Справа № 127/8985/23
Провадження № 2/127/1071/23
03 травня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Ан О. В.,
за участю секретаря Поляруш І.О.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Гніванської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
У березні 2023 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила встановити факт проживання однією сім'єю її із ОСОБА_3 починаючи з листопада 2006 року по день смерті останньої. Мотивувала тим, що вона та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 25.04.2006 року, після одруження вона переїхала жити в його будинок, де також проживала мати чоловіка - ОСОБА_3 . Увесь період аж до смерті чоловіка та свекрухи вони проживали разом, вели спільно господарство, заявниця піклувалася про них, разом відпочивали, поралися по господарстві. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно. Так як позивачка проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 вона виявила бажання отримати спадщину, проте отримала відмову нотаріуса, з посиланням на те, що їй необхідно встановити факт проживання однією сім'єю із покійною.
Ухвалою суду від 11.04.2023 провадження у справі відкрито та вирішено розгляд справи здійснити у порядку спрощеного позовного провадження.
Заявниця та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити із підстав наведених у ньому.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, суду надали заяви у яких просили розгляд справи здійснити без їх участі.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона дочка заявниці. Мама стала жити разом з дядьком ОСОБА_6 з 2005 року. Спочатку б. Ліда не жила з ними, а потім за станом здоров'я переїхала. Вони влітку жили в селі, а взимку- в Вінниці в квартирі. В 2005 році вона вийшла заміж і вже не жила разом з мамою.
Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що знає позивачку близько 19 років, з того часу коли вона в'їхала до чоловіка та його матері. ОСОБА_4 був інвалідом другої групи, а його матір мала проблеми із здоров'ям та пересувалася за допомогою милиць, тому позивачка здійснювала догляд за ними, поралася на городі, вела господарство.
Свідок ОСОБА_8 , яка являється подругою позивачки підтвердила, що позивачка із 2003 - 2004 року одружилася із ОСОБА_4 та проживала із свекрухою ОСОБА_3 однією сім'єю, здійснювала догляд за чоловіком та свекрухою з огляду на проблеми із здоров'ям.
Свідок ОСОБА_9 є земляком ОСОБА_4 знає позивачку як його дружину з 2003 року. За увесь час був неодноразово свідком спільного ведення господарства позивачки із чоловіком та свекрухою, які на літо проживали у селі так як був частим гостем у них.
Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою позивачки та її сім'ї у м. Вінниці суду повідомила, що знає заявницю з приблизно 2003 - 2004 року, коли вона переїхала жити до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . На літо позивачка та її сім'я їздили у село та поралися там по господарстві, зимою приїжджали у м. Вінницю де спільно проживали.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що був свідком спільного проживання позивачки із її чоловіком та свекрухою, які вели спільно господарство. ОСОБА_1 здійснювала догляд за чоловіком, який був інвалідом та свекрухою.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що позивачка із ОСОБА_4 жили разом більше двадцяти років, разом із ними також проживала матір останнього. Так як ОСОБА_3 мала проблеми із пересуванням постійний догляд за нею здійснювала заявниця.
Свідок ОСОБА_13 , яка є односельчанкою свекрухи та чоловіка позивачки суду повідомила, що неодноразово бачила позивачку та її чоловіка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у селі із ранньої весни і до пізньої осені. Вни проживали у селі, вели спільно господарство на зиму перебиралися у м. Вінницю. ОСОБА_3 мала проблеми зі здоров'ям та погано пересувалася, користувалася милицями, пізніше її стан погіршився і вона потребувала постійної сторонньої допомоги. Заявниця доглядала як чоловіка так і свекруху.
Суд дослідивши докази встановив ОСОБА_3 та ОСОБА_14 є батьками ОСОБА_4
ОСОБА_4 та ОСОБА_15 уклали шлюбу 25.04.2006 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.
Позивачка з моменту реєстрації (31.10.2006 року) проживала із чоловіком та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
За ОСОБА_3 рахується домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , яка складається з житлового будинку та земельних ділянок загальною площею 0,45 га в т.ч.: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,20 га.
ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_14 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що зроблено відповідний актовий запис №1264.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 виявила бажання отримати спадкове майно після смерті померлої ОСОБА_3 проте отримала відмову від нотаріуса з огляду на те, що їй необхідно встановити факт проживання однією сім'єю із покійною.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки - складають сім'ю.
У п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов'язані спорідненням зі спадкодавцем.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, заслухавши в судовому засіданні позивачку, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Позивачка та ОСОБА_3 спільно проживали за адресою АДРЕСА_1 , свідки підтвердили той факт, що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 спільно однією сім'єю за вищезазначеною адресою більше десяти років, вели спільно побут, проявляли турботу один про одного.
З огляду на вищезазначене суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити та встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Судові витрати залишити за позивачкою, з огляду на її клопотання.
Керуючись ст. 4, 5, 17, 223, 264, 268, 315-319, 354 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Гніванської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_3 починаючи з листопада 2006 року по день смерті останньої.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Вінницька міська рада, адреса: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ:25512617.
Гніванська міська рада, адреса: вул. Соборна, 64, м. Гнівань, Вінницького району.
Повний текст рішення суду складено 05.05.2023
Суддя: