26 квітня 2023 року Справа № 160/10018/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила:
1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо непоновлення пенсії позивачу;
2. визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в листі Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 10.07.2019 р.;
3. зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії позивачу з 01.04.2015 р. відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що 01.10.2014 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 01.04.2015 року і станом на сьогоднішній день, призначеної пенсії не отримує. З метою реалізувати своє право на поновлення пенсії, позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення їй виплати пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. Проте, відповідач протиправно відмовив в поновленні виплати їй пенсії. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною у зв'язку із чим звертається до суду з позовом.
Відповідач пред'явлений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа з 01.10.2014 року. Розпорядженням пенсійного органу від 26.02.2016 року пенсійну справу позивача знято з виплати з 01.03.2016 року до з'ясування місця проживання пенсіонера. Представник позивача Вадим Меламед звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 10.07.2019 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з недотриманням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.
Постановою Верховного Суду від 16.02.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 р. скасовано. Справу № 160/10018/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 160/10018/19 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов'язано учасників справи надати до суду письмові пояснення з відповідними доказами щодо правової позиції у справі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 року.
17.03.2023 року від представника позивача надійшла заява, в якій він підтримує вимоги викладені в позовній заяві, просить їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі.
27.03.2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначається, що подана заява про поновлення пенсії повністю відповідає формі, яка встановлена додатком 2 Порядку 22-1. Підпис позивача на заяві про поновлення пенсії належить ОСОБА_2 , особа якої була посвідчена українським паспортом та була засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якої у свою чергу підтверджені печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції. В свою чергу твердження відповідача, що представники позивача не мають законних повноважень передати до управління її особисту заяву про поновлення пенсії суперечить нормам закону. Під «поданням заяви» слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про поновлення пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера вже підписаної нею або його законним представником до приймальної відповідача. Представник позивача зазначає, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може бути пов'язано з такою умовою як постійне проживання в Україні, а держава в свою чергу у відповідності з конституційними принципами зобов'язана гарантувати це право, незалежно від того, де проживає особа, котрій призначена пенсія - в Україні або за її межами.
29.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказується, що представник позивача звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 . Листом від 10.07.2019 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з недотриманням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач зазначає, що п.4.1 Порядку визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Разом з тим, згідно із п.1.5 Порядку, заява про перерахунок пенсії, поновлення виплати пенсії подається заявником особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідач зазначає, що він не наділений повноваженнями "трактувати" на власний розсуд положення нормативно-правових актів, а має дотримуватись, встановленої законодавцем, їх визначеності. Щодо представництва за законом та за довіреністю, зазначає, що законними представниками відповідно до ст.242 ЦК України є батьки (усиновлювачі) своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, опікун - малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною, а також законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Представництво за довіреністю - це представництво, яке ґрунтується на договорі. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Згідно із п.2.9 вказаного Порядку особа, яка звернулася за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Відповідно до п.2.23 Порядку документи про вік подаються тільки в оригіналах. За документ, що засвідчує місце проживання особи (п.2.22 Порядку), приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки про постійне місце проживання. Пунктом п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
До суду 03.04.2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
26.04.2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.
Згідно із ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами статей 194, 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у письмових поясненнях у справі, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.10.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа.
По досягненні пенсійного віку, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошилівському районі м.Донецька.
10.09.2014 року позивач звернулася до Управління з особистою заявою щодо запиту пенсійної справи з Ворошилівського району м.Донецька.
Розпорядженням управління від 26.02.2016 року пенсійну справу позивача знято з виплати з 01.03.2016 року до з'ясування місця її проживання.
Судом також встановлено, що 25.06.2019 року від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області звернувся представник за дорученням - Вадим Меламед із заявою, в якій керуючись ст.ст.45, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. №22-1 просив поновити виплату пенсії позивачу.
За результатами зазначеного звернення відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 10.07.2019 року №3025/03.05-12 повідомив наступне:
«Відповідно пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (зі змінами), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
А згідно зі статтею 242 Цивільного кодексу України представництво за законом є:
1. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
2. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною;
3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Враховуючи вищевикладене, управління не має законних підстав для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян", у разі незгоди з наданим роз'ясненням, Ви маєте право на його оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку».
Верховний Суд у своїх висновках у постанові від 16.02.2023 року у цій справі зазначив, що «18. Суди попередніх інстанцій фактично залишили поза увагою зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019 р. Суди не з'ясували у відповідача конкретної підстави для незадоволення заяви позивача про поновлення виплати їй пенсії (з огляду на суперечливий зміст листа) та не надали оцінку доводам позивача щодо повноти поданого нею пакету документів та можливості звернення до відповідача із відповідною заявою саме представником позивача. 19. Натомість, суди сконцентрували свою увагу на обставині факту виїзду позивача до держави Ізраїль на постійне місце проживання, хоча зазначена обставина відповідачем під сумнів не ставилась та причиною відмови у задоволенні відповідної заяви позивача не була. Відповідач ані в листі від 10.07.2019, ані у відзиві на позов зазначену обставину (місце проживання позивача) під сумнів не ставив. 35. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019 р., доводам позивача щодо повноти поданого нею пакету документів, можливості звернення до відповідача із відповідною заявою саме представником позивача і прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.».
Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Нормами статті 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, зокрема, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В силу ст.51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
З 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1.
Згідно із пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів російської федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 757/12134/14-а.
Як вже зазначалося вище, до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії позивачу звернувся її представник. На підтвердження повноважень ним було надано: оригінал довіреності представників; нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України; нотаріально засвідчена копія посвідчення особи; нотаріально засвідчена копія ІПН; нотаріально засвідчена копія трудової книжки; нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення; оригінал апостильованої особистої заяви про поновлення пенсії.
Так, в своїх письмових поясненнях по справі представник позивача зазначив, що позивач є особою похилого віку (72 роки), яка проживає у Державі Ізраїль і, з огляду на стан свого здоров'я та високу вартість поїздки до України, не може особисто вручити відповідачу свою заяву. Тому вона, скориставшись своїм законним правом, уповноважила свого представника, на підставі нотаріальної довіреності, передати відповідачу свою особисту заяву та інші документи, необхідні для поновлення виплати пенсії.
Що стосується заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 2.8 Порядку №22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку №22-1).
Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до відповідача.
Також пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку №22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Однак, у даному випадку мотивоване рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про поновлення виплати пенсії.
Тотожній підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи №229/4165/17 (№К/9901/51802/18) 21 грудня 2020 року.
Отже, заява позивача фактично розглянута не була і рішення встановленої форми за наслідками розгляду не прийняте, натомість, надано відповідь листом в порядку Закону України «Про звернення громадян».
З вказаних обставин, суд вважає на необхідне визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, викладені в листі від 10.07.2019 року №3025/03.05-12 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих документів.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення суб'єкта владних повноважень (в даному випадку - рішення відповідача про поновлення або відмову у поновленні виплати пенсії) свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом (постанови Верховного Суду від 14.08.2020 р. у справі №815/6699/17, від 30.11.2020 р. у справі №804/4743/16).
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн., тому сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу у розмірі 384,20 грн. (768,40 грн.: 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі від 10.07.2019 року №3025/03.05-12 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма