Справа № 199/3172/23
(3/199/1722/23)
іменем України
09.05.2023 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
Водій ОСОБА_1 , будучі особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 28.09.2023 приблизно о 11:40 годині в м. Дніпрі по вул. Щитова, буд. 89, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння кінцівок рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на боді камеру 472194, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими повістками, які направлялися поштою, а також через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності, не з'являється в судові засідання, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 148093 від 28.03.2023, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- рапортом співробітників поліції згідно з яким, ОСОБА_1 28.09.2023 приблизно о 11:40 годині в м. Дніпрі по вул. Щитова, буд. 89, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений співробітниками патрульної поліції згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», під час спілкування з водієм були виявлені явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на боді камеру 472194, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху;
- картками обліку адміністративного правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_1 28.12.2022 та 01.02.2023 постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП і було накладено адміністративне стягнення;
- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано, що саме ОСОБА_1 відмовився на боді камеру 472194 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Дослідивши наявні докази, суд вважає, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, як управління транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння, що вчинено особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, виходжу з того, що відповідно довідки, яка була долучена до протоколу, з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області від 20.04.2023 згідно бази даних «НАІС» ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має. Саме це стягнення, буде необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому суд враховує, що керування в стані наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Разом з тим, відповідно до ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до ст. 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна, особа, яка його склала, зобов'язана долучити протокол вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна.
Отже, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 130 КУпАП суд враховує, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 який керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , а не безпосередньо ОСОБА_1 , тому автомобіль, який може бути у приватній власності правопорушника, не є знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд позбавлений права призначити додаткове покарання у виді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 130, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 51000,00 (п'ятдесят одна тисяча) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя: І.В.Дяченко