печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15806/23-ц
25 квітня 2023 року суддя Печерського районного суду міста Києва Бусик О.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
6 квітня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
20 квітня 2023 року визначено суддю для розгляду справи та передано судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Заявник зазначає, що має намір звернутися з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Посилаючись на той факт, що 13.02.2023 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 в борг суму грошових коштів у розмірі 8 171 900,00 грн., факт передачі та одержання грошових коштів підтверджується власноруч написаною розпискою ОСОБА_3 від 13.02.2023 року, відповідно до якої він зобов'язався повернути суму боргу в повному обсязі до 06.03.2023 року.
У зв'язку з тим, що боржник перестав виходити на зв'язок із заявником та проводити будь які перемовини щодо повернення отриманої у борг суми грошових коштів.
У зв'язку з тим, що сума боргу за договором позики є значною, а також з метою захисту своїх порушених прав, представником заявника до подання цієї Заяви отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.03.2023 р.
Згідно отриманих відомостей з'ясовано, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить дві земельні ділянки, а саме:
- земельна ділянка з кадастровим номером: 3221285201:01:012:0011, площею 0,7 га., цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Адреса: АДРЕСА_1;
- земельна ділянка з кадастровим номером: 3221285201:01:014:0089, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Адреса: АДРЕСА_1 .
Представник заявника вказує, що існує небезпека відчуження переліченого вище нерухомого майна відповідачем на користь третіх осіб, до того, як буде ухвалено рішення суду про стягнення боргу за договором позики і воно буде пред'явлено до виконання.
За наведених обставин, вважає, що існує небезпека заподіяння шкоди правам позивача на повернення грошей, в тому числі за рахунок продажу майна боржника, що може зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши заяву, додані до неї матеріали, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Враховуючи ч. 2 ст. 151 ЦПК України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 152 ЦПК України порядок подання заяви про забезпечення позову до визначає подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими ЦПК України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо, якщо одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Важливою складовою є співмірність, яка передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З матеріалів, наданих представником позивача до заяви, вбачається, що відповідно до договору позики від 13 лютого 2023 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній повинен повернути кошти в розмірі 8 171 900,00, однак вказані кошти не повернув, а тому заявник має намір звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним договором позики.
Представник позивача надає докази того, що ОСОБА_3 належить на праві власності ряд земельних ділянок, однак не надає жодних доказів про вартісь вказаного майна, на яке просить накласти арешт, при цьому, суд позбавлений можливості визначити вартість вказаного майна самостійно, оскільки суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і, при цьому, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів.
Керуючись ст. ст. 30, 149, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання.
Суддя О.Л. Бусик