№ 755/1902/23
№ 3/755/1441/23
"20" квітня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 441185, ОСОБА_1 , 27 січня 2023 року, о 20 годині 20 хвилин, у м. Києві, по вул. Малишка, 4/2, керувала автомобілем «Hyundai і30», д/н НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат 1,34 проміле. Тест № 4902. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено незаконно та безпідставно, з результатами огляду, проведеного за допомогою приладу Драгер вона не погодилася на місці, у зв'язку з чим, вона відмовилася від підпису у тесті на алкоголь та акті огляду на стан сп'яніння. Зокрема, зазначила, що про те, що вона не перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вона зазначила і в протоколі про адміністративне правопорушення, та сама попрохала проїхати на огляд до лікаря-нарколога, однак, їй у цьому працівниками поліції було відмовлено, права та обов'язки поліцейськими їй не роз'яснювалися, як і те, що вона може самостійно протягом двох годин звернутися до медичного закладу для проходження огляду, і оскільки вона є особою юридично неграмотною, то взагалі не розуміла, що відбувається.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Туровський В.В. заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, мотивуючи його тим, що у долучених до протоколу матеріалах відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 до відповідного закладу охорони здоров'я для проходження огляду, чим порушено встановлений законом порядок огляду на стан сп'яніння, а саме - вимоги ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/73. Вищезазначене також підтверджується і відеозаписом, що долучено працівниками поліції до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , яка є особою юридично необізнаною, у ході спілкування з поліцейськими отримала від останніх пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння. Згодом, поліцейські формально зазначили в акті огляду на стан сп'яніння, що в ОСОБА_1 , нібито, наявні ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді порушення координації рухів, порушення мови та запаху алкоголю з порожнини рота. Однак, все наведене вище спростовується відеозаписом, оскільки ОСОБА_2 при спілкуванні з працівниками поліції поводить себе у відповідності до обстановки, яка склалася, її мова є чіткою та виразною. Щодо зазначення поліцейськими про запах алкоголю з порожнини рота, то дана обставина також нічим не підтверджується та є лише формально вписаною обов'язковою протокольною ознакою, оскільки перші дві ознаки повністю спростовуються відеозаписом, а відповідно і наявність третьої ознаки викликає обґрунтований сумнів. Коли поліцейські запитують у ОСОБА_1 , чи не вживала вона сьогодні алкоголь, то остання повідомляє, що так, дійсно, в обід о 13 годині дня (у обідню перерву) вжила келих шампанського, однак, з огляду на час, коли їй треба було сідати за кермо, тобто через сім годин після цього, вона досить слушно зауважила, що це не може мати значення, оскільки у стані сп'яніння вона не перебувала, у зв'язку з чим, працівники поліції запропонували їй пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що остання повідомила, що вона абсолютно не обізнана з порядком проходження огляду на стан сп'яніння, але якщо поліцейські вважають, що їй треба пройти такий огляд за допомогою приладу Драгер, то вона буде робити все так, як вони їй скажуть. Після чого, поліцейські викликали інший патруль поліції, оскільки приладу Драгер у них не виявилось, після прибуття якого, ОСОБА_1 ще раз зауважила, що така ситуація з нею відбувається вперше, а тому не знає як і що необхідно робити. При цьому, ОСОБА_1 починає з'ясовувати в поліцейських, що прибули на місце, що буде відбуватися далі після огляду, проведеного за допомогою приладу Драгер, на що останні відповідають, що далі їй розкажуть, що робити ті поліцейські, які викликали їх. Після чого, ОСОБА_1 починає проходити огляд та після чергової спроби, поліцейський повідомляє останній, що даний прилад Драгер визначив, що вона перебуває у стані сп'яніння, а тому, наразі, відносно неї буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що дуже здивувало ОСОБА_1 та вона запитала, як це може взагалі бути. Таким чином, жодного роз'яснення з боку поліцейських повного порядку проведення огляду на стан сп'яніння, які регламентовані ст. 266 КУпАП, прав особи, передбачених ст.268 КУпАП, не відбулось, що і підтверджується відеозаписом. Надалі, з відеозапису вбачається, як поліцейські, спілкуючись між собою, вирішують чи потрібно складати направлення на огляд до медичного закладу, однак, цього так і не зробили, зокрема, не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога через її висловлювання незгоди із результатами огляду на місці зупинки. В очікуванні на складання протоколу ОСОБА_1 зателефонувала знайомому юристу, який порадив їй, що у випадку, якщо вона вважає показники приладу Драгер невірними, попросити поліцейських забезпечити її огляд у лікаря-нарколога, на що останні повідомили, що вони із самого початку пропонували доставити її до лікарні, однак, вона обрала варіант проходження огляду на місці зупинки, що і було їй забезпечено, і, відповідно, доставляти її для проходження повторного огляду ще й до лікарні вони вже не будуть, більше того, у його повторному проведенні вони не вбачають жодної необхідності, оскільки він вже був проведений і вони вже майже склали за його результатами протокол. Замість цього, поліцейські порадили швидше викликати водія-драйвера для її автомобіля, оскільки у протилежному разі вони викличуть евакуатор та заберуть його на штраф-майданчик. Зокрема, незгода ОСОБА_1 з результатами огляду за допомогою приладу Драгер вбачається з тесту на алкоголь, акту на стан сп'яніння з використанням технічних засобів та із протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, всупереч законодавству України, поліцейськими не було складено відносно ОСОБА_1 відповідної постанови за порушення нею ПДР України, яка б передувала виявленню ознак сп'яніння в останньої, що також підтверджує позицію захисту, що вона не здійснювала керування автомобілем і що даний автомобіль поліцейськими зупинений під час руху не був, що прямо підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи.
