Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106
тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 316/1999/21
Провадження №: 1-і/332/63/23
09 травня 2023 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Дніпровка, Василівського (Кам'янсько- Дніпровського) району Запорізької області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
встановив:
Прокурор Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 звернулася до Заводського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що строк застосовного до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 13.05.2023, ризики, передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення незаконного впливу на свідків, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченій такого виду запобіжного заходу, не зникли, не зменшилися та є наявними, і застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченою ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання та надала аналогічні пояснення вказані у клопотанні.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що вона не переховувалась, на свідка впливати не може, так як той перебуває в м.Енергодарі, тобто на тимчасово окупованій території, вона підтримує родинні зв'язки з матір'ю та дітьми. Пояснила, що може проживати у центрі для переселенців та безхатьків у м.Кропивницькому, куди заселяють всіх бажаючих, крім того, бажає влаштуватися на роботу, за потреби може переїхати до м.Запоріжжя. Заявила, що щодо неї на даний час лише продовжується запобіжний захід, провадження не розглядається. Просила обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов'язання.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що клопотання прокурора безпідставне, необґрунтоване, заявлені прокурором ризики є припущеннями, обвинувачена не може впливати на свідка, який перебуває на окупованій території, жодного доказу того, що обвинувачена може переховуватися від суду, стороною обвинувачення не надано. За таких підстав просив змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження щодо доцільності продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
У провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 року Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
На підставі розпорядження Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14.09.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області змінено на Заводський районний суд м.Запоріжжя.
Ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалами Василівського районного суду Запорізької області, Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Заводського районного суду м. Запоріжжя неодноразово був продовжений, останній раз, - 15.03.2023, до 13 травня 2023 року включно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 передбаченого ч.1 ст.115 КК України злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винуватою, те, що обвинувачена є особою, яка офіційно не працевлаштована та не має офіційних джерел прибутку, доказів наявності міцних соціальних зв'язків суду не надано, а отже з метою уникнення кримінальної відповідальності зможе переховуватись від суду, тобто може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Також обвинувачена знайома зі свідком у даному кримінальному провадженні, який судом не допитаний, тому може впливати на свідка та спровокувати у нього бажання відмовитись від наданих свідчень, що є ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України обумовлюється ще тим, що обвинувачена ОСОБА_4 зареєстрована та мешкала у м.Енергодар Запорізької області, тобто на території, яка на даний час є тимчасово окупованою, що може спонукати її переховуватися на такій території.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченої з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: обвинувачена не має постійного місця роботи та законного джерела доходів; обвинувачена не має міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи ці обставини, існує реальний ризик залишення нею місця проживання з метою переховуватися від суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Таким чином, на думку суду, ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України є обґрунтованими, а тому доводи сторони захисту з приводу їх відсутності є невмотивованими.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Щодо можливості незаконно вплинути на свідка, то суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності таких ризиків, оскільки свідок станом на даний час ще не допитаний в судовому засіданні, його покази мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду кримінального провадження, перебуваючи на свободі, обвинувачена може здійснювати незаконний вплив на свідка, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченої в судове засідання за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовжити застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченої іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів.
Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченої, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.
Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 липня 2023 року включно.
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Копію ухвали направити в ДУ «Кропівницький слідчий ізолятор» для виконання, прокурору для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали буде виготовлено 09 травня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1