Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2023 року Справа№200/1002/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021 з 14 грудня 2022 року, зобов'язання призначити пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - за минулий час при несвоєчасному зверненні з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 29.11.2020 року.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зазначає, що вислуга років на час звільнення складає більше 23 календарних роки, що є підставою для призначення пенсії згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що передумовою виникнення даного позову є неналежне виконання Головним управлінням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 200/1673/22.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 з 30.01.2017 звільнено зі служби в Національній поліції України згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 30.01.2017 №67 о/с.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі № №200/1673/22, яке набрало законної сили 14.12.2022 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 грудня 2021 року №766 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити мені пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021.
27.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про врахування дати призначення пенсії з 13.12.2021 (датою відмови в призначенні пенсії).
Листом від 16.01.2023 № 565-17445/С-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про призначення пенсії за зверненням на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі №200/1673/22, яке набрало законної сили 14.12.2022, «в грудні 2022 року Вам призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 14.12.2022 на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021». Розпорядження (рішення) про призначення пенсії надано не було.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ст. 102 Закону України “Про Національну поліцію” пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом “б” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачені такі види пенсії за цим Законом: довічна пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (ч. 2 ст. 1 Закону).
Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Статтею 171 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей”.
Пунктом 3 цієї Постанови визначені випадки зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (до яких належав позивач).
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року в справі № 805/3923/18-а, де Суд дійшов висновку про те, що, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Верховний Суд також зазначив, що є необґрунтованим висновок про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, і звернув увагу на необхідності врахування норм підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії.
Верховний Суд в постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18 підтримав правову позицію, що викладена у постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Виходячи з положень до п.п. 1, 7, 12 (з урахуванням додатку №2 до п. 12) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, проведення розрахунку вислуги років належить до повноважень уповноважених структурних підрозділів відповідних органів, де особа проходила службу та була звільнена з посади. Розрахунок вислуги років на пенсію складається за матеріалами особової справи та зазначається в поданні про призначення пенсії, які разом з іншими документами направляються до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
З розрахунку вислуги років позивача, що наведений в наказі про звільнення та в інших поданих до відповідача документах, вбачається, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії на підставі п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Проте, наявний відповідний пільговий стаж відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393.
З огляду на наведене із зарахуванням на пільгових умовах такого часу проходження служби, позивач набув на право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Такий висновок суду ґрунтується на аналогічному правовому висновку Верховного Суду, що викладений в постановах від 03.03.2021 року в справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18.
Вказані положення законодавства залишилися поза увагою суб'єкта владних повноважень, що призвело до неправомірної відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову шляхом, який гарантував би повне їх відновлення.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про визнання таких дій протиправними з зобов'язанням відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - за минулий час при несвоєчасному зверненні з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 29 листопада 2020 року.
Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд враховує наступне.
Відповідно до п. “б” ст. 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка визначає строки призначення пенсій, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач звільнений зі служби 31.01.2017 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», його вислуга років (з урахуванням змін внесених до наказу про звільнення) складає 26 років 02 місяці 01 день.
Як встановлено судом, необхідні документи та заява для призначення пенсії спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поштою 29.11.2021, що підтверджується листом ГУНП в Донецькій області №318/34/01-2021 від 29.11.2021.
Статтею 50 вказаного Закону також визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (останній абз. ст. 50).
Отже, позивачу має бути призначена пенсія з 29.11.2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо відмови в призначенні пенсії в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з зобов'язанням відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - за минулий час при несвоєчасному зверненні з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 29.11.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021 з 14 грудня 2022 року, зобов'язання призначити пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - за минулий час при несвоєчасному зверненні з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 29.11.2020 року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі подання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.11.2021 №317/34/01-2021, з урахуванням вимог частини третьої статті 50 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - за минулий час при несвоєчасному зверненні з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 29.11.2020 року.
В задовленні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко