до ТОВ «Служба миттєвого кредитування», затягування процесу врегулювання, перешкоджає можливості активної та повноцінної життєдіяльності, тобто завдає значних моральних страждань їй та її родині.
Просила суд стягнути з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на її користь збитки у вигляді витрат з правничої допомоги у розмірі 19 250 грн., моральну компенсацію у розмірі 30 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується яз вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що 06.01.2022 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений Договір займу № 2200605974739 на суму 5 000,00 грн. зі строком користування 7 днів. Укладення Кредитного договору здійснювалось за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток (надалі - ITC Товариства).
Перед укладенням кредитного договору відповідачем було проведено належну перевірку (ідентифікацію та верифікацію) клієнта: - так, ідентифікація та верифікація Клієнта була здійснена Товариством шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта.
06.01.2022 року клієнт, здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача через веб-сайт відповідача, пройшов ідентифікацію та верифікацію за допомогою Системи BankID НБУ та дозволив передати відповідачу свої ідентифікаційні дані.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при здійснені ідентифікація та верифікація Клієнта, відповідачем в повній мірі було дотримано всі вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року, зокрема п.5 та пп.2 п.31 Додатку 2 вказаної постанови.
Укладення Кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та від імені Клієнта (як з'ясувалось після звернення Позивача), був укладений Договір займу на суму 5 000,00 грн. Кошти перераховувалися на карту № НОМЕР_2 , яку від імені Клієнта вказано при заповненні заявки на отримання кредиту, з використанням номеру телефону НОМЕР_3 .
16.02.2022 року до відповідача звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що від її імені у багатьох фінансових компаніях, використовуючи її персональні дані та номер телефону НОМЕР_3 було випущено незаконним шляхом банківські картки та укладено кредитні договори. У відповідь на звернення Клієнта щодо вчинення шахрайських дій відносно її, відділом економічної безпеки відповідача було проведено відповідні заходи та здійснено детальну перевірку зазначеної інформації. В ході перевірки/розслідування було з'ясовано, що кредитний договір було укладено від імені Клієнта невідомою особою, яка незаконно використовуючи персональні дані позивача випустила банківські картки на ім'я ОСОБА_1 , на одну з яких було переказано кредитні кошти. Крім того, за допомогою номеру телефону позивача НОМЕР_3 та випущеної шахрайським методом банківської картки на ім'я ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору невідомою особою від імені позивача належним чином/успішно було пройдено дистанційну ідентифікацію/верифікацію.
З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2022 року відповідачем було прийнято рішення про проведення списання заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Про припинення кредитних правовідносин/списання кредитної заборгованості та видалення інформації з бюро кредитних історій Клієнту було повідомлено згідно листів Товариства від 26.05.2022, вих.№153.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Так, загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Положеннями статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, згідно із частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги є такими, що понесені позивачем у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи те, що витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата правничих послуг) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків в розмірі 19 250,00 грн. у зв'язку із їх безпідставністю.
Вирішуючи питання про стягнення моральної компенсації у розмірі 30 000 грн., суд першої інстанції, з урахуванням приписів статі 23 ЦК України, вірно встановив, що позивачем не надано жодного доказу порушення свого права, які б потягли стягнення моральної шкоди, а також, які саме моральні страждання поніс позивач.
Саме на позивача покладено обов'язок довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Судова практика виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
В даному випадку відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконної дії чи бездіяльності відповідача відносно прав позивача, протиправність дій відповідача нічим не встановлена, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язко між такими діянням відповідача та заподіяною шкодою, що як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того що вона не укладала кредитний договір, в той час як предметом розгляду у цій справі не є визнання недійсним кредитного договору.
На даний час рішенням суду, яке набрало законної сили не встановлено, що відносно позивача здійснено шахрайські дії.
З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, - правові підстави для задоволення позову відсутні
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2023 року.
Головуючий
Судді: