Справа № 199/3384/23
(3/199/1850/23)
іменем України
09.05.2023 м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 148010 від 02.04.2023 слідує, що 02.04.2023 о 00:01 годині в м. Дніпрі по вул. Набережна Перемога, 44/г ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, фіксація проводилась нагрудним відеокамерами №№ 470237, 470452. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судові засідання, які було призначено на: 27.04.2023 о 09:00 годині, 09.05.2023 о 09:00 годині ОСОБА_1 не з'явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повісток. Клопотань про розгляд справи за його участю не надавав.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст.268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №148010 від 02.04.2023 слідує, що 02.04.2023 о 00:01 годині в м. Дніпрі по вул. Набережна Перемога, 44/г ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, фіксація проводилась нагрудним відеокамерами № № 470237, 470452. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до письмових показів ОСОБА_1 вбачається, що останній вину свою не визнає та зазначає, що 02.04.2023 о 00:01 годині по вул. Набережна Перемога, 44/г, м.Дніпро його транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 перебував на парковці у незаведеному стані.
Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що на запису відсутній рух автомобіля та відсутній сам момент зупинки транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Також, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції ознаки алкогольного сп'яніння на відеозапису перелічені не були і судом не встановлені. Даний відеозапис має фіксування того, що ОСОБА_1 хотів проїхати з працівниками поліції в лікарню для проходження його огляду на стан сп'яніння, сам пропонував це працівникам поліції, однак працівниками поліції, ОСОБА_1 було відмовлено та складено протокол щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не було зупинено працівниками поліції під час керування ним транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення останнім дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу. Крім того працівниками патрульної поліції грубо порушено порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, оскільки останні відмовили ОСОБА_1 в огляді на стан сп'яніння у медичному закладі (ч. 3 ст. 266 КУпАП), що ставить під сумнів відповідність протоколу нормам закону.
За положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість ОСОБА_1 ставиться керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р., неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко