08 травня 2023 року Справа № 160/628/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Київської митниці, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA100230/2022/610056/1 від 11.08.2022;
-стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на правничу допомогу;
-стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати, пов'язані із перекладом документів, які надаються до суду.
В обгрунтування позову зазначено, що відповідач при визначенні митної вартості товару протиправно застосував резервний метод, який не потрібно було застосовувати, оскільки у позивача були наявні всі документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. У поданих документах, на думку відповідача, були виявлені наступні розбіжності:
1) у платіжному документі (SWIFT) від 20.04.2022 зазначено, що оплата здійснюється згідно із специфікацією від 15.04.2022 №4, однак до митного оформлення була подана специфікація від 14.04.2022 №4;
2) комерційні документи, що подані до митного оформлення не містять відміток митних органів про перетин митного кордону;
3) відповідно до п.1.3. Договору комплексного обслуговування №ТЕ 01-05/23-1 від 11.05.2022 укладеного між ТОВ «Білтекс» та ТОВ «Технологічна експедиція», під кожне замовлення ТОВ «Білтекс» надає заявку із зазначенням типу послуг, маршруту перевезення, порт завантаження та порт розвантаження тощо. Пункт 1.2. цього ж договору свідчить також про вартість послуг, які також можуть встановлюватися заявками. Водночас такі заявки не подавалися для митного контролю;
4) у поданих до митного оформлення інвойсі, коносаменті та експортній декларації зазначено, що транспортування здійснюється до міста Гданську. Однак, надані довідки щодо транспортування містять інформацію про транспортні витрати до міста Гдині;
5) у довідці про транспортні витрати від 25.07.2022 №250722.1 зазначено, що перевезення, вартість якого складає 166182,17 грн. без ПДВ, здійснено за документом MBL №143251710573, який у свою чергу до митного оформлення не подавався.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, враховуючи виявлені розбіжності у поданих документах, відповідач зазначає про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Відповідач вказує, що декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості:
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- транспортні документи (морське перевезення), заявки на перевезення вантажу;
- виписку з бухгалтерської документації;
- платіжні документи щодо оплати товару відповідно до наданих специфікацій.
За результатами перевірки наданих позивачем для митного оформлення товарів документів, відповідачем встановлено, що на підтвердження вартості перевезення товарів надано довідки про вартість перевезення, які не передбачені наказом Мінфіна від 23.05.2012 №599, як документ, що підтверджує складові митної вартості в частині транспортування.
Також, на підтвердження вартості доставки товара позивачем надано договір комплексного обслуговування вантажів №ТЕ 01-05/23-1від 11.05.2022, укладений з ТОВ «Технологічна експедиція», в якому п.4.1.7 передбачено зазначити плату Виконавця у додатку до договору, у вигляді додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку виконавця, тощо.
Також, договір про транспортне-експедиторське обслуговування № 1006/02 від 10.06.2022 в якому п.3.3 передбачено оплату Клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою.
Відповідач зазначає, що декларант відмовився від надання додаткових документів і цього ж дня декларант надіслав заяву з проханням прийняття рішення про коригування митної на підставі наявних документів.
У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості на підставі поданих декларантом документів, проведено процедуру консультації з декларантом ТОВ «Білтекс», результати якої викладено у графі « 33» прийнятого рішення про коригування митної вартості від 11.08.2022 №UA100230/2022/610056/1.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що твердження відповідача про те, що позивач повинен надати документи про підтвердження механічної описки у SWIFT платіжу з обслуговуючого банка, у відповідності до вимог затверджених Постановою НБУ від 28.07.2008 № 216, суперечать нормам Митного кодексу України.
Також позивач зазначає, що допущена в платіжному дорученні SWIFT від 20.04.2022 механічна помилка у даті специфікації не впливає на митну вартість товару та не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови.
Крім того, у відповіді на відзив зазначено, що Наказ Мінфіну №599 не регулює питання документів, які можуть підтверджувати митну вартість товару. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Допущена NINGBO ROYAL UNION CO., LTD механічна помилка в інвойсі від 16.05.2022 №21RE11029 не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови. Обидва інвойси стосуються оцінюваного товару та містять ідентичні числові показники щодо кількості, ціни, найменування товару тощо. Тому, стверджувати, що існують різні інвойси або наданий до митного оформлення інвойс містить ознаки підробки, на думку позивача, неможливо.
Також, від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат, які складаються із витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. та витрат, пов'язаних із залученням перекладача в розмірі 2464,00 грн.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» для здійснення митного контролю та митного оформлення подано до Київської митниці митну декларацію №UA100230/2022/611735 товару - дитячий одяг в асортименті:
«Товар № 1
Взуття з верхом та підошвою з пластмаси, дитяче, союзка якого складається з ременців:
дитячі шльопанці єдиноріг 28/29, арт 22349726 - 360 пар,
дитячі шльопанці єдиноріг 30/31, арт 22349727 - 500 пар, ,
дитячі шльопанці єдиноріг 32/33, арт 22349728 - 600пар,
дитячі шльопанці єдиноріг 34/35, арт 22349729 - 460 пар,
дитячі шльопанці принт - 26, арт 22349730 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 27, арт 22349731 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 28, aрт 22349732 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 29, арт 22349733 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 30, арт 22349734 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 31, арт 22349735 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 32, арт 22349736 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 33, арт 22349737 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 34, арт 22349738 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 35, арт 22349739 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 26, арт 22349740 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 27, арт 22349741 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 28, арт 22349742 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 29, арт 22349743 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 30, арт 22349744 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 31, арт 22349745 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 32, арт 22349746 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 33, арт 22349747 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 34, арт 22349748 - 180 пар,
дитячі шльопанці принт - 35, арт 22349749 - 180 пар.
Товар №2
Капелюх дитячі:
капелюхи, арт 22371830 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371831 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371832 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371833 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371834 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371835 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371836 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371837 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371838 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371839 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371840 - 500 шт,
капелюхи, арт 22371841 - 300 шт,
капелюхи, арт 22371842 - 700 шт.
Товар №3
Капелюхи плетені або виготовлені сполученням смужок з різних матеріалів, з підкладкою або без підкладки, з оздобленням або без оздоблення:
капелюхи, арт 22371826 - 700 шт,
капелюхи, арт 22371827 - 700 шт,
капелюхи, арт 22326920 - 750 шт,
капелюхи, арт 22326921 - 750 шт.
Товар №4 купальники для дівчат трикотажні з синтетичних волокон:
купальник для дівчат єдиноріг, 3/4Y, арт 22391180 - 100шт,
купальник для дівчат єдиноріг, 5/6Y, арт 22391181 - 200шт,
купальник для дівчат єдиноріг, 7/8Y, арт 22391182 - 350шт,
купальник для дівчат єдиноріг, 9/10Y, арт 22391183 - 350шт,
купальник для дівчат 3/4Y, арт 22391184 - 55 шт,
купальник для дівчат 5/6Y, арт 22391185 - 110шт,
купальник для дівчат 7/8Y, арт 22391186 - 220 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391187 - 165 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391187-1 - 54 шт,
купальник для дівчат 3/4Y, арт 22391188 - 54 шт,
купальник для дівчат 5/6Y, арт 22391189 - 108 шт,
купальник для дівчат 7/8Y, арт 22391190 - 216 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391191 - 162 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391191-1 - 53 шт,
купальник для дівчат 3/4Y, арт 22391192 - 52 шт,
купальник для дівчат 5/6Y, арт 22391193 - 104 шт,
купальник для дівчат 7/8Y, арт 22391194 - 208 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391195 - 156 шт,
купальник для дівчат 9/10Y, арт 22391195-1 - 51 шт».
З матеріалів справи вбачається, що товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного Контракту №20TS0078 від 22.12.2021, укладеного між ТОВ «БІЛТЕКС» та NINGBO ROYAL UNION CO., LTD (КНР).
Відповідно до п. 1.2 Контракту, предметом даного Контракту є поставка Постачальником на адресу Покупця товару у номенклатурі та кількості, передбаченій Специфікаціями до Контракту та на умовах, передбаченими даним Контрактом.
Відповідно до п. 2.1 Контракту, Постачальник зобов'язується поставляти Товар на умовах FOB Китай, згідно офіційних Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгівельної палати у редакції 2010 р. (Інкотермс - 2010).
Для підтвердження митної вартості ТОВ «БІЛТЕКС» надано Київській митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме:
рахунок - фактура (інвойс) № 21RE11029 від 16.05.2022;
коносамент (Bill of lading) № WMSS22050658B від 26.05.2022;
автотранспортна накладна № 22Л248 від 27.07.2022;
сертифікат про походження товару № CCPIT380 2202038358 від 17.05.2022;
SWIFT платіж від 29.12.2022;
SWIFT платіж від 29.12.2022;
SWIFT платіж від 29.12.2022;
SWIFT платіж від 20.04.2022;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару №250722.1 від 25.07.2022;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2707/05 від 27.07.2022;
прайс - лист виробника від 14.12.2021;
зовнішньоекономічний контракт 20TS0078 від 22.12.2021;
специфікація №1 від 22.12.2022;
специфікація №2 від 22.12.2022;
специфікація №3 від 22.12.2022;
специфікація №4 від 14.04.2022;
зовнішньоекономічний Контракту №20TS0078 від 22.12.2021;
договір про надання послуг митного брокера №08-2022 від 19.07.2022;
договір про перевезення №1006/02 від 10.06.2022;
договір про перевезення №ТЕ 01-05/23-1 від 11.05.2022;
акт про взяття проб (зразків) товарів №610000 від 01.08.2022;
копія митної декларації країни відправлення № 310120220518180682 від 16.05.2022.
Проте, 11.08.2022 Київська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2022/610056/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100230/2022/000512 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Товар оформлено за митною декларацією №UA100230/2022/611786 від 11.08.2022.
Митну вартість товарів скориговано на суму 62 764,15 грн.
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100230/2022/610056/1 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та зазначено наступне:
«Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено:
1) відповідно до даних наведених у платіжному документі від 20.04.2022 проплата здійснено відповідно до специфікації від 15.04.2022 №4, проте в поданих документах така специфікація відсутня, а наявна специфікація від 14.04.2022 №4;
2) до митного оформлення не надано комерційних документів, з відмітками про перетин митного кордону;
3) в поданих документах на транспортне обслуговування наявні пункти щодо формування заявки на перевезення, в якій вказуються умови перевезення та оплата. Такі заявки відсутні;
4) в поданих транспортних документах та комерційних документах зазначено, що транспортування здійснюється до Гданську (в інвойсі, коносаменті, експортній декларації). Проте, надані довідки щодо транспортування містять інформацію про транспортні витрати до Гдині;
5) в поданій транспортній довідці від 25.07.2022 №250722.1 зазначено, що перевезення здійснено відповідно до документа за номером №143251710573 і відповідно до нього сформовані витрати. Даний документ не надано до митного оформлення».
На підтвердження митної вартості товарів, задекларованих по митній декларації №UA100230/2022/611786, 27.10.2022 ТОВ «БІЛТЕКС» надано Київській митниці наступні документи:
1. Документи, які підтверджують, що у платіжному документі зроблено механічну помилку в даті специфікації №4, та оплата за платіжним дорученням від 20.04.2022 здійснена в рахунок специфікацією від 14.04.2022 №4, а саме: лист Ningbo royal union co., LTD від 02.09.2022 та лист ТОВ «БІЛТЕКС» №10.
2. Комерційні документи з відмітками про перетин кордону, а саме: інвойс від 16.05.2022 №21RE11029 та CMR№22A248.
3. Заявки на перевезення автомобільним та морським транспортом та рахунок ТОВ «МКАРГО» на оплату, а саме: заявка №3 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1006/02 від 10.06.2022 з ТОВ «МКАРГО», рахунок ТОВ «МКАРГО» на оплату №219 від 27.07.2022 та заявку №1 до Договору №ТЕ 01-5/23-1 комплексного обслуговування від 11.05.2022
4. Лист ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ» №250722.2 від 27.10.2022 щодо зазначення в комерційних та транспортних документах порту Гданськ;
5. Лінійний коносамент №143251710573 на який є посилання в транспортній довідці від 25.07.2022 №250722.1.
Київська митниця повідомила позивача, що у надісланих ним додаткових документах не усунуто та не роз'яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100230/2022/610056/1 від 11.08.2022 залишається чинним з наступних підстав:
1. В заявці від 20.07.2022 № 3 до договору на транспортування від 10.06.2022 № 1006/02 зазначено, що загальна сума наземного перевезення від порту Gdynia (Польща) до місця розвантаження (Калинівка) становить 100053,36 грн. Однак, згідно наданої довідки від 27.07.2022 № 2707/5 загальна вартість наземного перевезення становить 94494 грн. Відповідні банківські платіжні документи щодо оплати наземного транспортування не надані. Також декларантом не надані банківські платіжні документи щодо оплати морського транспортування від порту Ningbo (Китай) до порту Gdynia (Польща).
2. У документах, що підтверджують вартість перевезення ніде не зазначена сума витрат на перевантаження у порті Gdynia з морського контейнера у вантажний авто, а також портові збори та інші витрати понесені у порті призначення.
3. Щодо здійснення механічної помилки у даті специфікації Київська митниця зазначає, що декларантом не надано підтверджуючих документів з обслуговуючого банка, що не відповідає вимогам, затвердженим Постановою НБУ від 28.07.2008 № 216.
4. Специфікацією від 14.04.2022 №4 до Зовнішньоекономічного Контракту № 20TS0078 від 22.12.2021 визначено, що оплата товару проводиться у формі: 30 % депозит, 70 % перед відправленням. Згідно наданих платіжних доручень оплата за цією специфікацією проводилась 1 раз на суму 1227,32 дол. США. Інших оплат по даній специфікації декларантом не надавались.
5. Надана експортна декларація країни - відправлення (Китай) не містить даних щодо відправника і отримувача товарів, а також умов поставки. Таким чином, даний документ взятий до уваги митним органом, але не може розглядатися, як підтверджуючий митну вартість товарів».
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 МК України містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Також, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/143/174 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Суд зазначає, що посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
При цьому, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
- подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації
на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
- обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження митної вартості надано до митного органу повний пакет документів згідно із вимогами статей 53, 55, 257 Митного кодексу України, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Відповідачем не спростована правильність визначення митної вартості за основним методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Сумніви відповідача у достовірності в комерційних документах, а так само сумніви щодо включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказами та є необ'єктивними.
Щодо тверджень відповідача щодо витрат, пов'язаних із транспортування товару, то суд зазначає, що позивачем до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування, як складових митної вартості, була надано коносамент, договори про перевезення, довідки ТОВ «МКАРГО» та ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ» про транспортні витрати, лист ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ» щодо зазначення в комерційних та транспортних документах порту Гданськ, рахунки ТОВ «МКАРГО» та ТОВ «ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ» на оплату,·рахунок та лінійний коносамент.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 (справа №803/916/17), від 31.05.2019 (справа №804/16553/14), від 07.05.2020 (справа №400/2922/18) Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Додаткових витрат по транспортно - експедиційним послугам позивачем не було понесено, що підтверджується, як наданими рахунками, так і довідками експедиторів.
Отже, суд доходить висновку, що позивач, надавши рахунки від перевізників на оплату, які є документами, які визначають вартість послуг перевезення, та довідки від перевізників про розмір витрат на транспортування, підтвердив розмір витрат на транспортування, як складову митної вартості наданого до митного оформлення товару.
Щодо тверджень відповідача щодо необхідності надання документів про підтвердження механічної описки у SWIFT платежу з обслуговуючого банка, суд зазначає наступне.
Позивачем до митного оформлення товару було надано відповідачу платіжні доручення SWIFT. В одному з таких платіжний доручень, а саме: у платіжному дорученні від 20.04.2022 на суму 1 227,32 дол. США, було здійснено механічну у помилку у призначенні платежу, а саме: невірно вказано дату Специфікації до Зовнішньоекономічного контракту: замість правильної дати 14.04.2022 вказано неправильну 15.04.2022 р.
Позивачем надано лист №10 від 02.09.2022, яким повідомлено, що при наборі проекту платіжного доручення було здійснено механічну помилку у даті специфікації, згідно з якою мала здійснитися оплата. Коректна дата Специфікації 14.04.2022. Також, суд зазначає, що у платіжному дорученні SWIFT від 20.04.2022, в якому допущено помилку у даті специфікації, є посилання на Зовнішньоекономічний Контракт та на Специфікацію №4, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення.
Окрім цього, 02.09.2022 NINGBO ROYAL UNION CO., LTD надало повідомлення, яким підтверджує, що платіж від 20.04.2022 був отриманий відповідно до Специфікації від 14.04.2022.
Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс, додаткову угоду тощо.
Сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином, суд зазначає, що вимога відповідача про необхідність надання додаткових документів від обслуговуючого банка суперечить положенням МК України, оскільки такі документи не передбачені ст. 53 даного Кодексу.
Позивач надав банківські платіжні доручення та власне пояснення, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Допущена в платіжному дорученні SWIFT від 20.04.2022 механічна помилка у даті специфікації не впливає на митну вартість товару, а тому не може бути підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови.
Стосовно висновків відповідача про не здійснення повної оплати товару, суд зазначає.
Відповідно до умов Специфікації № 4 до Зовнішньоекономічного контракту оплата здійснюється наступним чином: 30 % суми товару зараховується на депозит покупця, 70 % перед відправленням товару.
Так, відповідно до п. 1.3 Зовнішньоекономічного Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених даним Контрактом у кількості, асортименті та у строки, передбачені у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Контракту.
На виконання умов Зовнішньоекономічного Контракту, 22 грудня 2021 року сторони уклали Специфікацію № 1, Специфікацію № 2, Специфікацію № 3, якими погодили поставку різних груп товарів у кожній специфікації.
Позивачем було сплачено депозит - 31 902,93 дол. США. за Специфікаціями №1, № 2, № 3, і яка врахована в оплату Специфікації № 4, а решту суми у розмірі 1 227,32 дол. США позивпачем сплачено перед відправкою товару.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Таким чином, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Таким чином, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, надані до митного оформлення документи, з урахуванням додатково наданих документів, підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
Передбачене частиною 5 статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних із перекладом документів, суд зазначає наступне.
За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом приписів ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.
Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат в сумі 2464,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.
Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих перекладачем послуг.
Так, до заяви про стягнення судових витрат з відповідача додано:
- рахунок на оплату ТОВ «Формат Послуга» від 28.10.2022 №577 на загальну суму 1507,00 грн. (послуги перекладу з англійської на українську мову - 3 сторінки -330,00 грн., з китайської на українську мову - 1 сторінка - 275,00 грн., з польської на українську мову - 2 сторінки - 374,00 грн., послуги оформлення документів - 4 документи - 528,00 грн.);
- платіжне доручення від 31.10.2022 №18545 на суму 1507,00 грн.;
- акт надання послуг від 28.10.2022 №577 на суму 1507,00 грн.;
- рахунок на оплату від 09.11.2022 №603 на суму 957,00 грн. (послуги перекладу з англійської на українську мову - 7 сторінок - 770,00 грн., послуги з оформлення документів - 1 документ - 187,00 грн.);
- платіжне доручення від 11.11.2022 №18574 на суму 957,00 грн.;
- акт надання послуг від 09.11.2022 №603.
Натомість відповідачем не надано жодних заперечень проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату із залучення перекладача та не наведено обґрунтування з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідача на залучення перекладача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Київської митниці витрат на залучення перекладача у розмірі 2464,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань останньої.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правничої допомоги від 02.01.2019 №63;
- додаткові угоди від 31.12.2020 №2 та від 31.12.2021 №2/1 до договору від 02.01.2019 №63;
- додаток №8 від 03.01.2023 до договору від 02.01.2019 №63, яким передбачено надання наступних послуг: підготовка та подача до суду позову та супровід в суді першої інстанції справи про скасування рішення про коригування митної вартості на загальну суму 6000,00 грн.;
- рахунок на оплату від 01.02.2023 №307 на суму 6000,00 грн.;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 01.02.2023 №6, в якому зазначено, що послуги щодо підготовки та подачі позову до суду, та супроводження в суді першої інстанції справи виконані в повному обсязі на загальну суму 6000,00 грн.;
- звіт про надану правничу допомогу від 01.02.2023;
- платіжне доручення від 02.02.2023 №212 на суму 6000,00 грн.
За результатами аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що послуга щодо супроводження справи у суді адвокатом не надавалась, оскільки справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а тому, суд доходить висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., що на думку суду, є співмірним із складністю справи та часом, витраченим на підготовку та подання позову до суду.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару №UA100230/2022/610056/1 від 11.08.2022.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати, пов'язані із перекладом документів, які надаються до суду, в розмірі 2464,00 грн.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська