Справа № 308/15282/22
04 квітня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, який мотивує тим, що 27.07.2013 року вона уклала шлюб з відповідачем. У шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнім часом їхні з відповідачем шлюбні стосунки суттєво погіршилися, відповідач проживає окремо від них з дитиною Вони з донькою проживають постійно разом в м. Ужгороді, позивач самостійно її виховує і забезпечує всім необхідним, створює належні умови для її розвитку і навчання. Відповідач проживає окремо в м. Рахів і не бажає змінювати ні своє місце проживання, ні своє відношення до сімейних і батьківських обов'язків, до участі у вихованні і утриманні своєї доньки. Її сподівання на зміну відношення відповідача до їхніх стосунків, до дитини, до сім'ї не дали жодних результатів. Байдужість відповідача до сім'ї, його небажання надалі підтримувати шлюбні стосунки, небажання налагодження відносин, втрата з його боку інтересу до сімейного життя призвели до втрати нею інтересу до нього, як до чоловіка, і як до батька його дитини. Відповідач тривалий період не робить жодних спроб налагодити їхні відносини і зберегти шлюб. На даний час їй відомо про наявність у відповідача стосунків з іншою жінкою. За таких обставин позивач вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим, а спроби примирення недоцільними. Зазначає, що вона втратила будь-які почуття любові та поваги до відповідача, які існували між ними раніше і на яких існувала їхня сім'я, надалі зберігати шлюб з відповідачем не бажає.
Також вказує, що відповідач є батьком дитини, проживає окремо від неї, має можливість утримувати дитину, однак добровільної участі в такому утриманні належним чином не бере. Щоразу коли у неї виникає потреба матеріальної підтримки на розвиток, харчування чи одяг дитини їй доводиться випрошувати у батька дитини якість кошти, які він не завжди надає, а якщо і надає, то не в достатній мірі. Пасивне відношення відповідача до виконання ним своїх батьківських обов'язків змушує ставити дане питання на вирішення в судовому порядку. Вона працює, вимушена утримувати дитину за рахунок особистих доходів, однак, розмір її заробітної плати не дозволяє забезпечити повною мірою всі матеріальні потреби для забезпечення повноцінного розвитку і виховання дитини. Для забезпечення належного рівня харчування, розвитку і виховання дитини нею щомісячно витрачаються кошти в середньому по 9000 грн. щомісячно на утримання дитини. Їй відомо, що відповідач тривалий час займається підприємницькою діяльністю, отримує доходи, достатні для забезпечення йому достатнього рівня проживання та для забезпечення дитини.
А тому на підставі вищенаведеного просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишити проживати з нею, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 9000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач не заперечив проти позовних вимог про розірвання шлюбу. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів у заявлені позивачем сумі зазначив, що вважає їх завищеними, та не заперечує проти стягнення з нього на утримання дитини у розмірі 4500,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у відповіді на відзив просила відхилити наведені відповідачем у відзиві на позов доводи і заперечення стосовно неможливості сплати ним аліментів у заявленому до стягнення розмірі, посилаючись зокрема, на наявність у відповідача значної кількості майна, яке є їхньою спільною сумісною власністю. Зазначила, що оскільки крім матеріальних витрат, утримання дитини потребує також і організаційних затрат (на приготування їжі, прибирання, прання тощо) вважає, що справедливим буде відступ від рівності в частках витрат в пропорціях 33,3%/66.6%, з яких 33,3% - з матері, а 66,6% - з батька, що у грошовому виразі становитиме 6000,00 грн. Зазначила , що у разі визнання відповідачем зазначених обставин погоджується на зменшення позовних вимог до 6000, 00 грн.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що з доводами і аргументами, наведеними у відповіді на відзив, не згідний, однак, погоджується на зменшений розмір позовних вимог і не заперечує проти встановлення аліментів на утримання дитини у розмірі 6000,00 грн. щомісяця.
У зв'язку з визнанням відповідачем вимог про стягнення з нього аліментів у розмірі 6000,00 грн. позивач зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред"явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява відповідача згідно якої він просить провести розгляд справи без його участі, а також зазначає, що проти задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу з відповідачкою не заперечує. Позовні вимоги в частині встановлення розміру аліментів просить задовольнити у розмірі, вказаному в запереченні на відзив, тобто в розмірі 6000,00 грн. щомісячно
Дослідивши матеріали справи, суд уважає, що зменшений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено по справі, 27.07.2013 року сторони уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного сану реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції у Закарпатській області.
У шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
Як встановлено згідно пояснень позивача, та підтверджено відповідачем, сторони проживають окремо, шлюбні відносини між сторонами припинені, спільного господарства не ведуть.
Позивач бажає розірвати шлюб і не має наміру йти на примирення з відповідачем, зазначаючи, що на грунті протилежних поглядів на шлюб та сім'ю, цінності, права та обов'язки кожного з подружжя їхні шлюбні стосунки погіршилися. Крім того відповідачу стало відомо про наявність у відповідача стосунків з іншою жінкою, що призвело до втрати нею будь-яких почуттів любові та поваги до відповідача, які існували між ними раніше і на яких існувала їхня сім'я, а тому збереження шлюбу між нею та відповідачем є неможливим.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи зі змісту ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому шлюб підлягає розірванню.
У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідач не заперечив проти залишення доньки на проживання разом із матір'ю.
А тому враховуючи вік та стать дитини, а також фактичне проживання дитини разом з матір'ю, суд приходить до висновку, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю відповідатиме інтересам дитини, а тому малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід залишити проживати з матір'ю - ОСОБА_1 .
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов"язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів суд, враховує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, а також враховує стан здоров'я дитини, матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством.
Відповідач перебуває у працездатному віці, інших утриманців немає, зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі 6000,00 грн. щомісячно.
А тому враховуючи наведене, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивачки аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 184 СК України, у твердій грошовій сумі, в розмірі 6000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 24, 112, 160-161, 180-182, 184, 191 СК України, ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд
Зменшений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 27 липня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції у Закарпатській області, про що складено відповідний актовий запис № 70, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі 6000,00 (шість тисяч грн. 00 коп.) грн. щомісячно на утримання малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня звернення позивачки до суду - з 14 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук