Провадження номер 2/741/16/23
Єдиний унікальний номер 741/235/21
іменем України
28 квітня 2023 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Крупини А.О.,
з участю секретарів судового засідання Олійник Ю.М., Богдан Н.О., Багмута О.С.,
представника позивача адвоката Єфремової І.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вангородської Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
У лютому 2021 року акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» (надалі Банк або позивач) звернулося до суду з даним позовом.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.
31 січня 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 з усіма додатковими угодами та додатками до нього (надалі - Кредитний договір). За умовами п. 1.1. Кредитного договору позивач надав Позичальнику кредит в розмірі 800000,00 грн. на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту 30 січня 2029 року.
За користування кредитом Позичальник зобов'язувався сплачувати кредит, проценти в розмірі 26,5 % річних та повернути кредитні кошти до 30 січня 2029 року.
П. 1.4.2 Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника. Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору кредит, одержаний Позичальником, повертається щомісячно, згідно графіку платежів, але не пізніше 10 числа кожного місяця, починаючи з 10 лютого 2019 року. Позичальник зобов'язувався щомісячно сплачувати проценти за користування Кредитом не пізніше 10 (десятого) календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти були нараховані. Останнє погашення процентів здійснюється не пізніше дати повернення Кредиту, що вказана в п.1.1.5. даного Договору.
Відповідно до п.1.3.1. Кредитного договору, виконання зобов'язання Позичальника забезпечено:
- іпотекою житлового будинку загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 103,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Позичальнику;
- іпотекою земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423883500:01:001:1434, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить на праві власності Позичальнику.
31 січня 2019 року позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав Позичальнику кредит, перерахувавши кредитні кошти в розмірі 800000,00 грн. на рахунок Позичальника, зазначений у п. 1.4. Кредитного договору, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Відповідно до п. 5.6 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та неустойки, передбачені цим Договором.
За умовами п. 5.10 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний достроково повернути Кредити, сплатити проценти за користування ним та неустойки, у випадках передбачених цим Договором та чинним законодавством України.
Разом з цим, п. 6.4 Кредитного договору установлено, що Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойок, а також вимагати відшкодування збитків, завданих Банку в результаті невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору.
Також 31 січня 2019 року між позивачем та ОСОБА_3 як Поручителем було укладені договір поруки № РР/42/89/Р1, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання Боржником, яким є ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Договору про споживчий Кредит Готівка 50/50 № РР 42/89 від 31 січня 2019 року, а також всіх майбутніх додаткових договорів та угод до нього, укладених між Кредитором та Боржником.
ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, не здійснює платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 02 лютого 2021 року становить 1194873,12 грн. та включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 786769, 48 грн.; несплачену пеню (за непогашення заборгованості за кредитом), всього в розмірі 3333,22 грн.; несплачену пеню (за непогашення за процентами), всього у розмірі 3156,96 грн.
30 жовтня 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача 1 ОСОБА_2 письмову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року.
Водночас, позивачем 30 жовтня 2019 року на адресу відповідача 2 ОСОБА_3 направлялась повідомлення-вимога про дострокове виконання зобов'язань Боржника за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року на підставі Договору поруки № РР/42/89/Р1 від 31 січня 2019 року
Однак відповідачі у справі залишили вимоги без реагування та виконання та протягом 60 календарних днів не погасили прострочену заборгованість.
Посилаючись на викладене вище, позивач просить суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» прострочену заборгованість за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року станом на 02 лютого 2021 року в розмірі 1194873,12 грн. (один мільйон сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят три гривні 12 копійок), яка включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 786869,48 грн.; прострочену заборгованість за процентами в розмірі 401613,46 грн.; несплачену пеню в розмірі 3333,22 грн. та 3156,96 грн.;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 15 березня 2021 року було відкрито позовне провадження у даній цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 148, т. 1).
19 липня 2021 року від представника відповідача 2 ОСОБА_4 адвоката Вангородської Г.І. надійшов відзив на позовну заяву.
Представник відповідача в своєму відзиві заперечує проти позову, в частині її довірителя з наступних підстав.
Представник відповідача зазначає, що позивачем пред'явлено вимоги за договором поруки, який не забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором; порушено права поручителя за договором поруки; неправомірно нараховано проценти по кредиту; необґрунтовано нараховано пеню за несвоєчасну сплату процентів, банк при такому нарахуванні вийшов за межі строків спеціальної позовної давності; пред'явлений у позовній заяві розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає реальним обставинам; неправомірно нараховано проценти по кредиту; необгрунтовано нараховано пеню за несвоєчасну сплату процентів та при такому нарахуванні банк вийшов за межі строків спеціальної позовної давності; наведено у позовній заяві розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту, який не відповідає реальним обставинам справи (а. с. 194-202, 232-240).
Також 19 липня 2021 року представником відповідача 2 адвокатом Вангородською Г.І. було подано до суду клопотання про призначення у справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи (а. с. 213-214, т. 1; а. с. 1-2, т. 2).
Окрім цього, 19 липня 2021 року представником відповідача 2 ОСОБА_4 адвокатом Вангородською Г.І. подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву (а. с. 205-206).
Протокольною ухвалою суду від 19 липня 2021 року з огляду на поважність причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву таке клопотання було задоволено та поновлено представнику відповідача 2 адвокату Вангородській Г.І. строк на подання відзиву на позовну заяву.
Від іншого відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не надходив.
У відповіді на відзив на позовну заяву про стягнення солідарно заборгованості за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року представник позивача адвокат Єфремова І.В., посилаючись на умови указаного Договору, категорично заперечила викладені представником відповідача 2 обставини. Представник позивача вказала, що вважає таким, що не відповідає дійсності, суперечить матеріалам справи, є надуманим та недобросовісним, твердження відповідача 2 про відсутність зобов'язань поручителя у забезпеченні виконання заявленого Позивачем у позові Договору про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР42/89 від 31 січня 2019 року. Представник позивача стверджує, що відповідно до п. 1.3. Договору поруки № РР/42/89 від 31 січня 2019 року відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини Зобов'язань, так і при невиконанні Боржником Зобов'язань у цілому. Також позивач не погоджується із твердженням представника відповідача 2 щодо неправомірності нарахування процентів по кредиту та з тим, що наведений у позовній заяві розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту не відповідає реальним обставинам справи. ОСОБА_5 указує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 916/4693/18 та 444/9519/12 не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР42/89 від 31 січня 2019 року передбачена дата повернення кредиту - 30 січня 2019 року, тобто проценти нараховувалися не після закінчення строку повернення кредиту, окрім цього Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР42/89 від 31 січня 2019 року передбачено порядок нарахування процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, тобто сторони у Кредитному договорі передбачили та погодили нарахування відсотків за фактичний строк користування кредитом. Відповідачу 2 додатково надано детальний розрахунок заборгованості та виписок з особового рахунку відповідача 1 станом на 02 лютого 2021 року. 30 жовтня 2019 року позивачем на адресу відповідача 1 цінним листом з описом вкладення направлялась вимога про дострокове виконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР42/89 від 31 січня 2019 року, а відповідачу 2 - повідомлення-вимога про дострокове виконання зобов'язань Боржника за зазначеним вище договором на підставі Договору поруки Готівка 50/50 № РР42/89/Р1 від 31 січня 2019 року, що відповідає приписам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем надано всі належні та допустимі докази щодо заявлених позовних вимог. Представник позивача просила суд задовольнити позовну заяву Банку у повному обсязі (а. с. 19-27, т. 2).
За результатами клопотання представника ОСОБА_4 про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи ухвалою суду від 30 вересня 2021 року у вказаній справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.
Ухвалою суду від 16 травня 2022 року провадження у справі поновлено, оскільки на адресу суду надійшов висновок експерта № 33448/21-71/5095/22-71 від 18 лютого 2022 року (а. с.72, т. 2).
Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 127, т. 2).
Розгляд справи по суті у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду неодноразово відкладався у зв'язку з технічними причинами, що унеможливлювали участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Єфремова І.В. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначила, що Договори, укладені 31 січня 2019 року між відповідачами у справі та Банком наразі є чинними. Нарахування Банком пені не суперечить законодавству, правильність такого нарахування не спростована висновком судово-економічної експертизи, яка призначалась у справі.
У судовому засіданні представник відповідача 2 ОСОБА_4 адвокат Вангородська Г.І. проти позову заперечила та пояснила, що її довіритель не заперечує, що 31 січня 2019 року укладала з Банком договір поруки, за умовами якого поручалась за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Договором про споживчий Кредит Готівка 50/50 № РР 42/89 від 31 січня 2019 року. Однак, представник відповідача 2 привернула увагу суду до того, що ОСОБА_6 фактично не отримувала від Банку ніяких коштів, натомість такі кошти отримав ОСОБА_2 . Позивачем в односторонньому порядку змінено строк дії кредитної лінії, а експертом не підтверджено розмір нарахованої Банком пені, яку Банк нараховував, посилаючись на свої внутрішні організаційні документи. Між Банком та ОСОБА_4 укладався Договір поруки № РР/42/89Р1, у той час як Банк просить суд стягнути прострочену заборгованість за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89.
Відповідач 1 ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність від нього не надходило.
Отже, відповідач 1 ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні обставини справи та робить нижченаведений висновок.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом установлено, що 31 січня 2019 року між позивачем та відповідачем 1 ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 (з ануїтентними платежами). За умовами п. 1.1. Кредитного договору позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 800000 грн. 00 коп. на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту 30 січня 2029 року (а. с. 10-27, т. 1).
Як слідує з виписки по особовому рахунку від 05 лютого 2022 року, 31 січня 2019 року на особовий рахунок ОСОБА_2 відповідно до умов договору № РР/ 42/89 було зараховано 800000 грн. 00 коп. (а. с. 28-30).
Пунктом 1.4.2 договору про споживчий кредит передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, тобто ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4.1. позичальник повертає кредит щомісячно, згідно графіку платежів, але не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, починаючи з 10 лютого 2019 року. Пункти 3.1 та 3.2 договору про споживчий кредит передбачають, що позивач щомісячно нараховує відсотки за кредитом, згідно встановленої договором процентної ставки та фактичної суми наданого кредиту за фактичний строк користування наданим кредитом.
Згідно з п. 1.3.1. договору про споживчий кредит в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, сторони передбачили іпотеку:
житлового будинку загальною площею 247,4 кв. м., житловою площею 103,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Позичальнику;
земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423883500:01:001:1434, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить на праві власності Позичальнику;
та/або поруку ОСОБА_3 .
Згідно з п 5.6 договору про споживчий кредит ОСОБА_2 зобов'язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та неустойки, передбачені цим Договором.
У п. 5.10 указаного договору передбачено, що ОСОБА_2 як позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та неустойки у випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з розрахунком заборгованості по договору № РР/42/89 від 31 січня 2019 року станом на 02 лютого 2021 року заборгованість становить 1194873,12 грн. та включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 786769, 48 грн.; несплачену пеню (за непогашення заборгованості за кредитом), всього в розмірі 3333,22 грн.; несплачену пеню (за непогашення за процентами), всього у розмірі 3156,96 грн.
Також з матеріалів справи убачається, що 31 січня 2019 року між позивачем та ОСОБА_3 як Поручителем було укладено договір поруки № РР/42/89/Р1, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання Боржником, яким є ОСОБА_2 , взятих на себе зобов'язань, що витікають з Договору про споживчий Кредит Готівка 50/50 № РР 42/89 від 31 січня 2019 року, а також всіх майбутніх додаткових договорів та угод до нього, укладених між Кредитором та Боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань вказаних у п.1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника, так і від Поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2). Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні Боржником Зобов'язань в цілому (п. 1.3 договору). Також пунктом 2.2. договору установлено, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому Договору не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання Боржником Зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем (а. с. 31-33, т. 1).
Рішенням Носівського районного суду від 13 червня 2019 року було розірвано шлюб, зареєстрований 9 серпня 20013 року у виконавчому комітеті Мринської сільської ради між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу змінено позивачу прізвище на дошлюбне ОСОБА_7 (а. с. 207, т. 1, а. с. 50-51, т. 2).
Відповідно до висновку експерта від 18 лютого 2022 року № 33448/21-71/50/95/22-71 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 741/235/21 на виконання ухвали суду від 30 вересня 2021 року, виконаного судовим експертом Жижонок Т., заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Банк інвестицій та заощаджень» по тілу кредиту та по відсотках, з урахуванням умов Договору про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89, виписок Банку та наданих документів, станом на 02 лютого 2021 року становить 1188383 грн. 38 коп., з яких: 786769 грн. 48 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 401613 грн. 90 коп. прострочена заборгованість за відсотками. Відсоткова ставка за користування кредитом за період з 31 січня 2019 року по 02 лютого 2021 року становила 26,5 % річних. Підтвердити розмір нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, зазначений у розрахунку заборгованості, станом на 02 лютого 2021 року, не виявляється за можливе (а. с. 60-70, т. 1).
Згідно з наявними в матеріалах справи описами вкладень в цінні листи 25 березня 2020 року (а. с. 45), 29 квітня 2020 року (а. с. 53) позивачем направлялися відповідачу 1 та відповідачу 2 на відому адресу зареєстрованого місця проживання повідомлення-вимоги усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, про дострокове виконання зобов'язання (а. с. 34-54, т.1). Вимоги направленні Відповідачу 1 ОСОБА_2 були повернуті позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
На підставі вищевикладеного, наданих до суду документів, судом встановлено, що акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» повністю виконані умови договору про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року, адже з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається здійснення позивачем виплати позичальнику - відповідачу 1 ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 800000 грн. та непогашення таким позичальником заборгованості по договору про споживчий кредит у встановлені строки.
Отже, відповідач 1 ОСОБА_2 , отримавши кредитні кошти у сумі 800000 грн., своїми діями підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин.
Окрім цього, даний факт достовірно підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (а. с. 57-126).
При цьому згідно з п. 5.3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2003 року за № 559/7880, особові рахунки та виписки з них є регістрами, які Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 5.1. цього Положення).
Розмір заборгованості за тілом кредиту (786769 грн. 48 коп.), простроченої заборгованості за відсотками (401613 грн. 90 коп.), який зазначений вище, підтверджений виписками по особових рахунках, в яких міститься повна інформація про суми надходжень та рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу.
Кредитний договір повністю або у частині недійсним не визнавався, отже вказаний договір є чинним та таким, що породжує права та обов'язки сторін, зокрема, обов'язок позичальника повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування такими коштами, а також неустойку - за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
За змістом висновку експерта від 18 лютого 2022 року № 33448/21-71/50/95/22-71, за результатами проведення судово-економічної експертизи у цій справі заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Банк інвестицій та заощаджень» по тілу кредиту та по відсотках, з урахуванням умов Договору про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89, виписок Банку та наданих документів, станом на 02 лютого 2021 року становить 1188383 грн. 38 коп., з яких 786769 грн. 48 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 401613 грн. 90 коп. - прострочена заборгованість за відсотками. Відсоткова ставка за користування кредитом за період з 31 січня 2019 року по 02 лютого 2021 року становила 26,5 % річних. Підтвердити розмір нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, зазначений у Розрахунку заборгованості станом на 02 лютого 2021 року, не виявляється за можливе (а. с. 60-70, т. 1).
Даний висновок експерта сторонами у справі не заперечується та береться судом до уваги як належний та допустимий доказ розміру заборгованості відповідачів за Договором про споживчий кредит, оскільки він не суперечить встановленим у справі обставинам.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Доказів на спростування розрахунку заборгованості або визнання договору недійсним (нікчемним) стороною відповідачів суду не надано.
Згідно з положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до приписів ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зазначене кореспондується з умовами п. 1.2 Договору поруки від 31 січня 2019 року № РР/42/89, який було укладено з відповідачем ОСОБА_4 , відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов'язань, вказаних у п. 1.1 даного Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо (а. с. 31, т. 1).
Отже, суд зазначає, що позичальник ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_1 є відповідальними перед кредитором - акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень», позивачем у справі, як солідарні боржники.
Доказів на підтвердження погашення відповідачем зазначеної заборгованості до суду не надано, за наслідком чого у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань позивач набув права на дострокове стягнення заборгованості.
Те, що у тексті п. 1.1 Договору поруки № РР/42/89/Р1 не зазначено слів «Готівка 50/50» біля посилання на Договір про споживчий кредит № РР/42/89 від 31 січня 2019 року, на висновок суду у цій частині не впливає.
Що стосується несплаченої пені (за непогашення заборгованості за кредитом), в розмірі 3333,22 грн. та несплаченої пені (за непогашення за процентами) у розмірі 3156,96 грн. слід зазначити, що матеріали справи не містять виписок Банку, в яких би було відображено нарахування та сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, згідно з Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 від 31 січня 2019 року № РР/42/89. З огляду на те, що направлені відповідачу 1 ОСОБА_2 вимоги від 30 жовтня 2019 року, 28 квітня 2020 року, 25 травня 2020 року не були ним отримані, суд позбавлений можливості самостійно визначити дату, починаючи з якої строкова заборгованість по кредиту набула статусу простроченої.
Тому в задоволенні позовної вимоги Банку про стягнення з відповідачів сум пені необхідно відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з положень п. 3. ч. 2 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (99,46 %), суд уважає за необхідне стягнути із кожного з відповідачів у рівних частинах на користь позивача в рахунок повернення судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог по 8913 грн. 16 коп., які підтверджені документально (а. с. 9).
На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 553, 554, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» прострочену заборгованість за Договором про споживчий кредит Готівка 50/50 № РР/42/89 від 31 січня 2019 року станом на 02 лютого 2021 року у розмірі 1188383 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 38 коп., з яких 786769 грн. 48 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 401613 грн. 90 коп. прострочена заборгованість за відсотками.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» витрати по сплаті судового збору по 8913 (вісім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 16 коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи:
позивач: акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень», адреса місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, м. Київ, код згідно з ЄДРПОУ 33695095;
відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2023 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА