Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
09 травня 2023 року Справа №200/1905/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати мені середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.06.2017 року по 19.12.2022 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити мені середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.06.2017 року по 19.12.2022 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а у разі подання позову особою, звільненою від сплати судового збору, до позову додаються документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що закріплено також у ч. 8 ст. 160 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
При цьому, з постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704 вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не входить до структури грошового забезпечення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.
Таким чином, у даному випадку не підлягає застосуванню п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.
Щодо наявності в позивача статусу учасника бойових дій та п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, на який позивач посилається як підставу для звільнення його від сплати судового збору, то правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
У статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються відсудових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
В ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 (провадження №11-128заі20) Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи матеріали апеляційної скарги, яку було залишено без руху з підстав несплати судового збору, дійшла висновку, що оскільки особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження питання, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи саме зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір у цій справі підлягає сплаті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також в ухвалах від 25.05.2022 у справі № 320/1344/21, від 07.02.2023 у справі № 753/11680/20.
У даному випадку, спір стосується несвоєчасного розрахунку із позивачем при звільненні, що не стосується соціального і правового захисту особи саме як учасника бойових дій, а отже судовий збір підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684,00 грн, що визначено Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розміру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного, позивач має сплатити судовий збір у розмірі, що дорівнює 1 відсотку ціни позову.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
До цього ж слід звернути увагу, що згідно з п. 3 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Позивач не визначив ціни позову та її розрахунок.
Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем було надано клопотання про поновлення пропущеного строку до суду, в обгрунтування якого Позивач зазначив, що 16.03.2023 року ним було подано заяву до Донецького окружного адміністративного суду, вказану заяву було направлено поштою на адресу суду: м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1. На день подання заяви Позивач не знав, що судом було змінено адресу, на підставі викладеного просив поновити йому строк звернення до суду.
Суд, дослідивши вказане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом цього адміністративного спору є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку після звільнення. Як зазначено вище, вказана виплата не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).
Спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17.
Остаточний розрахунок із позивачем, за його посиланнями, проведено відповідачем 19.12.2022.
Суд заначає, що навіть, якщо позивач вперше звернувся до суду із позовом 16.03.2023 то ним все одно було пропущено місячний строк звернення до суду.
Також суд заначає, що на сайті Донецького адміністративного суду https://adm.dn.court.gov.ua/sud0570/, зазначено актуальну тимчасову адресу за якою знаходиться суд.
При цьому, норма ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки спірна виплата не входить до складу грошового забезпечення (оплати праці), а при обчисленні строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що згідно частини 1 статті 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ч. 1 ст. 169, ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків вказаної позовної заяви 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має вказати ціну позову та її розрахунок; надати до суду документ про сплату судового збору у встановленому розмірі та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.В. Череповський