Крім того, у судовому засіданні, за участю ОСОБА_1 та захисника Туровського В.В., було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Туровського В.В., дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Так, відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 7 розділу І та п. 22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Туровський В.В. пояснили, що після проходження огляду на місті події, ОСОБА_1 не погодилася з результатами огляду та сама запропонувала проїхати на огляд до лікаря-нарколога, однак, працівниками поліції цього зроблено не було.
Так, як вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи, ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що остання відповіла, що не обізнана з порядком проходження огляду, а тому, зробить все так, як їй скажуть поліцейські, які в свою чергу, зазначили, що вона може пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі, або відмовитися від проходження такого огляду, однак, не роз'яснили їй про порядок проходження огляду на стан сп'яніння в разі незгоди з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, не роз'яснили її права та обов'язки, зокрема, які наслідки можуть бути в разі відмови від проходження такого огляду та те, що вона може самостійно протягом двох годин звернутися до медичного закладу для проходження огляду, і ОСОБА_1 погодилася пройти огляд за допомогою приладу Драгер. У подальшому, ОСОБА_1 пройшла огляд за допомогою приладу Драгер на місці, однак, з результатами такого огляду остання не погодилася і таку незгоду остання також висловила у протоколі. Таким чином, вищезазначене не спростовує пояснення, надані ОСОБА_1 та захисником Туровським В.В. у судовому засіданні, що ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу, так як вона не погодилася з результатом огляду на місті, що вказує на порушення вказаної вище Інструкції.
Крім того, з роздруківки результатів тестування на алкоголь до протоколу серії ААД № 441185 вбачається, що тестування проводилось 27.01.2023, о 20 годині 42 хвилини, при температурі +11°C. При цьому, згідно даних сайту погоди sinoptik.ua за 27.01.2023 року, температура навколишнього середовища у момент огляду на стан сп'яніння в м. Києві становила -3°C. Викладене викликає сумнів в об'єктивності даних, визначених технічним засобом «Drаger Alcotest 6820 ARHK-0539», який був використаний працівниками поліції для визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Зокрема, відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Однак, у порушення вимог зазначеного вище Порядку, ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу та матеріали справи не містять доказів того, що працівниками поліції взагалі її було направлено для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я та таке направлення взагалі відсутнє у матеріалах справи.
Крім того, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису, ОСОБА_1 працівниками поліції не роз'яснено її права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім того, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Крім того, згідно п. 3.5 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року № 100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинне бути записано безперервно.
Однак, як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріали справи, відеозапис не є безперервним, складається із чотирьох фрагментів, які зафіксовані на різні нагрудні відеокамери (відеореєстратори) працівників патрульної поліції, не містить, а ні моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Hyundai і30», д/н НОМЕР_1 , а ні моменту його зупинки.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 о 20 годині 20 хвилин керувала транспортним засобом, однак, як вбачається з вищезазначеного відеозапису, він починається з 20 години 17 хвилин, з моменту, коли працівники поліції вже підходять до автомобіля ОСОБА_1 , який знаходиться у некерованому стані.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Туровського В.В., надані у судовому засіданні, які не спростовуються наданими матеріалами, а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: