09 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5617/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ч. 1 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протиправними та зобов'язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 цього Закону з 23.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.10.1993. У зв'язку із чим, 14.03.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Проте, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням від 21.03.2023 №032950008102 відмовив у призначенні пенсії виходячи з того, що позивач станом на 01.01.1993 не прожив 3 роки в зоні гарантованого добровільного відселення, тому права на пенсію відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не має.
Позивач зазначає, що в період з 01.01.1983 по 18.09.1991, та з 01.01.1996 по даний час він постійно проживав в селі Нові Червища, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відмову відповідача у призначенні пенсії вважає необґрунтованою та безпідставною.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відзиві на позов від 28.04.2023 позовні вимоги не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що станом на 01.01.1993 період постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 8 місяців 27 днів та у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Згідно довідки №935 від 07.03.2023, виданої Новочервищанським старостинським округом виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району позивач з 01.01.1983 по 18.09.1991 проживає та зареєстрований в селі Нові Червища, однак з 01.09.1986 по 24.07.1987 позивач навчався в середньому профтехучилищі міста Луцька, з 01.06.1987 по 03.05.1989 позивач проходив строкову службу, з 23.09.1991 по 17.04.1995 працював в Луцькому машинобудівному заводі.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позову не визнав та просить відмовити в його задоволенні, оскільки за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу від 21.03.2023 №032950008102, у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року визначеного статтею 55 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також за наявними документами та даними персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 23 роки 04 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
21.03.2023 Головним управлінням на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення №032950008102 про відмову в призначенні пенсії згідно ст. 55 Закону України №796- ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року. Рішення мотивоване тим, що за наданими документами встановлено, що заявник проживав в ІІІ зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 - 02 роки 8 місяців 27 днів.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
З оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.03.2023 №032950008102 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку із відсутністю підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, при цьому, пенсійний орган виходив з того, що період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 рік 08 місяці 27 днів, тобто не дотримані вимоги статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до таких висновків орган Пенсійного фонду дійшов враховуючи те, що з 01.09.1986 по 24.07.1987 позивач навчався в середньому профтехучилищі міста Луцька, з 01.06.1987 по 03.05.19879 позивач проходив строкову службу, з 23.09.1991 по 17.04.1995 працював в Луцькому машинобудівному заводі, тобто за межами зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993, при цьому, особам, які додатково до вказаних вище умов, з моменту аварії по 31.07.1986 проживали у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 позивач був зареєстрований та проживав в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Постанови № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою № 935 від 07.03.2023 Нововчервищанського старостинського округу Прилісненської сільської ради. Відтак, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку у 3 роки, за умови, що позивач станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював у вказаній зоні не менше 3 років.
Разом з тим, відповідачі заперечують ту обставину, що станом на 01.01.1993 позивач прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, та з матеріалів справи вбачається, що період роботи (проживання) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 08 місяці 27 днів, оскільки ГУ ПФУ в Житомирській області не зараховано періоди навчання в середньому профтехучилищі міста Луцька з 01.09.1986 по 24.07.1987, проходження строкової військової служби з 01.06.1987 по 03.05.1989, а також робота в Луцькому машинобудівному заводі з 23.09.1991 по 17.04.1995.
Суд не погоджується із позицією відповідачів щодо обрахунку періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, з огляду на таке.
Згідно з довідкою №935 від 07.03.2023, виданої Новочервищанським старостинським округом виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району позивач з 01.01.1983 по 18.09.1991 та з 01.01.1996 по даний час проживає та зареєстрований в селі Нові Червища Камінь-Каширського району.
Так, дійсно у період з 01.09.1986 по 24.07.1987 позивач навчався в середньому профтехучилищі міста Луцька, а з 23.09.1991 по 17.04.1995 працював в Луцькому машинобудівному заводі та вказаний навчальний заклад і завод розташовані у м. Луцьку, тобто у населеному пункті, який відповідно до Постанови № 106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Проте, суд звертає увагу, що відповідач вказує про навчання в навчальному закладі, тоді як позивач зазначає, що він доїжджав до навчального закладу, а навчальний заклад знаходився на території Волинської області, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації позивача до місця навчання.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , тоді як згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.03.2023 №032950008102 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше трьох років.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ . Водночас, суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ була оформлена рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.03.2023 №032950008102, якому суд надав правову оцінку. У даному випадку, саме це є рішенням (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, яке необхідно визнати протиправним та скасувати. Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду не потребує в подальшому визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови в призначенні такої пенсії, тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Житомирській області при розгляді заяви позивача від 14.03.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ обмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993, та констатувавши, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років, з цих підстав відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.
Крім того, враховуючи, що позивачу виповнилося 54 роки, тому для реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік позивача підлягає зменшенню на 6 років.
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (у цьому випадку щодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов'язального характеру.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 21.03.2023 №032950008102, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 536,80 грн., сплачений в розмірі 1073,60 грн квитанцією від 30.03.2023 (а. с. 7).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 21.03.2023 №032950008102.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 14 березня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області (10003, м. Житомир, вул.О.Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук