Справа № 127/29497/22
Провадження №11-кп/801/534/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 травня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020 року по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. ст. 206-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_6
До Вінницького апеляційного суду надійшли матеріали у кримінальному провадженні за №12020020000000408 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.11.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. ст. 206-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України за апеляційною скаргою зі змінами та доповненнями захисника ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 про продовження строку тримання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено на 60 діб, починаючи з 31.03.2023 року до 29.05.2023 року, включно.
Визначено ОСОБА_6 заставу в сумі 25 000 000, 00 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3)утримуватись від спілкування із свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснено ОСОБА_6 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме те, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року, відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
Вимоги апеляційної скарги зі змінами та доповненнями захисника мотивовано тим, що оскаржувана ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2023 року підлягає скасуванню як необгрунтована та така, що не відповідає нормам процесуального права.
Сторона захисту вказує на те, що на день повідомлення ОСОБА_6 про підозру досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося більше 20 місяців.
Що стосується ризиків, що ОСОБА_6 може впливати на свідків та потерпілих, то захисник вказує про те, що до моменту застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 досудове розслідування здійснювалось більше 20 місяців, ОСОБА_6 , були відомі усі анкетні дані свідків, оскільки він неодноразово допитаний у цьому провадженні в якості свідка, за місцем його проживання проводились обшуки в рамках цього провадження, незважаючи на це ОСОБА_6 не здійснював вплив ні на кого, тому такі ризики не підтверджуються об'єктивними даними.
Захисник звертає увагу на те, що після спливу певного проміжку часу досудового розслідування, судового розгляду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а суду у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України»).
З моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 минуло 8 місяців, судовий розгляд здійснюється майже 4 місяці, при цьому реальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України відсутні.
Захисник ОСОБА_7 в судове засідання не з"явився, надіслав заяву, в якій просив апеляційний розгляд проводити за його відсутності, апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями підтримує, просить задоволити.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника зі змінами та доповненнями, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу захисника зі змінами та доповненнями, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами та доповненнями, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника зі змінами та доповненнями не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. ст. 206-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020020000000408від 27.11.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. ст. 206-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора викладені у клопотанні про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та обґрунтовано прийшов до висновків про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, а жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що оцінка ризику втечі підсудного має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Приймаючи рішення щодо продовження запобіжного заходу, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого кримінального правопорушення, те, що на розгляді Вінницького міського суду перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , що свідчить про те, що обвинувачений може вчинити інше правопорушення, оскільки подія сталась вже під час набутого ОСОБА_6 статусу обвинуваченого в іншому провадженні.
Крім того, звернуто увагу суду на те, що обвинуваченому відомі всі анкетні дані потерпілих та свідків, він знайомий із вказаним колом осіб, враховано стадію судового розгляду та те, що підготовче судове засідання не проведено, та дійшов висновку, що ризики незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших осіб для зміни їхніх показань, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжують існувати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника зі змінами та доповненнями про необґрунтованість клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з мотивів, що таке не підтверджується доказами, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки у матеріалах провадження містяться достатні дані, що поза розумним сумнівом з достатньою переконливістю доводять його обґрунтованість та підтверджують продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , характеру злочинів, у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів є ускладненим.
Що ж стосується доводів апелянта про тривале тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України»(заява № 63754/09 ) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, і за результатами апеляційного розгляду не вважає тримання ОСОБА_9 під вартою надмірним.
Оскільки, тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про відмову в продовженні запобіжного заходу чи його зміну та підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2023 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги зі змінами та доповненнями захисника.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4