Справа № 333/586/21
Провадження № 2/333/74/23
рішення
Іменем України
24 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Кари Н.С., представника позивача - адвоката Железняк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу № 333/586/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» про зобов'язання вчинити певні дії, -
03.02.2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд зобов'язати відповідача видати позивачу завірені належним чином: копію наказу про прийняття на роботу; копію наказу про звільнення з роботи; другий примірник укладеного і підписаного трудового договору; довідку про нараховану і виплачену заробітну плату за весь період роботи із зазначенням відпустки; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., посилаючись на те, що з 15.05.2020 року вона працювала в ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» в ПАТ «Запоріжсталь» на посаді садівника. Між нею і відповідачем був укладений і підписаний письмовий трудовий договір, другий примірник якого їй не видавався. 23.06.2020 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням, у зв'язку з порушенням роботодавцем її трудових прав та ігноруванням її проблем, як працівника, коли вона звернулась до адміністрації з приводу пошкодження її одягу в роздягальні. При звільненні вона вимагала від відповідача видати їй копії наказів про прийняття на роботу і звільнення з роботи, другий примірник трудового договору і довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за весь період роботи, у тому числі з визначенням компенсації за невикористану відпустку. Однак роботодавець вручив їй лише кошти, за отримання яких вона розписалась у відомості, а у видачі документів відмовив. Відповідач грубо порушив її трудові права, не виконав свої обов'язки при звільненні її з посади, зменшив розмір її заробітної плати у звітах до податкових органів, що тягне зменшення допомоги по безробіттю і зменшенню розміру пенсії у майбутньому, оскільки такі виплати залежать від розміру заробітної плати.
15.03.2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 01.06.2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» було укладено договір про надання послуг в двох екземплярах. Після надання послуг, 30.06.2020 року, між позивачем і відповідачем підписано Акт про надання послуг та проведено розрахунок за надані послуги. ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» згідно з договором про надання послуги виступав податковим агентом, у зв'язку з чим здійснив відповідні податкові відрахування. Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Жодні інші документи не було підписано (укладено) з позивачем, а тому ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» не може надати документи, які у своїй позовній заяві позивач просить витребувати суд. Позивач добровільно уклала з відповідачем договір про надання послуг, отримала грошову винагороду за надані послуги, документи, на які посилається позивач в позовній заяві, не укладалися з відповідачем, а відтак відсутній предмет, на який можна було направити звернення то зобов'язання вчинити певні дії відповідачем. Вимогу про стягнення моральної шкоди з ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» в розмірі 15 000,00 грн. відповідач також не визнає в повній мірі обґрунтованою та такою, що відповідає нормам законодавства.
10.06.2021 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що у відзиві відповідач заявив, що 01.06.2020 року уклав з нею договір про надання послуг (договір підряду). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Однак, виконувана нею робота садівника не була обмежена конкретним завданням: розвантажити певний вагон, викласти плиткою конкретну доріжку, спиляти конкретні дерева, відремонтувати виданий робочий інвентар тощо, як це зазвичай є при виконанні договору підряду. Вона виконувала роботу кожного дня в залежності від потреб: підмітала, перевозила ґрунт, сміття або саджанці, підрізала секатором або відпилювала пилкою кущі чи дерева тощо. Займалась іншою роботою, відповідно до своїх обов'язків, підтримувати в порядку доручену їй територію. Позивач вважала, що влаштувалась на постійну роботу. У позові позивач зазначала, що екземпляр договору їй не видали, посилаючись на необхідність його належного оформлення та реєстрації в документах підприємства. Тож, зрозумілим є те, що дата, яка значиться на договорі, не відповідає фактичній даті укладення договору та свавільно вказана відповідачем-роботодавцем. Відповідач, користуючись своїм привілейованим положенням та необізнаністю позивача, обманув її, отримав у неї підпис без дати договору, посилаючись на необхідність його реєстрації. Мета таких дій очевидна - ухиляння від сплати податків за неї, як працівника, з 15.05.2020 року по 31.05.2020 року. 15.05.2020 року позивач отримала перелічений в матеріальному пропуску робочий інструмент і до 31.05.2020 року кожного дня виконувала роботу згідно з виробничим завданням. 23.06.2020 року вона звільнилась з ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» за власним бажанням у зв'язку з порушенням її трудових прав роботодавцем. ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» при звільненні їй була виплачена заробітна плата в сумі 5 400,00 грн. за червень 2020 року. На вимогу відповідача вона підписала документ про отримання грошей без дати та суми. Як пояснив представник відповідача, це пов'язано з бухгалтерськими проводками і вони самі дооформлять платіжний документ. Враховуючи зазначене, вважає позов обґрунтованим.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, довірила свої інтереси представляти адвокату Железняк Л.В., яка позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково суду зазначила, що Щербань звернулась до суду з такими позовними вимогами: зобов'язати ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» вчинити певні дії, а саме: видати їй завіренні належним чином копію наказу про прийняття на роботу; копію наказу про звільнення з роботи; другий примірник укладеного і підписаного трудового договору; довідку про нараховану і виплачену заробітну плату за весь період роботи із зазначенням відпустки; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. ОСОБА_1 неодноразово зверталась письмово до відповідача з проханням видати дані документи, проте залишилась проігнорованою, відповідач на контакт не йде, чинить супротив. У позові ОСОБА_1 зазначає, що з 15.05.2020 року вона була прийнята на роботу на посаду садівника в ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» в ПАТ «Запоріжсталь». З нею був укладений контракт чи трудовий договір, в якому не було встановлено строку його дії, не були обумовлено обсяг робіт, які вона повинна виконати. Позивач була впевнена, що прийнята на роботу на постійній основі, мала намір на довготривалу працю. Після того, як в неї виникли певні непорозуміння в порушенні її трудових прав, вона звернулась за допомогою до адміністрації, проте її ситуацію вирішено не було. Під час звільнення з нею провели розрахунок, вона поставила підпис про те, що отримала певну суму. У подальшому ОСОБА_1 дізналась, що їй було виплачено більшу суму, ніж відзвітовано до фіскальної служби, що значно погіршує її положення у майбутньому, при нарахуванні пенсії та отриманні допомоги по безробіттю.
Представник відповідача - адвокат Куцигін І.В. надав заяву про проведення судового засідання 24.04.2023 року без його участі. В судовому засіданні, що відбулося 29.03.2023 року, представник відповідача проти позову категорично заперечував, підтримав усі пояснення, зазначені у відзиві на позов. Звернув увагу суду, що позивачем порушено строки надання доказів до суду, тому просить їх не оцінювати під час ухвалення рішення. Поважності не надання даних доказів одночасно із позовом ОСОБА_1 не зазначила. Жодного письмового звернення з приводу отримання документів від ОСОБА_1 до товариства не надходило. З позивачем 01.06.2020 року було укладено договір про надання послуг, а після надання послуг, тобто 30.06.2020 року було підписано акт про надання послуг та проведено розрахунок за надані послуги. Тобто, жодних інших документів взагалі не існувало. Позивачем до суду не надано жодного доказу на укладення з нею трудового договору, а відповідно і не було винесено наказів про прийняття та звільнення з роботи. Трудові відносини між позивачем та відповідачем були відсутні. Предметом даного позову є зобов'язання видати документи, які взагалі ніколи не існували. ОСОБА_1 заявлено про стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн. Зазначена шкода і розмір нічим не обґрунтовані і не підтверджені, тому проти її стягнення також заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі договору про надання послуг № 031 від 01.06.2020 року, укладеного між ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» (замовник) і ОСОБА_1 (виконавець), виконавець зобов'язався за завданням замовника (шляхом надання письмової заявки) на умовах цього договору надати послуги, передбачені п. 1.2. договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги. Виконавець зобов'язується виконувати послуги найменування, обсяг, кількість, терміни і вартість яких вказуються у відповідних заявках до договору (Додаток № 1). Вартість, обсяг, кількість, терміни надання послуг визначаються у відповідних заявках про надання послуги (Додаток № 1) до даного договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна вартість наданих послуг за договором становить суму всіх заявок. Виконавець не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, а сам організовує процес надання послуг, термін дії договору з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року (а.с. 44-45).
Відповідно до акту № 1 про надання послуг від 30.06.2020 року ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» (замовник) і ОСОБА_1 (виконавець) уклали цей акт про надання послуг № 1 до договору № 031 про надання послуг від 01.06.2020 року. Послуги, передбачені заявкою № 1 від 01.06.2020 року надано якісно, у повному обсязі та в строк згідно з умовами договору. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 2 000,00 грн. (а.с. 18).
Згідно з відомістю документом-підставою про початок роботи або цивільно-правових відносин є № ГПХ-0000031 від 01.06.2020 року (а.с. 19).
На підтвердження своїх доводів, зокрема про те, що ОСОБА_1 фактично розпочала роботу в ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» 15.05.2020 року, позивачем було надано свідоцтво про проходження ввідного інструктажу в ПАТ «Запоріжсталь» від 14.05.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 (посада - садівник в ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП») пройшла інструктаж 14.05.2020 року (а.с. 42), виробниче завдання № 21 для виконання на основній території цеху, видане садівнику ОСОБА_1 на 15-31 травня 2020 року (а.с. 42- 43).
ОСОБА_1 зазначені письмові докази надала до суду 27.05.2021 року, хоча позов подано до суду 03.02.2021 року, і вже почався судовий розгляд справи. Зміст позову полягає в тому, що у позивача нема жодних інших документів (крім наданих до суду), а через три місяці нею до суду подано нові докази. Підтвердження (обґрунтування) того, що дані документи неможливо було подати у вказаний строк з причин, що не залежали від неї до суду не надано. Також, проти оцінки даних доказів заперечує представник відповідача, тому на думку суду позивачем порушено ст. 83 ЦПК України, а отже, дані докази судом до розгляду не приймаються.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг укладається у письмовій формі. Крім того, виконавець зобов'язаний видати замовнику документ, що підтверджує підставу сплати та суму отриманих коштів або розрахунковий документ, який свідчить про факт надання послуги.
В договорі про надання послуг також обов'язково необхідно передбачити наступні умови: предмет - опис послуги, яка надається; плата (розмір, строки оплати, порядок оплати) - якщо договір є оплатним; термін дії договору. Крім термінів початку та закінчення надання послуги договором можуть бути передбачені проміжні терміни, за порушення яких може наступати відповідальність виконавця; виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов'язку третій особі; відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору; умови дострокового розірвання договору (в тому числі, шляхом односторонньої відмови однієї із сторін); порядок прийняття послуг.
Відповідно до статті 177 ЦК України послуги є самостійним об'єктом цивільних прав, проте ні ЦК України, ні ГК України не містять визначення даного поняття. В основі поділу договорів взагалі і договорів про надання послуг у певної сфері зокрема можуть лежати різні критерії, що обираються залежно від переслідуваних цілей. Поділ договорів на окремі види має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Він дозволяє учасникам правовідносин достатньо легко виявляти і використовувати в своїй діяльності найбільш істотні властивості договорів, удаватися на практиці до такого договору, який найбільшою мірою відповідає їх потребам.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями частини першої статті 903 ЦК України винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Представник відповідача у відзиві на позов посилається як на ст. ст. 837, 854 ЦК України (договір підряду) так і на ст. ст. 901, 902 ЦК України (договір про надання послуг).
Не завжди просто відрізнити договір про надання послуг від договору підряду. Основним критерієм має слугувати те, що на відміну від договору про надання послуг, предметом якого є процес (дія), що відразу споживається договори підряду застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Тобто, результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат, тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання. Надання послуг відрізняється від виконання робіт самим процесом надання послуг, зокрема, особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання їх споживчої вартості. Тобто, споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої, як правило, не співпадає з часом її виконання.
В ухвалі від 14.01.2021 року по справі № 923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 ЦК України підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 ЦК України такого застереження не містить».
Відповідно до акту № 1 про надання послуг від 30.06.2020 року ТОВ «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» (замовник) і ОСОБА_1 (виконавець) уклали цей акт про надання послуг № 1 до договору № 031 про надання послуг від 01.06.2020 року. Послуги, передбачені заявкою № 1 від 01.06.2020 року надано якісно, у повному обсязі та в строк згідно з умовами договору. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 2 000,00 грн.
Прийняття послуг зазвичай оформлюється актом надання послуг, який підписується всіма сторонами договору. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Акт про надання послуг № 1 від 30.06.2020 року, підписаний обома сторонами договору, тобто ОСОБА_1 виконала послугу, а відповідачем вона була прийнята, за виконану послугу виконавець отримав винагороду.
Проте, позивач вважає, що між нею і відповідачем склалися трудові відносини, оскільки в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми КЗпП, а також зазначає, що звернулась до суду за захистом своїх трудових прав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
У справі № 280/1379/19, постанова Верховного Суду від 23.09.2021 року (п. п. 52 - 53), суд зазначив, що основною та визначальною ознакою цивільно-правового договору, який відрізняє його від трудового, є те, що він визначає результат наданих послуг, який підлягає вимірюванню в конкретних фізичних величинах. У постанові від 07.04.2021 року № 580/1823/19 Верховний Суд зазначив: «З наведених цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, слідує, що їх предметами є надання послуг, тобто процес праці, а не її кінцевий результат».
Якщо договори укладено більш ніж на рік, суд вказує на можливий прихований трудовий характер такого договору, адже відносинам із надання послуг, на його думку, не притаманні такі строки. Отже, можна зробити суб'єктивний висновок про те, що для суду прийнятними є строки до року (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 року № 360/1845/19).
Умови з фіксованою сумою за місяць, наприклад, не можуть бути елементом цивільно-правового договору. Такі умови характерні трудовому договору. Цивільно-правовий договір повинен мати механізм оплати, що прив'язаний до об'єму наданих послуг (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 року № 160/7810/18).
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Позивачем до суду не надано доказів укладення з відповідачем трудового договору, а отже відносини сторін не регулюються нормами КЗпП України.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає про настання для неї негативних наслідків унаслідок невиконання відповідачем договору, зокрема, порушення звичайного способу життя та здійснення додаткових зусиль для його організації.
Правовідносини сторін випливають з договірних відносин.
Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, вказано, що моральна шкода - це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру.
Позивачем взагалі не зазначено, в чому полягають її моральні страждання, докази завдання моральної шкоди відсутні, а тому вимога позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Вирішуючи спір, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що між нею та відповідачем виникли трудові відносини, відповідно і документи, на які посилається у позові ОСОБА_1 не укладались, отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 5-1, 21, 24 КзпП, ст. ст. 626, 837, 901 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28 квітня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик